Закривають очі, материнські руки.

Для дітей що волю гідно берегли.

Краплі сліз дівочих, омивають квіти.

І серця пробиті, що для них були.

 

Скільки ще поляже за Вкраїну милу?

Скільки закатованих людей?

Як же в домовину, мати вложить сина?

Скільки рук накриє молодих грудей?

 

Як здолати біса що гризе країну?

Орошає землю кров"ю тих синів.

Що зростали вільно в гаї солов"їнім.

Що за неньку рідну, віддали свій дзвін.

 

 

Повставайте люди, це вже не майдани!

Це війна проклята зуби щірить нам!

Ворог той орлатий, хоче щоб в кайдани.

Віддали ми неньку, але не віддам!

(С)Надін Буре