прости, что я твоя ...
увы мне довелось пройти
мне оправданья не найти
просто прошу, прости
прости меня, мой милый друг,
за то, что много говорю
я слов горящих, словно ...
прости за то, что я люблю
Ніченька
Знаєш ніченько?
Знаєш!
Ти у мене горе вкрала,
І сон подарувала.
Ти даруєш мені спокій,
І натхнення.
Ніченько знаєш,
Чому радуєш ти мене?
Тому що кожен день приходиш,
Нову казку заводиш.
Спати дозволяєш нам,
Степам, лугам і горам.
Підуть роки, підуть століття,
А ти все жити будеш.
І нікого, ніколи не забудеш,
Ті степи, гори, ті ставки прозорі.
Ніченько, не забувай і мене!
Не забувай!
Хоч часу і нема,
Та згадай, згадай!
Що була така, як я,
Така проста, і невідома,
Така близька, така знайома.