Вінниччина. У цьому слові для кожного з нас злилися в століття мужності і звитяги, віки з козацькою шаблею в руках і селянським плугом у натомлених долонях. У цьому слові вчувається стогін тисяч наших співвітчизників, закинутих недолею на невольницькі торжища Європи і Азії, на турецькі галери і в колимські в`язниці. На чорному хлібі історії виростають онуки Богуна і Залізняка, щоб розпочати літопис третього тисячоліття. Не передати ані словами, ані фарбами, ані найніжнішою музикою дивовижжя твоєї природи і духовне багатство людей, Вінниччино, краю тихоплинного Бугу і бурхливого, вируючого Дністра, названого в давнину Тірасом.
„Знаєш, доню, звідкіля почалася Україна? З Вінниччини! Ти не подумай, що старий уже з розуму вижив і верзе казна-що. Посуди сама. Де починається річка Рось? Із джерела на Вінниччині. Там і осідали перші поселенці-землероби, і називали вони себе росичі. Потім той народ розселився вниз по річці, в яку впадає Дніпро, і почали називатися русичі. А русичі – це ж батьки Київської Русі...” – таку історію в автобусі дорогою від Бару до Вінниці розповідав мені сивочолий чоловік.
Звісно, Грушевський чи Субтельний посперечалися б із ним. Але мені чомусь здається, що і ця версія має право на життя. Адже погляньте на чудову Вінницьку область: тут вам і найбільше в Україні скіфське городище, і зачарований Іванівський замок, залишки грізного «Вервольфу»... І навіть єдиний в Україні мавзолей видатного хірурга М. І. Пирогова знаходиться у Вінниці!
Власне, що ми знаємо про наш чудовий край? Чи відомо вам, що на Вінниччині є 320 об'єктів природно-заповідного фонду: 45 заказників, серед них 18 державного значення, 213 пам'яток природи, 33 заповідні урочища, 29 пам'яток садово-паркового мистецтва. А ще область багата на санаторно-курортні (оздоровчі) заклади, яких діє 25, у тому числі 16 санаторіїв, 6 санаторіїв-профілакторіїв, один пансіонат із лікуванням і дві бази відпочинку. Це якщо вас цікавить насамперед природа та ваше здоров’я.
Якщо ж архітектура та історія, то маємо руїни замків у Барі, Озаринцях, Мурованих Курилівцях, Селищі, Хмільнику та Іванові, плюс комплекс "Мури" у самій Вінниці. Є і давні релігійні споруди, як-от дохристиянський храм у Буші, а ще безліч церков, костелів, синагог. У цілому ж на Вінниччині нараховується 3433 пам’ятки історії та культури, діють 25 державних і 27 народних музеїв, функціонують 1256 клубних закладів і два театри.
У залах обласного краєзнавчого і художнього музеїв завжди людно. Відвідувачів захоплюють не лише пам'ятки старовини, постійно діюча виставка «Прадавнє золото Поділля», картини видатних майстрів пензля минулих століть, а також роботи сучасних митців.
Історія Вінницької області — це частина історії Правобережної України.
У селі Сестринівка Козятинського району пройшли дитячі роки М. С. Грушевського — видатного історика, першого президента Української держави.
У 1919 — 1920 роках у Вінниці працював уряд Української Народної Республіки.
Недалеко від Вінниці, у садибі Вишня, 20 останніх років свого життя провів видатний хірург і анатом, громадський діяч і педагог М. І. Пирогов. Нині тут розташований його музей-садиба, а в склепі зберігається забальзамоване у 1881 році тіло вченого.
У селі Заболотному Крижопільського району (колишня Чоботарка) знаходиться могила і музей видатного вченого-мікробіолога, президента Всеукраїнської академії наук Д. К. Заболотного.
На щедрій Подільській землі народилися відомі письменники — Михайло Коцюбинський, Степан Руданський, Анатолій Свидницький, Михайло Стельмах, Іван Стаднюк, Євген Гуцало, Василь Стус та багато інших.
Із Вінниччиною пов'язані імена письменників Івана Котляревського, Лесі Українки, Марка Вовчка, Ярослава Івашкевича, російських поетів Олександра Пушкіна та Миколи Некрасова, композиторів Петра Чайковського та Миколи Леонтовича, художників Василя Тропініна та Івана Сошенка, російського фельдмаршала Олександра Суворова, декабриста Петра Пестеля та багато-багато інших.
Вінниччина — край зелених дібров і золотих нив. Природа тут чарівна, а історія багата героїчними подіями... Той, хто хоч раз побував на Вінниччині, назавжди запам'ятає прозорі ріки й квітучі сади, розлогі степи й привітних вінничан. Тож не дивно, що поряд зі словом „Вінниччина" часто стоять такі виразні порівняння, як «квітучий сад», «цукровий Донбас», «подільська Швейцарія»... Усе це разом, за образним виразом Лесі Українки, — краса України, Поділля.
Земним раєм називали древні цей куточок України. А найбільшу річку, що протікає Вінниччиною, — Південний Буг — наші предки нарекли Богом. Отож, ми живемо на землі, яку Всевишній ласкаво обдарував найродючішими в Європі ґрунтами і прозороводими ріками, густими лісами й оксамитовими луками, розлогістю степів і суворістю узгір'їв. Усе це — наша мала батьківщина, що поєднала в собі всі принади і щедроти України.
Тож нехай святиться ім`я твоє – Вінниччина! Збудуться сподівання людей твоїх, нехай минуть труднощі і невдачі, а примножаться успіхи і здобутки, щоб безсмертним був рід твій, земле-легендо, земле-житнице, земле-мадонно з пшеничним німбом над головою і дитям на руках.
