– Куме, а що таке "етикет" ?
– Це коли, куме, видиш свого сусіда москаля і в думці "Щоб тебе шляк трафив !", а в голос мусиш казати:
– Добрий день, файного здоров'я.

****

Вечір. На одну із львівських зупинок під'їжджає автобус. Дуже культурний та інтелігентний чоловік пропускає всіх поперед себе. Сам заходить останнім.

І раптом йому дверима придавлює ногу, а автобус починає рухатися. 
– Стій, холера твоя ясна! Зупинися, бо тя шляк трафить! Та йой, та би тя мати на кропиву висцяла! Стій, кажу! Та стій, бо тя курва заллє !

Водій гальмує, відкриває двері. Чоловік заходить у салон, поправляє краватку, припіднімає капелюха і смиренним голосом каже :
– Слава Ісусу Христу, добродії ! Покірно прошу мене пробачити. Сильно ся перестрашив.

************

Шляк би його трафив!
«Шляк би його трафив! - таким цілющим висловом галичанин благословляє будь-який трафунок. Залежно від обставин він лікується цим магічним логоеліксиром роздратовано або меланхолійно, грубо або ніжно, голосно або тихо. Семантика тих слів така ж сумбурна ї нечітка, як доля всієї Галичини, а в ній - доля кожного галичанина, який у щасті чи горі, у люті чи доброті, в гидливости чи захопленні кричить, вигукує, промовляє, шепоче улюблене заклинання: «Шляк би його трафив!.
Де ще, окрім Галичини, людина, бажаючи раптово остудити душу, обходиться набором ціпком пристойних слів? Галичанин не матюкається, погрожуючи збоченнями з ворогом чи його родиною, він просто промовляє: «Шляк би його трафив!», тобто передає долю супротивника на розсуд трафункови. Спробуйте так щиро виразитися, щоби і на душі полегшало, і цензура залишилася без претензій. «Шляк би його трафив! - приклад того, що галичанин до кінчиків нервів залишається європейцем. З німецьким «шляк», з міжнародним "трафив", з українським «тебе». Тому, коли ви десь у Лісабоні чи Торонто, у Мадриді або Чикаго, у Відні чи в Празі чуєте цілюще «Шляк би його трафив!», або "Шлячки би тебе впекли!", знайте, то галичани бесідують на відверті теми, а тому не заважайте їм...

Олег Ущенко