Без заголовка

Четверг, 18 Мая 2017 г. 17:52 + в цитатник

Цитата сообщения Наталья_Ивушка

Прочитать целиком В свой цитатник или сообщество!

День ВИШИВАНКИ

А ви вдягнули сьогодні вишиту сорочку?

Українців закликають одягти традиційний стрій і вийти в

ньому на роботу, в університет, школу чи садочок.

Свято вишиванки традиційно припадає на третій

четвер травня.

А започаткований цей день чернівецькими студентами

у 2007 році.

Зараз свято набуло всеукраїнського рівня.

Тож в різних містах заплановані різноманітні акції і флешмоби. Окремі магазини заохочують покупців у вишиванках знижками.

Вишита сорочка – це оберіг, тому що в ній закладена енергія вишивальниці, яка бажає добра тій людині, хто буде носити цю сорочку.

Споконвіку вишиванка для українців була не просто одягом, а оберегом – символ здоров'я, краси, щасливої долі і родової

пам'яті.

Сорочка вишита барвами поля,
Цвітуть у ньому маки й волошки.
Там стелена у візерунку доля,
Де пройдені життя мого стежки.

У хрестиках вкладалися роки,
Матуся сива й батьківські пороги.
Все б повернути й спокій віднайти
В твоїй молитві,мамо,та й до Бога.

На білім полотні лягла любов,
Місячні ночі,мамина тривога.
І солов'їний спів я чую знов,
І у домівку стелиться дорога.

Одягнена в красуню вишиванку
Ту,що колись мені,матусю,шила.
Букет твоїх квіток на нашім ганку
Твоя дитина в пам'ять залишила...

автор: Леся Утриско

Ой, прокинусь літечком
Спозаранку,
Ой, вдягну у квіточки
Вишиванку,
Ой, й заправлю ниточки
У рядочки,
Ой, розгладжу стрічечки
У віночку.

Ой, умиюсь ранньою
Я росою,
Ой, засяю славною
Я красою,
Ой, до сонця личечком
Повернуся,
Ой, у думі нищечком
Посміхнуся.

Ой, візьму відеречка
Для водиці,
Ой, далека стежечка

До криниці,

Ой, до ранку щирого

На порозі,
Ой, зустріну милого

У дорозі.

Ой, водичка стелиться

За відерце,
Ой, словечко селиться
В моє серце,
Ой, яка ж я справная,
Рано-вранці,
Ой, яка ж я гарная
В вишиванці.

Ой, спасибі, літечко,
Спозаранку,
Ой, буяйте, квіточки
Вишиванки,
Ой, стеліться, ниточки,
У рядочки,
Ой, кружляйте, стрічечки,
У віночку.

Василь Ковтун. 18.05.2017р

Я вишила, я вишила
всю землю свою вишнями.
Я хрестики збирала по полях.
І нитками шовковими,
узорами колишніми.
Я мрії заховала в рукавах.
Червоними і чорними,
квітками неповторними.
Сміялися і плакали гаї.Я шила свою доленьку,
я вистраждала воленьку.
О, рученьки, о рученьки мої.
Безсонні ночі, ніченьки.
Я не стуляла віченьки.

До шлюбу шила довгі рушники.
І сипала, і сипала
на стежечки-доріженьки
із чорнобривців жовті квітники.Я вишила хустину
для батька і для сина.
Для матері і дочки сорочкИ.
Я вишила калину
і зграю журавлину.
І житні, і пшеничні колоски.
І далі шию, шию,
хоч дощ і вітер виє.
І хмари чорні в світлому гаю.
І небо червоніє,
та все одно весніє.
Я землю свою вишию в раю.

Галина Потопляк.

Традиція вишивати сорочки різнокольоровими нитками та візерунками

має багатовікову історію.

В основному вишивали дівчата, готуючи собі придане до весілля.

Кількість зібраних вишиванок говорила про матеріальний добробут

нареченої.

Якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася з бідної сім’ї,

а у якої було від 100 й більше – вважалася завидною нареченою.

Візерунки на вишиванках були прикрасою одягу й несли в собі магічний сенс.

Не секрет, що магія завжди була, є і буде частиною культури українського народу.

Це видно з пісень, у яких є слова «кого любила – причарувала».

Ідея відзначати «День вишиванки» виникла у 2006 році.

Тоді кілька студентів й викладачів Чернівецького національного університету одягнули вишиванки й влаштували флешмоб.

А вже через декілька років «День вишиванки» набув міжнародних масштабів.

І наче світ увесь на полотні
вмістився тут дрібненькими стібками:
он мама виглядає у вікні
за доцями своїми і синами.

Он яблуня розлила молоко -
аж на межу упали білі бризки,
он плесо повесняне розтеклось
і сонечку дарує гойні зблиски.

Дитяко он побігло у поля
збирати для матусі диво-квіти,
а он синіють радісно моря,
чекаючи у гості знову літа.

А он калина кетяги рясні
убрала, мов зібралась до вінчання,
а он рядочком вилились пісні
про батькіщину, юність і кохання...

І все це візерунками лягло
на дивовижній рідній вишиванці,
я під її налюблене крило
вмощуся завтра затишно уранці.

17.05.17 р.

Садила матуся для доні
Красиві троянди червоні.
Вмивались троянди росою,
Пишались троянди красою.

Ти одна, така красуня в світі,
В годину щастя, ранньої весни.
Ти, як сонце у жаркій блакиті,
Донині мені сяєш з вишини.

Цвіте калина білим цвітом навесні,
А я вертаюсь на свої пороги,
Вклонюся матінці рідненькій до землі,
У травах, де ходили босі ноги!
Леся Утриско