П’ЄСА. ЗАСІДАННЯ. Акт 2-й

Зала засідання Кабінету міністрів України. Тихо грає класична красіва музика в ісполнєнії Гаріка Крічевського “Мой номер двести сорок пять, на телогреечке печать”… Чуствується загальна нервозность і торжественность обстановки…

Всі члени Кабінету міністрів одягнуті в однакові футболки, на яких написано “JE SUIS БОЧКОВСЬКИЙ”. І тільки на Зоряну Шкіряку нічого не одягнуто, а тіки татуїровки на прокачаних мищцах.

Відкриваються двері і до зали заводять колишнього міністра МЧС Бочковського. Він у цей час ще в розових мохнатих наручниках, але вже говорить по телефону:

- Спили ноги, чепушила. Я там базар пульнул чтоб штакетник пропилили одному козлу, бо рамсы попутал, секелиться сырогорбый - демонструє екс-міністр нові навички, пріобрітьоні за решоткою.

Члени Уряду уважитєльно встають…

Міліціонер зачитує постановлєніє про вопіющу невинуватість і кристальну чесність Бочковського та демонструє подання Уряду до Ватікану з ходотайством прічіслєнія екс-керівника МЧС к ліку святих… З екс-міністра торжественно знімають наручники і ведуть до його крісла…

Журналіст телеканалу “Інтер” своєму оператору: 
- Ти встиг зняти?
Оператор: А нафіга? – Просто поставимо арешт недільної давності в обратній перемотці…

До звільненого міністра підходить прем’єр Яценюк. Видно, що йому трохи ніяково і від цього він починає невпопад сипать шутками і прибаутками…

Яценюк: Вітаю, друже, в родной, так сказать, обители… Не пойман не вор, так сказать, а как вор, - то тоже не пойман… Ворон ворону – два сапога пара… Корупція корупції рознь… Бікоз-офкоз, бішор-оффшор, ха-ха-ха… Ізвіняємся короче, більше такого не повториться… Вручає Бочковському букет перших пролісків і колокольчиків…

Бочковський підходить до свого крісла, в якому воссідає Зорян Шкіряк і мрачно б’є по кріслу ногою… Зорян Шкіряк послушно встає, відходить до вікна і сідає під гардіною в позу жабки… Бочковський сідає в своє крісло…

Антон Геращенко: я же сказал – будет сидеть!...

Зорян Шкіряк (обіжено): а я тепер хто?
Яценюк: ти і дальше ісполняющий обязанності…
Зорян Шкіряк: ісполняющий обязанності кого?
Яценюк: та, кого хочеш, яка разниця?
Зорян Шкіряк: а можна презідєнта?
Яценюк: можна
Зорян Шкіряк: а государя-імператора-генєраліссімуса?
Але його вже ніхто не слухає…

Яценюк: так, господа, хто там у нас слєдующий на перевоспітаніє? Желающі єсть?
В залі панує мертва тиша…

В когось із міністрів здають нєрви: можна в туалєт?
Яценюк: нельзя!
Той самий голос: мені по-большому
Яценюк (отстраньонно): тут зараз всім по-большому… Короче, будемо тянуть сірники… Правила всім ізвєсні. Найкоротший сірник – одправляється, так сказать, в об’ятія пенітенціарной сістєми… За корупцію і хіщенія государствєнной собствєнності… - Ібо нєхуй, - додає прем’єр для убєдітєльності…

Прем’єр достає коробку сірників і ламає їх проїзвольно нєрвними вивіреними двіженіями… Потім вибирає найкоротший огризок і вручає його Зорянові Шкіряку в приказному порядку…

Зорян Шкіряк: а чого я?
Яценюк (риторично, хоч видно, що аргументів у нього нема): а хто? - Чого ти злякався? Почалишся три дні і працюй собі далі на благо народа і государства скільки влізе. Безнаказанно і безконтрольно…

Зорян Шкіряк (вздихає): хорошо… Сідає в шпагат і починає збирати торбинку. В торбинці три пачки чорного чаю, десять пачок папірос, теплі носки з перуанської лами і коврик для йоги…

Зоряна Шкіряка виводять із-зали…

Прем’єр продовжує засідання: Так, панове, сьогодні у нас на порядку денному – їда
Хтось із міністрів: наша чи народна?
Яценюк (звірившись з порядком денним): народна… З нашою ми якось і так розберемося, в проізвольному порядку…

Члени Кабінету міністрів знервовано шушукаються після стресу… На цьому тлі виділяється фраза, сказана з яскравим грузинським акцентом: “Цаді чем клезе! Блад!”…

В сусідній кімнаті за стіною українська стенографістка перепитує свою грузинську колегу: як це перекласти?
Грузинська стенографістка: “пашло оно всьо нахуй, блядь”…
Українська стенографістка: “блядь” – я поняла…

Завіса…    Vitalii Chepynoga