21 января 2019, 13:35

УРОК УКРАЇНЦЯМ ВІД ЄГИПТЯНИНА

Коли хтось із працівників магазину чи ресторану в Україні починає співати остогидлу пісню, що не знає державної мови і не може сказати нею кілька речень,я йому не вірю.І згадую ось цю історію.

У 2015 році,коли московити підірвали свій літак,що повертався з Шарм-ель-Шейха,і їм заборонили літати на єгипетські курорти,я сказала,що тепер саме час летіти до моря.Не буде росіян з їхніми "тагілами",бійками,матюками,отже,можна буде нормально відпочити та написати всі свої статті.І не прогадала: в готелі були тільки українці (90%),британці, італійці.

І все було б добре,от тільки різало вуха звертання персоналу російською,як тільки дізнавались,що ти з України.Вони щиро думали,що в Україні й немає ніякої іншої мови,окрім російської.Довелось пояснювати,що у нас є своя українська мова і вона - державна.

"Чому ж тоді українці тут говорять російською між собою?" - запитували єгиптяни. Довелось багато пояснювати про радянський союз,про нав'язування російської мови всім народам,які ввійшли до срср.

"Але ж то було минуле, - говорила я їм, - тепер більшість українців хочуть чути свою мову, а не російську".Вони посміхались,бо знали мою реакцію на російську - я говорила з ними тільки англійською,а на російську не реагувала.

На третій день мого перебування там я попросила про зустріч з генеральним менеджером. Спочатку похвалила його готель,гостинних працівників,сказала,що це думка багатьох українців,які тут відпочивають.Він відповів,що єгиптяни дуже вдячні українцям за те,що прилетіли зараз,бо більшість країн вичікують і чимало рейсів з Європи скасовано.А мені це й потрібно було почути! Я поспішила видати те,через що прийшла до нього.

"Так, - сказала я, - ми любимо Червоне море,вдячні за гостинність.Та є у нас побажання.У вас тільки російські телеканали,а нам хотілося б,аби були українські.І звертання до нас не російською,а українською.Я бачу,як приємно вашим працівникам чути від мене вашу мову, тому й нам буде приємно почути від них не "Дабро пажалавать!",а "Ласкаво просимо!"І не "Пріятнава аппетіта!",а "Смачного!"І не хвилюйтесь,я допоможу.Покличте інженера,і я допоможу йому вибрати українські канали.А основні звертання українською я напишу англійськими літерами,і ваші працівники це з легкістю засвоять".

Бачили б ви,як розквітали обличчя українців,коли вони чули "Доброго ранку!","Смачного!", "Дякую!","До побачення!","До зустрічі!"...Українці хвалили єгиптян за їх вимову,за те,як ті швидко вчаться,і,о диво,деякі й самі між собою почали говорити українською.

На пляжі його працівники зранку бажали нам "Доброго ранку!",а в кінці дня говорили "До зустрічі!"

Особливо виділявся Ахмед - юнак спортивної зовнішності з доброю і широкою посмішкою.Він постійно запитував все нові й нові слова українською,записував усе.І вже не тільки я була вчителькою,всі вже роззнайомились і долучились до процесу навчання Ахмеда українській мові.

І от одного разу на пляжі з'явились новенькі,які ще не знали про наш український оазис у Шармі.Підходять по рушники і кажуть йому: "Добрає утро! Нам два палатєнца".

Бачили б ви його! Поставив руки в боки (як ми це часто робимо) і сказав:"Какоє утро? Доброго ранку!"Ми всі вибухнули сміхом! Бо знали ж що до чого! Новенькі переглянулись, відповіли "Доброго ранку",і тут нова порція чергової несподіванки для них - Ахмед подає їм рушники і каже: "Будь ласка,ваші рушники!"Ми всі сміємось,Ахмед сміється,а ті переглядаються.Чоловік дружині каже:"Ні фіга сєбє,єгіптянін на украінском шпаріт".А оскільки вони були поряд зі мною,то й розповіла їм про все.З тих пір вони вітались тільки українською.