30 октября 2017, 19:34

Найближчим часом режимом Путіна буде пройдена точка неповернення

Тихе зникнення СРСР показало,що багато що може залежати від особистості того,хто знаходиться на вершині піраміди влади.Але в СРСР існувала гіпотетична можливість проникнення у вищий ешелон влади нової людини завдяки узаконеному Політбюро ЦК КПСР.У Росії нічого такого немає.

У російського лідера є шлях виживання – шлях відлиги: різко зростає демократизація суспільства,його політична активність,розширюється число громадських лідерів, припиняється експансія в Україну та повертається Крим,і держава оживає,змінюючи духоту і сморід авторитаризму на цілюще повітря свободи.

Розумний лідер так би і вчинив,але не Путін.Для нього це означало негайну катастрофу.На це він ніколи не піде,бо особисті і кланові інтереси у нього вище від суспільних.

Вони прийшли нестримно збагачуватися,а не рятувати країну.Тому майбутнє Росії в густому тумані.

Та навряд чи можна говорити про унікальність сформованого у цій країні режиму,якщо згадати,що в минулі часи в Росії,задовго до КГБ існували і опричнина,і Тайний приказ і Третє жандармське управління.Їх участь в ухваленні політичних рішень була й тоді дуже великою.

Вихід з цього поля сприйняття важкий і передбачає деякі надзвичайні заходи,на які треба ще витребувати суспільне схвалення.Однак деякі політики з провідних європейських країн й досі намагаються закривати очі на те,що путінська Росія не визнає встановлених після Другої світової війни правил і норм поведінки на міжнародній арені.

У цьому велика трудність для цивілізованого світу,мати справу з тими,хто поставив себе над законами,відверто насміхаючись над обмеженістю своїх опонентів у виборі засобів.

У період до і після розвалу СРСР чекістам вдалося об’єднати в роботі над реалізацією плану Юрія Андропова таких різних людей,як Горбачов,Єльцин,Примаков,Гайдар,Чубайс та менш знакові відомі на той час постаті.

Та схоже на те,що Горбачов,запровадивши "перестройку",не став у точності дотримуватися початкового плану,складеного Андроповим.Якоюсь мірою це,мабуть,було від того,що він вважав,що має діяти з оглядкою на свою власну політичну роль і місце у світовій історії ХХ століття.

Але можна зробити припущення,що при цьому він ще й прагнув "прослизнути" між тиском з боку КПРС і КГБ та реалізувати свій (або Раїси Максимівни) план розвитку СРСР на сучасному світовому шляху.

Однак "розбудова" Росії чекістами відбувалася в такому напрямку,що у них виникли серйозні проблеми з власним людським капіталом,ніхто з них не міг би бути затребуваним у сучасному світі.Виїхали ті,хто мав "мізки і руки".Залишилися "журналісти",подібні до Кисельова,"політики" на зразок Жириновського,"вчені",типу Дугіна,та "економісти" на кшталт Хазіна.

Варто наголосити і на тому,що за останні 18 путінських років різко змінився й інтелектуальний рівень росіян,втрачена стійкість до пропаганди,самостійність та критичність мислення.Коли в СРСР дисидентський рух так і не став масовим (хоча водночас й не був популярним "одобрямс" КПРС на рівні особистого спілкування),то нині в Росії вже ніхто не соромиться публічно просто волати про свою підтримку путінізму.

Але в Росії не може бути людських цілей,тому що нею правлять не люди,а чекісти.Державна влада захоплена злочинною чекістської мафією,котра перетворила всі державні інститути на знаряддя своїх політичних і економічних безрозмірних бажань.

Стратегія розвитку чекістської корпорації була прописана ще в 90-х роках головним кагебешним ідеологом – Примаковим.І полягає вона у створенні нової євразійської імперії на противагу цивілізації,побудованої на духовно-етичних цінностях західного демократичного світу.

Мета – встановлення нового світового порядку.А засобами для досягнення цієї мети стали: конвертація сировинних ресурсів у фінансову і військово-технологічну міць та перетворення ЗМІ на інструмент формування тоталітарної свідомості.

Путін раціональний у межах чекістської парадигми,яка володіє його свідомістю.Тому агресію чекістської корпорації непросто зупинити навіть серйозними санкціями.

Проте основною помилкою Путіна є його недооцінка готовності вільного світу пожертвувати багато чим,захищаючи цивілізаційні цінності.На практиці це означатиме,що "Група семи" (G7) буде й далі планомірно ізолювати,послаблювати і гасити путінський режим,використовуючи свою явну економічно-військову перевагу.

За військову агресію кегебістській корпорації доведеться відповідати.Перезавантаження російської матриці буде жорстким,а війна путінсько-чекістської корпорації з Україною закінчиться програшем Кремля.

Очевидно,що найближчим часом путінським режимом буде пройдена точка неповернення в економіці,хоча судячи з поведінки Путіна,чекісти не думають відступати,й плани відступу навіть не розглядаються.Вони настільки ідентифікували себе з Росією,що готові "завалити" її,але не відмовитися від ідеї світового силового домінування.

Виглядає на те,що цей кегебістський проект сьогодні знаходиться за півкроку до свого краху.

Але не можна виключати й того,що в цілях самозбереження в останній момент чекістська матриця сама спробує усунути Путіна,щоб уникнути відповідальності за напад на Україну.

Оголосивши після цього про нову "перестройку" і спробувавши цим самим зняти всі санкції щодо Росії,введені західним демократичним світом.То ж чи не підшуковують вже негласно в Кремлі кандидатуру такого собі "ньюГорбачова"?..