Експерт про самогубства Чечетова і Семенюк-Самсоненко: "Є зацікавлені, щоб таємниці приватизації державної власності України не було розкрито"
В Україні за останні кілька місяців за дивних обставин пішли з життя двоє з дев’яти керівників Фонду державного майна. У серпні 2014 року — Валентина Семенюк-Самсоненко. А тепер — уночі 28 лютого 2015 року — Михайло Чечетов. Вони обоє опікувалися «розпродажем» державної власності в резонансний період — 1998 — 2008 років — становлення капіталів багатьох нинішніх кланово-бізнесових груп. Тому їхні смерті сьогодні є певним символом «ерозії» олігархічної системи, яка згодом, по суті, і підмінила українську державність.

У своїй авторській колонці про смерть Михайла Чечетова на порталі NEWSru.ua журналіст Віталій Портніков наводить влучний, на наш погляд, приклад: «В Росії після провалу серпневого путчу 1991 року один за іншим стали випадати з вікон колишні керуючі справами ЦК КПРС. У звичайному житті це були сірі непримітні чиновники — куди більш невідомі широкому загалу, ніж міністри або члени політбюро. Але в дійсності саме ці люди знали, як в останні десятиліття радянського режиму розпоряджалися партійними засобами і хто несе персональну відповідальність за ті чи ті витрати і перекази. Вони були справжніми хранителями правди про «золото партії» і з їхньою смертю схованку закрили назавжди». Звідси Портніков робить висновок, що загибель Чечетова — це не лише наслідок його причетності до маніпуляцій навколо «законів диктатури» та інших зловживань останніх років режиму Януковича, скільки результат його глибокої залученості до схеми розподілу — а простіше кажучи, розкрадання власності в олігархічній системі, створеній після проголошення нашої державності і, по суті, її підміняючи.

А в умовах розпадання цієї системи (а війна і глибока економічна «депресія» є симптомами саме цього явища) посада голови Фонду держмайна стає вже справжнім вироком... Так що, виходить,  решту «сім» голів нам слід берегти як зіницю ока, якщо ми коли-небудь захочемо дізнатися правду про тих, кого обирали і... обираємо.

Коли «День» сказав екс-голові Фонду держмайна України Олександрові Рябченку, що посада, яку він раніше обіймав, в Україні просто-таки «розстрільна», він поправив: «небезпечна». І розповів, що розмовляв з Михайлом Чечетовим телефоном приблизно за місяць до його трагічної загибелі. За словами Рябченка, Михайло Васильович був спокійний і цілком осудний. Жодних ознак, які могли б свідчити про депресію, не було помітно.

«Упевнений, справу про вбивство, яке відкрила прокуратура, — сказав Рябченко, — потрібно дуже ретельно розслідувати і, тоді, не виключаю, може виникнути нове — про доведення до самогубства».

Повертаючись до участі Чечетова в приватизації, Рябченко нагадав, що свого часу, як писали в пресі, Чечетов зробив якісь зізнання щодо продажу «Криворіжсталі» і тиску в зв’язку з цим на нього.

«Цей епізод також варто було б розслідувати, хоча тепер до Михайла Васильовича були претензії радше по політичній лінії», — зазначив Рябченко.