спроба перекладу із дуже гарного вірша марціна свєтліцького. збірка "zimne kraje", написаний у 1988.

Апокриф

Маленький Ісусик був нестерпний такий хлопчисько.
Одразу було помітно, що він не зовсім звідси.
Стада бабць точили про нього ляси
в супроводі тогочасних забобонних жестів.

У того хлопчиська була ненормальна пам'ять:
він пам'ятав детально весь космічний порядок
і використовував його на свій
виснажливий і незрозумілий лад.

Він вривався до ровесників із палицею в долоні,
влаштовуючи революції,
або перетворював злостивих бабусь
на птахів і мохи.

Батьки часто відводили сина в бік
і занепокоєно придивлялися до нього –
тоді він застережно підносив палець
і, знічені, вони поверталися до щоденної праці.

Тепер він висить на стінах між квітками
і над кушетками ліцеїсток,
його поглинули ті самі бабці,
ним користуються чоловіки в сукенках.

Але це, здається, не надто його турбує.
Він сидить на краю, б'ючи палицею об палицю.
Падає зірка, а інша
здіймається.

оригінал