Я кохаю тебе, як сум,
Повернися до мене вбогим.
Я зі світу тобі несу
Русу косу - обтерти ноги.

Будь блаженним. Прийми як дар,
Божевілля моє терпляче.
Я на плечі тобі - узвар,
А в долонях твоїх - заплачу.

Я кохаю тебе, як сум,
Повернися до мене вбогим.
Не питайся, чому несу
Русу косу - обтерти ноги

Оттого, что я жить без тебя не могу,
Я пишу твое имя лучом на снегу.
На граните горы, на холсте высоты,
В каждом проблеске света мне видишься ты!

Я цветами пишу, ты ведь любишь цветы?
Это все для тебя, это ты, только ты!
Вот мелькнул в непогоду просвет голубой -
Это небо сейчас улыбнулось тобой.

Вот сады заалели, рассветом знобя,
Сколько яблок рассвет сочинил для тебя!
Ты во всем, ты всегда, ты везде на земле:
На траве, на снегу, на сввету и во мгле.

Я бегу к тебе сердцем, я кричу на бегу:
- Не могу без тебя! Не могу, не могу!

:(
Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів - небагато,
Вип'єте - холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось: життя прекрасне!
Так, життя - прекрасне, а вона...

А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь,
Чи хіба зуміє голос подолати цю печаль?!

Так у світі повелося:
Я люблю її волосся,
Я люблю її думки й вуста,
Та невдовзі прийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота...
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти Від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь,
Чи хіба зуміє голос подолати цю печаль?!

Тихо плачут левкои в голубом хрустале.
В предрассветном покое Ночь была на земле.
Шум прибоя ночную наполнял тишину.
Ты стояла спиною, отвернувшись к окну.

Этой летнею ночью, словно в призрачном сне,
Я смотрел в твои очи в черепашьем пенсне.
Помню нежные руки и в фарфоре герань,
Помню чудные звуки пианины "Кубань".

Думал я: "Эфемерно всё, что в жизни ищу,
"Не познаю я Меры и Любви не вмещу,
"Что же алчу я света, а гряду в темноту?" -
Недодумав про это, я упал на тахту.

Ты преграды снимала меж собою и мной -
Это были опалы и кольЯ с бирюзой.
Я тобой любовался, восхищенно молчал,
Прикоснуться боялся к ярко-белым плечам...

...Солнце яркое вышло, озарив небеса,
По баНбуковой крыше простучала роса.
Прозвенел колокольчик у ограды из роз
И пришел твой молочник - он газеты принес.

Весь в досаде и горе я ушел на покой
Как в китайском фарфоре одинокий левкой.
Только помню объятья, помню музыку фраз
И цепочку с распятьем, что колола мне в глаз.

Ты знаешь, я томлюсь в неволЪ,
О смЪрти Господа моля.
Но мне все памятна до боли
ТвЪрская скудная земля.

И те неяркiя просторы,
Где даже голосъ ветра слабъ,
И осуждающiя взоры
Спокойныхъ загорЪлых бабъ...

MCMXIII

В маленькой солнечной лужице,
Взоры богов веселя,
Маленьким шариком кружится
Черный комочек - Земля.

Бедная, жалкая доля твоя,
С маленьким счастьем и маленькой мукою,
Бедненький шарик Земля,
Ну дай, я тебя убаюкаю.

Ты же вздремни, обо всем позабудь,
Грезам во власть отдайся,
И вот ты сквозь дымчатый Млечный путь
Мчишься к любимому Марсу.

Он не обнимет, не встретит тебя
И не шепнет о любви бесконечной.
Ты же уходишь любя,
Путь зовет тебя Млечный.

Вертишься ты в бесконечности,
Годы веками встают.
Ты, видно, устала от вечности,
Баюшки, баю, баю.

Горькое горе впитала в себя,
Слезы и стоны тому порукою.
Бедненький шарик Земля,
Ну дай, я тебя убаюкаю:
Баю, бай... :)

Если было б мне теперь восемнадцать лет,
Я охотнее всего отвечала б: нет!
Если было б мне теперь года двадцать два,
Я охотнее всего отвечала б: да!
Но для прожитых годов, пережитых лет,
Мало этих малых слов, этих "да" и "нет".
Мою душу рассказать им не по плечу.
Не расспрашивай меня, если я молчу.

Раскинулось поле по модулю пять,
Кругом радикалы стояли
Студент не сумел производную взять,
Ему в деканате сказали:

"Экзамен нельзя на халяву сдавать,
Сам ректор тобой недоволен.
Изволь теорему Ферма доказать,
Иль будешь с матфака уволен!''

И рад бы ответить - cознанья уж нет,
В глазах у него помутилось,
Мелькнул перед взором стипендии след,
Упал, серце больше не билось.

Три дня в деканате покойник лежал,
В штаны Пифагора одетый,
В руке посиневшей зачетку держал,
Единственной тройкой согретой.

К ногам прикрутили тройной интеграл,
И в матрицу труп завернули,
Сам старый декан со слезами читал,
Hад ним теорему Бернулли.

Hапрасно старушка ждет сына домой.
Ей скажут - она зарыдает.
А синуса график волна за волной
По оси абцисс пробегает...

Учу мать юзать аську. Месска он нее (мне в оффлайн; краткая предыстория - я переслал ей накануне игру-домино):

> Незабудка (05:34 PM) :
никуда не хочу у меня ничего не получается.Долгл молчала потомучто тебя потеряла и еле нашла. КОЗЛА Я БЕЗ ТЕБЯ НАВЕРНОЕ НЕ НАЙДУ.почему-то получилось заглавными буквами!? *WHINING*
=
Как я её люблю, мою мамочку!

Холст из Гуэй
бел, точно свежий снег.
Вата из У
нежнее, чем облака.

И холст тяжелый,
и ваты взят толстый слой.
Сшили халат мне -
вот уж где теплота!

Утром надену -
и так сижу дотемна.
Ночью накроюсь -
спокойно сплю до утра.

Я позабыл
о зимних морозных днях:
Тело мое
всегда в весеннем тепле.

Но как-то средь ночи
меня испугала мысль.
Халат я нащупал,
встал и заснуть не мог:

Достойного мужа
заботит счастье других.
Разве он может
любить одного себя?

Как бы добыть мне
халат в десять тысяч ли,
Такой, чтоб укутать
люд всех четырех сторон.

Тепло и покойно
было бы всем, как мне,
Под нашим бы небом
не мерз ни один бедняк!

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине......

Я Вас кохав. Кохання ще існує,
Його вогонь у серці ще не згас,
Але нехай воно вас не турбує —
Я не бажаю ображати Вас.

Я Вас кохав, таємно і безмежно,
І біль і радість разом відчував
Так відчайдушно, так необережно,
Як дай Вам бог, щоб інший Вас кохав.

http://poetyka.uazone.net/

Учёные-селекционеры вывели новые породы выхухолей: мясная - опухоль, летающая - мухухоль; сторожевая - вухохоль, агрессивная - махухоль; спокойная - похухоль; племенная - трахухоль; склонная к алкоголю - бухухоль; кайфуюшая от кокаина -нюхухоль; голубая - впопухоль...

Вручению мне Одной Серой Звезды посвящается:

1745. черную с белой
нитки возьму... с улыбкой
сердце латаю

1744. кнопок насыплю
с мудрой улыбкой везде -
вляпаюсь первым...

1743. наездника плеть
мне надолго отбила
вкус к приключеньям

1742. но все проходит
и это тоже пройдет...
главное - вера

1741. пьяный... не вышло
и на собственной свадьбе
невесту обнять

1740. плащ вдруг стал в тягость
...попытался раздеться -
пьяный... не вышло

1739. пляшет до смерти
...смерть-продолженье танца
смерть - это праздник

1738. мокрого снега
и проливного дождя
мне не хватает

1737. словно картину
в запасниках памяти
храню я тебя

ЧЕГО ХОЧЕТ ЖЕНЩИНА:
Мужика. Который бы их хотел.
Дом. В котором бы их хотели.
Детей. Которых бы от них хотели.
Подруг. Которых хотели бы меньше, чем их.
Денег. Чтобы купить то, в чем бы их хотели.
Секса. Чтобы убедиться, что их хотят.
Любви. Чтобы хочущий хотел не переставая.
Большую грудь. Чтобы сразу было видно, что их надо хотеть.
Машину. Чтобы быстрее добираться до тех, кто их хочет.
На Гавайи. Чтобы завидовали те, кого тоже хотят.
Интересную работу.Чтобы на ней их хотели.
Быть знаменитой. Чтобы как можно больше народу знало, что их нужно
хотеть.
Бреда Пита. Ну кто ж его не хочет?
Большой шоколадный торт с клубникой и взбитыми сливками.

...03:14 КАРДИОЛОГ старался провести удар, но безумный незнаю_ отпрыгнул от удара молотом в живот.
03:14 незнаю_ не рассчитал свои силы и расстроенный КАРДИОЛОГ блокировал удар тяжелым молотом в пах.
03:14 Злой ХОХОЛ пытался нанести удар, но наглый незнаю_ отпрыгнул от удара ручкой топора в плечо.
Комментатор: БОЛЬШЕ ТАК НЕ ДЕЛАЙ! ТЫ Ж НЕ САДИСТ?
03:14 Злой ХОХОЛ почесался, но неожиданно наглый незнаю_ , не помня себя от испуга, приложил удар тяжелым молотом в репу оппонента. -25 [105/150]
03:14 Goffer пытался садануть противника, но непобедимый **Melkor** остановил удар тяжелым молотом куда обычно не бьют.
03:14 Goffer забылся, но в это время **Melkor** проснувшись нанес прямой удар в репу противника. -18 [0/150]
03:14 Goffer убит
03:14 дАНа вспомнил что-то важное, а в это время YakoS зевнув, нанес удар ручкой топора по левой ноге оппонента. -22 [94/141]
03:14 YakoS засмотрелся на <вырезано цензурой>, и за это дАНа , не помня себя от испуга, нанес удар топором в голень противника. -21 [81/120]
03:14 Дон Вито Корлеоне выдохся и потому наглый Gang Trang ушел в сторону от удара плоской стороной лезвия меча в нос.
03:14 Gang Trang старался провести удар, но хитрый Дон Вито Корлеоне отбил тычок лезвием меча в лодыжку.
03:14 КАРДИОЛОГ промахнулся и LapuxEliyanshik увернулся от удара мощным молотом в шею.
03:14 LapuxEliyanshik потерял момент и разъяренный КАРДИОЛОГ увернулся от удара ножнами по чашечке.
03:14 Sound of Death чесал <вырезано цензурой>, но внезапно непобедимый Злой ХОХОЛ показав палец, нанес тычок маленьким топорищем в колено соперника. -23 [105/150]
03:14 Sound of Death промахнулся и обезумевший Злой ХОХОЛ увел удар ручкой молота в затылок.
03:14 Gang Trang замешкался, и вдруг, непобедимый Sound of Death проснувшись нанес скользящий удар прямо в пятку оппонента. -14 [141/156]
Комментатор: СНАЧАЛА УЧАТСЯ ХОДИТЬ, А ПОТОМ ТОЛЬКО В ДРАКУ ЛЕЗУТ.
03:14 Sound of Death пошатнулся, но Gang Trang разбежавшись саданул удар рукояткой меча в затылок соперника. -16 [89/150]
03:14 Кара Божья пыталась нанести удар, но Даймонд заблокировал тычок ножнами по левой ноге.
Комментатор: У МЕНЯ В ПОДЪЕЗДЕ ТОЧНО ТАК ЖЕ СОСЕДА ОТМУДОХАЛИ...

Біля невеличкого кущика на асфальтованій доріжці лежала сіренька кицька. Тепле сонце гріло її смугасту спинку, а вітерець злегка ворушив м’якеньке хутро. Киці так було хороше, що вона навіть тихенько мурчала. Ви також почули б це, якби нахилилися до самого її чорного носика. Але вам би це нізащо не вдалося, бо вона ж не будьяка домашня кицюня, якій лише б пеститися. Вона - поважна вулична кішка. В неї навіть імені не було.

Цей день дійсно був гарний: сьогодні киця піймала мишку та знайшла дві риб’ячі голови. І так приємно було дрімати на сонечку!.. Але ж вона ж не яка-небудь домашня кицюня, а поважна вулична кішка, тому, як раптом щось зашурхотіло, вона сторожко підняла вушка та заблищала зеленим оком.

Це вітер сам у собі закрутився невеличким смерчем, підхопив синій папірець і наближався до киці. Смерчик закрутився навколо неї, підхопив її простягнену лапку, і разом із нею зник!..

Добре, що нікого не було навколо і ніхто не бачив, який був вираз киціної мордочки. Бо, якби хтось подивився зараз на неї, то вирішив би, що домашні кицюні набагато розумніші за вуличних котів, та ми ж знаємо… Але не будемо відволікатися і повернемося до асфальтованої доріжки, на якій сиділа сіренька киця і розгублено розглядала гладеньку смугасту шкірку на місці своєї задньої лапки.

- Ох, - сказала, ледь оговтавшись, сіра киця. - Вітер відніс мою лапку у далекі таємні світи. Хто ж тепер піклуватиметься про неї? Адже ніхто крім мене не погодує її. Ой-йо-йой! І ніхто крім мене не помиє її так чисто, як я. Бідна моя лапонька!

Мабуть, яка-небудь домашня кицюня так би й жалкувала все життя за своєю лапкою. Але не наша справжня вулична кішка!

- Ні, - вирішила вона, - я не покину свою нещасну ніжку! Я піду її шукати!

Зовсім поряд киця побачила такий самий смерчик, який відніс її лапку, і стрибнула прямо в його середину! Світ навколо киці закрутився, навколо стало темно (мабуть, тому, що вона заплющила очі). Але зовсім скоро очі вона відкрила, тому, що досить боляче на щось впала, а це “щось” голосно закричало. Наша киця встигла побачити, як від неї швидко тікало синє кошеня. Хоча, як ми вже знаємо, наша киця не яка-небудь домашня кицюня, а справжня вулична кішка, яка добре знає життя, але тут вона вимушена була зізнатися, що синіх котів ніколи не бачила. Ще більше вона здивувалася, побачивши, що кошеня жаліється великій кішці… жовтого кольору із зеленими смужками. Узагалі, це був дуже дивний світ: тварини, які ходили навколо, були незвичайних, яскравих кольорів: коти, собаки, різні пташки та усілякі домашні тварини були червоні, рожеві, бузкові, зелені у різнокольорових плямах, смужках, навіть, у квадратиках та трикутничках.

Та під кицею щось продовжувало пищати. Лише наша героїня стала на лапки, як зпід неї вислизнуло щось прозоророжеве. І відразу звідусіль почулося: “Хапай його! Лови!” І за мить поважний жовто-червоний пес із сачком ніс це “щось” у великій скляній банці. “Та цей хвацький собака міг і мою лапку отак схопити!” - Подумала сіренька киця. І, вже нічому не дивуючись, лише з думкою про свою ніжку, вона помчалася за собакою. Бігла вона швидко, але встигла лише помітити, як червоний пес щез за дверима будиночку з вивіскою “Бюро знахідок”. Якби наша киця була яка-небудь домашня кицюня, то вона б нічого не зрозуміла, але ж вона - справжня вулична кішка, і добре знає, що в Бюро знахідок чекають на своїх хазяїв загублені речі.

Двері тихенько дзеленькнули срібними дзвониками, пропускаючи сіру кицьку до невеличкої кімнати, заповненої довгими рядами полиць.

- Вітаю Вас! - почулося зпід прилавка, заставленого дивними речами.

- Добрий день, - відповіла киця, дивлячись, як відразу за словами звідти з’явилося спочатку руде волосся, потім невеличкі окуляри, а за ними довжелезні мідні вуса і наостанку - сяюча усмішка старого хазяїна Бюро знахідок. - Ви щось загубили?

- Так. А як Ви дізналися? - здивувалася киця.

- Просто так до нас не приходять. Або шукають своє. Або знайшли чуже. Ви нічого не принесли. Тож…

Киця прикусила свого рожевого язичка: “Що це я задаю дурні питання, як яка-небудь домашня кицюня”. А вголос сказала:

- Я загубила свою гарненьку сіреньку лапку. Чи Ви, бува, її не бачили? Вона ж без мене пропаде. Хто буде її годувати, напувати, купати?..

Дідусь перехилився через прилавок, уважно подивився на кицю і сумно похитав рудою головою.

- Нажаль, ні, пані кицю. В нашому Бюро знахідок багато що є:

на тих полицях у бляшаних коробках стоїть загублений сором. Він такий сором’язливий, що не може нікому показатися. Поряд із ним у скляних банках - душі, які упали в п’ятки і потихеньку викотилися через дірочки у шкарпетках. їх хазяї знаходять швидко, а сором, нажаль, довго стоїть на полицях. Далі, у тих великих коробках, - забуті голови. Звичайно, не самі голови, а думки. У шухлядах зітхає втрачене кохання. Без хазяїна воно скоро засихає і нам доводиться іноді викидати деякі скриньки. На отих полицях праворуч стоять: утрачений розум і глузд, зав’язані у серветки; покинуті мрії, прив’язані до полиць яскравими стрічками. Тут же - втрачені сподівання. Іноді у нас буває загублений талант та незнайдене щастя. Як бачите, пані кицю, вибір у нас великий, але, нажаль, котячих лап ми не маємо.

В цей час знову дзеленькнули дзвоники на дверях і зайшов вже знайомий нам пес, тримаючи в лапах сяюче щастя, яке не встиг утримати якийсь невдаха.

А похнюплена сіренька киця сумно чимчикувала у натовпі різнокольорових тварин. Вона вже так довго була тут, що сама потрошку стала змінювати колір: то кінчик хвостика ставав зеленим, то вуса починали золотавіти, ніби сонячні промінчики. А коли вже й на животику з’явилися блакитні смужки, киця сіла на землю і обхопила лапками свою голову із бузковими вушками: “Що ж робити? Якщо так піде і далі, то моя лапка, навіть якщо я її знайду, не впізнає мене. Вона ж залишиться сіренькою, а я стану барвистою, як клоун” (вона, як справжня вулична кішка, багато де ходила, і бачила афіші біля цирку).

Раптом кицька стріпнулася: щось знайоме промайнуло у строкатому натовпі. Вона швидко підхопилася і чимдуж побігла слідом. Скоро киця помітила рідненьку сіреньку ніжку, яка, брудна і схудла, стрибала вулицею. “Дорогенька! Я тебе впіймаю!” - нявкнула наша киця і із швидкістю справжньої вуличної кішки кинулася на свою лапку, як прудку мишку притисла її до землі і …

…прокинулася на асфальтовій доріжці, міцно стискаючи зубами свою лапку, яка росла прямо з киціного сірого боку. “Оце присниться, так присниться, - струснула головою кицька, відпускаючи лапку. - Але… яка ж я рада, що ти зі мною, моя лапко!”

Сонечко вже хилилося до небокраю і гріло не так тепло. Проте, його вечірні промінчики фарбували у помаранчево-червоне все-все навколо і киці навіть на мить здалося, що вона знов чимчикує у барвистому натовпі. Та сонечко вже сховалося і все стало таким звичним, навіть рідним! І киця, твердо спираючись на всі свої лапки, йшла сутінковими вуличками, нічого не боячись, як справжня вулична кішка.

3-22.04.2001

Автолюбитель знать не мог
В чем было дело.
А у него горел движок.
Свеча горела.
Вокруг шоссе цвела морковь.
Гудели пчелы.
И зэки пели про любовь
Из магнитолы.
Он вез на дачу клавесин -
Жена велела.
Он несся по шоссе один.
Свеча горела.
Свеча пылала в "Жигулях".
Свеча смердила.
Он думал, сено жгут в полях.
Ругал дебилов.
Раздался взрыв, вскипела кровь.
Закрылись веки.
Увяла от огня морковь.
Умолкли зэки.
У горизонта на шоссе
Упало тело.
От свеч творятся беды все -
Свеча горела.
Менты пожарных позовут,
Огонь затушат.
Врачи на органы возьмут
Глаза и уши.
Останки тела по частям
Очертят мелом.
Найдут причину, скажут: там
Свеча горела.
Читатель! Ты прочел стишок
И ждешь морали.
Пока в порядке твой движок,
Крепки педали,
Пока ты не похож на фарш,
Пока ты бодр -
На техосмотр шагом марш!
На техосмотр!

:) 10 программистов продукт решили сделать,
Один спросил: "А деньги где?", - и их осталось 9.

9 программистов предстали перед боссом,
Один из них не знал FoxPro, и их осталось 8.

8 программистов купили IBM,
Один сказал: "Мак лучше!", - и их осталось 7.

7 программистов хотели help прочесть,
У одного накрылся винт, и их осталось 6.

6 программистов пытались код понять,
Один из них сошел с ума, и их осталось 5.

5 программистов купили CD-ROM,
Один принес китайский диск - остались вчетвером.

4 программиста работали на Си,
Один из них хвалил Паскаль, и их осталось 3.

3 программиста в сети играли в DOOM,
Один чуть-чуть замешкался, и счет стал равен двум.

2 программиста набрали дружно: "win".
Один устал загрузки ждать - остался лишь 1.

1 программист все взял под свой контроль,
Но встретился с заказчиком, и их осталось 0.

0 программистов ругал сердитый шеф,
Потом уволил одного, и стало их FF. :)

Проверка связи