Читаємо історію роду у старій скрині, у пожовтілих чорно-білих світлинах, в істині, яку важко зрозуміти, бо вона постійно змінюється відповідно до того, хто нею глаголить.

Хто цікавиться нині народними традиціями?
Чи може батько бути прикладом для сина?
Чому чуже телебачення квартирує у наших домівках?
Кому нині потрібне мамине шитво?

Хіба що долари, надіслані з чужини, з тих країв, де про Україну знають лише з плакучих пісень і запальних танців, і ще з вроди легкодоступних краль, що вміють неперевершено кохати.

Що змінилось у світі?
Де заховано код пам"яті славних родин?
Як віднайти цілющі жили землі, що не дають солодкого спокою живій українській душі?

Чому звучить чужа музика, а ми, обдурені, тішимось?
Чому від нас відбирають наше, кровне, а ми добровільно його віддаємо?
Чому дивимося з тугою на пустирі й не молимося на відроджені пшеничні лани?
Чому купуємо дитині книжку чужою мовою і не боїмося кари майбутнього?

Чому?..
Чому?..
Чому?.....

Марія Людкевич. Нижня Липиця--Львів.