Купив чоловік собі новий будинок - великий, красивий - і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькому будиночку жив заздрісний сусід, який постійно намагався зіпсувати йому настрій: то сміття під ворота підкине, то ще якусь гидоту накоїть. Одного разу прокинувся чоловік у хорошому настрої, вийшов на ганок, а там - відро зі сміттям. Він узяв відро, сміття викинув, відро вичистив до блиску, назбирав в нього найбільших, стиглих і смачних яблук і пішов до сусіда. Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: «Нарешті я дістав його!». Відчинив двері, сподіваючись скандалу, а людина, замість претензій, простягає йому відро з яблуками і говорить: - Хто чим багатий, той тим і ділиться!

Одного разу черепаха вирушила у тривалу подорож до озера, в якому жили її діти. Йшла дуже довго. Через три дні вона подолала шосту частину шляху і вирішила під каменем відпочити. У цей час учень прогулювався по дорозі. Побачивши під каменем черепаху, він вирішив, що вона повзе до старого ставку, до якого йти йому було п'ять хвилин. Учень відніс черепаху назад до ставка і, задоволений тим, що зробив добру справу повернувся в школу. Через тиждень він знову прогулювався по тій же дорозі і побачив під каменем черепаху. "Бідна, ти знову тут опинилася! Підемо, я віднесу тебе додому". Залишивши черепаху біля ставка, він повернувся до школи в чудовому настрої. Увечері у нього піднялася температура, і всю ніч йому було дуже погано. А в цей час стара черепаха гаряче молилася: "Господи, хоч би цей перехожий захворів і перестав гуляти по дорозі! Господи допоможи мені дістатися до озера і побачити своїх діток!". Вранці до учня зайшов Учитель. - Як ти себе почуваєш? - Трохи краще. Ніколи мені не було так погано. - Що ж поганого ти вчинив? - Абсолютно нічого! - Може у тебе були погані думки? - Ні, я стежив за думками і за вчинками. Я нікому не робив зла, навпаки, тільки допомагав. - Кому ж? - Старій черепасі. Вона постійно траплялася мені на шляху під час прогулянок. Сонце палило нещадно і черепаха ховалася за каменем. Двічі я відносив її додому, до ставка. - Як ти дізнався, що їй було потрібно? Ти з нею розмовляв? - Я не говорив з нею. І так було зрозуміло, що вона йшла до води. - Так, - посміхнувся Вчитель - довго ж довелося молитися старій черепасі, щоб більше не зустрічатися з тобою на тій дорозі!

Слушна притча про те, ЯК НЕ ОБРАЖАТИСЯ І НЕ ЗЛИТИСЯ

Учень запитав учителя:
- Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.

Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і великий мішок.
- Якщо ти на кого-небудь розсердився і затаїв образу, - сказав учитель, - то візьми цю картоплину. З одного її боку напиши своє ім'я, з іншого ім'я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплину у мішок.

- І це все? - Здивовано запитав учень.

- Ні, - відповів учитель. Ти повинен завжди цей мішок носити з собою. І щоразу, коли на кого-небудь образишся, додавати в нього картоплю.

Учень погодився.
Минув якийсь час. Мішок учня наповнився картоплею і став досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою. До того ж той картопля, що він поклав від початку стала псуватися. Вона покрилася слизьким гидким нальотом, деяка проросла, деяка заплісніла і стала видавати різкий неприємний запах.

Учень прийшов до вчителя і сказав:
- Це вже неможливо носити з собою. По-перше мішок занадто важкий, а по-друге картопля зіпсувався. Запропонуй щось інше.

Але вчитель відповів:
- Те ж саме, відбувається і в тебе в душі. Коли ти, на кого-небудь злишся, ображаєшся, то в тебе в душі з'являється важкий камінь. Просто ти це відразу не помічаєш. Потім каміння стає все більше. Вчинки перетворюються у звички, звички - в характер, який народжує смердючі вади.

І про цей вантаж дуже легко забути, адже він надто важкий, щоб носити його постійно з собою. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес з боку. Кожного разу, коли ти вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей камінь.

Джерело: Лучшие притчи от Алиночки Луневой