У вівторок до обіду в храмі напівповнім
Пролунали величаво дзвонії церковні
Завітали із візитом два поважні гості
Облачившись в шати царські в церкві на помості
Один з них рече молитву, всіх благословляє
«Ісполаєті деспота» – хор йому співає
Інший теж молитву чтить кланяється тричі
Піт немов сльоза біжить в нього по облитчі
Може то й сльоза була та ніхто не знає
Чому серце у грудях як дзвін калатає
Та ось ба отець гряде благословить прохає
Поза спинами у них одяг свій знімає.
Залишився у сорочці довгій аж по п′яти
Наче янгол, та без крил, й не може літати
Святий Боже заспівали і многая літа
Посходилась до храму вся церковна свита
Отверзи обійми Отче і прийми блудного
Не залиш мене тепер в світі Ти одного.
Три поклони поклав отче та пішов по храмі
Плакав він і плакав люд перед образами.
Впав додолу ниць, хрестом розпластався
Із життям своїм мирським навіки прощався.
Став молитись Ізяслав, Полікарп піднімає
Поверженного на землю, як Господь питає
Чого прийшов сюди раб Божий, а чи з свої волі
Чи зможеш хрест узяти, як плуга у полі
Чи зрекаєшся ти світу, та того що в світі
І єднаєшся з святими, що за віру вбиті
Чи зрекаєшся ти брата, приятеля, друга
Чи не чекає на тебе дівчина – подруга.
Чи ти матір покидаєш, віддаєшся Богу
І ніколи не вернешся на хтиву дорогу.
Чи зрекаєшся себе і своєї волі
Чи готовий понести випробування долі
Ти сьогодні помираєш, тебе вже не буде
Чесний отче Євгенію – заплакали люди.
Так зрекаюся я світу і того що в світі
Єднаюся со святими що за віру вбиті
Всі шляхи світські, лукаві, буду обминати
Новий хрест оцей тяжкий хочу собі взяти
Хай поможуть всі світі і янголи Божі
Йти по цій стезі тонкій й нести тяжкі ноші
Я за віру у Христу готов постраждати
Працювать, молитися і не в міру спати
Пресвяті благословіть на хресну дорогу
Та за мене нового помоліться Богу.
Впали ножиці додолу по першому разі
Запитує Ізяслав чи вірний присязі
Вірний буду аж до смерти пресвятий владико
Доки моє тіло грішне не накриє віко
Впали ножиці додолу по другому разі
Запитує Полікарп чи вірний присязі
Ой владико вірний буду до самої смерти
Доки пам′ять про мене не благозволять стерти
Впали ножиці на землю по третьому разі
Твердий намір вірним бути складеній присязі.
Заспівали пресвяті Господи прийми
Це овча постижене, що постригли ми
Ізяслав рече молитву новим ім′ям нарікають
Діонісій тепер будеш хай про це всі знають.
Одягнули у одежі усе згідно чину
Щоб приняти Христос зміг новую людину.
Діонісію святий помолись за нього
Не покинь у скрутний час на землі одного.
Хай несе святу науку, і любов до Бога
Наче килим нехай буде йому ця дорога.
Помолились пресвяті всіх благословили
І поїхали туди звідки приїздили.
Так почав чернечий шлях отець Діонісій
І обитель збудував на місцині лисій
Із тих пір лилась молитва із уст по-новому
І зробив багато справ, що й не снилось нікому.
