Після останньої прес-конференції президент зустрівся зі мною і колегами окремо,щоб поговорити про розслідування вбивства Павла Шеремета.Диктофони,телефони і навіть годинники ми здали охороні АП.Порошенко був стриманим і виваженим,поки ми обговорювали хід розслідування вбивства Павла.Коли ж справа дійшла до питань про корупцію,президент зірвався на свій фірмовий фальцет:
− А що не так,Дмитро,в боротьбі з корупцією?Що тобі не подобається?Ми запустили електронне декларування!
− Це справді чудовий результат − кажу − але працівники СБУ та частина прокурорів вже виведені з-під його дії. 
− Тому що закон про електронне декларування треба було змінювати − відповів емоційно Порошенко − Його написали іноземці разом з нашими хомячкамі.Іноземці поїхали,а ці хомячкі лишилися!
− Перепрошую − кажу − Це кого ви маєте на увазі під «хомячкамі»?
− Не важливо... − раптом запнувся президент,перевівши розмову на інше. 
Отже «хомячкі».У попереднього президента були «казли,каториє мєшают нам жить».Цьому президенту та його оточенню заважають жити «хомячкі»,«скунс-команда» і т.д.
Не думаю,що Порошенко особисто дав вказівку порушувати справу проти Віталія Шабуніна. Але вся система влади зрозуміла: антикорупційні активісти − це ворог,«казли»,«хамячкі», «грузіни,бл..,гризуни»... 
І як нервовий сигнал розходиться від мозку до найвіддаленіших клітин,так і переконання президента передаються по всій вертикалі влади.І вся вертикаль розуміє: будь-яка ініціатива закошмарити антикорупційних активістів не буде засуджена на горі.А навпаки, підтримана та схвалена. 
Шкода,що дехто дуже швидко забув,що якби не тисячі цих «хомячків»,то один колишній міністр з уряду Азарова так і не став би президентом. 
А один маргінальний політик з купою нерухомості,так і не став би сьогодні генпрокурором.І якби не «хомячкі»,один скандальний бізнесмен переховувався б і далі в Італії,без шансів стати в Україні міністром МВС. 
Швидко вони це забули,дуже швидко.