І знов прийшов... Приніс в долонях вишні... Так, ніби зорі з неба простягнув... Та стугонить у скронях: "Як же вийшло, Що ти за мить минуле вкрай забув?! Неначе лезом, відсікаєш серце І по живому ріжешь без жалю!" Душа кричить: "Закрий навіки дверці! - Твою присутність ледве я терплю!!!" Все було в нас: і сонечко, і зливи... Та ми сім'ї плекали джерело!!! Хай не завжди, але були щасливі! Куди ж те щастя річкою спливло?! Між нами стрімко шириться безодня! У тебе поруч - марево доріг... А в мене радість вчора і сьогодні Рожевим ранком падає до ніг!!! Валентина Бородай

Серия сообщений "Стихи(В.Бородай)":
Часть 1 - Как хорошо, что есть у нас друзья...
Часть 2 - НЕ ГРУСТИ, РОДНАЯ!!!
...
Часть 5 - Долгожданная Победа
Часть 6 - Колыбельная
Часть 7 - І знов прийшов...
Часть 8 - Цыганкой кружит Бабье Лето...
Часть 9 - ЦЕЛУЙТЕ МОРЩИНКИ И ТЁПЛЫЕ РУКИ
...
Часть 13 - Я СТАНУ УЧЕНИЦЕЙ ( АКРО )
Часть 14 - КЛАССНАЯ МАМА ( ЗЕРКАЛЬНЫЙ АКРО )
Часть 15 - Я слышу клекот журавлей