LiveInternetLiveInternet

Песня всегда была моей мечтой. Еще ребенком я был уверен, что обязательно буду петь. Мой старший брат Александр показал мне несколько аккордов на гитаре. Это и положило начало воплощению мечты в жизнь. Я всегда старался быть самим собой, не похожим ни на кого. Мне повезло, что встретил удивительной красоты женщину, талантливую поэтессу Анну Чубач. Ее стихи точно передавали все то, что я хотел выразить в своих песнях. Я знаю, что отношение к моим песням не однозначное: кому-то они нравятся, кому-то нет. Но приятно, что они никого не оставляют равнодушным. Меня часто называют "Золотой голос Полесья". Впервые услышав эти слова, я был чрезвычайно взволнован. А сейчас доволен, ведь такая высокая оценка моей работы постоянно толкает меня к творческому беспокойству: желание не останавливаться на достигнутом, развивать и совершенствовать свои вокальные возможности. Поэтому верю, что моя самая главная вершина еще ждет меня. Своим творческим кредо считаю слова Анны Чубач: "Это не приказ, а моление: Стань на колени! Не перед месяцем - в облака прячется. Не перед звездой - с неба срывается. Не перед вечностью склонившихся горизонтов - перед человеком, хорошим, добрым: голову склони - низко, в землю - колени! Это - высота - не падение". Пісня завжди була моєю мрією. Ще дитиною я був певен, що обов'язково співатиму. Мій старший брат Олександр показав мені декілька акордів на гітарі. Це й поклало початок втіленню мрії в життя. Я завжди намагався бути самим собою, не схожим ні на кого. Мені пощастило, що зустрів дивної краси жінку, талановиту поетесу Ганну Чубач. Її вірші якнайточніше передавали все те, що я хотів виразити в своїх піснях. Я знаю, що ставлення до моїх пісень не однозначне: комусь вони подобаються, комусь ні. Але приємно, що вони нікого не залишають байдужими. Мене часто називають "Золотий голос Полісся". Вперше почувши ці слова я був надзвичайно збентежений. А зараз задоволений, адже така висока оцінка моєї праці постійно штовхає мене до творчого неспокою: бажання не зупинятися на досягнутому, розвивати й удосконалювати свої вокальні можливості. Тому вірю, що моя найбільша вершина ще чекає на мене. Своїм творчим кредо вважаю слова Ганни Чубач:"Це не наказ, а моління: Стань на коліна! Не перед місяцем — в хмари ховається. Не перед зіркою — з неба зривається. Не перед вічністю схилених обріїв — перед людиною доброю, доброю. Голову — низько, в землю — коліна! Це — висота — не падіння". The song has always been my dream. As a child I was sure that I would be singing in future. My older brother Alexander showed me a few chords on guitar. It also marked the beginning of realizing my dreams. I always tried to be myself, not like anyone else. I was lucky to have met an amazing woman, a talented poetess Anna Chubach. Her poems transmitted as accurately as possible what I wanted to express in my songs. I know that people have different opinions of my songs: some people like them, some don’t. But it is nice that they touch everybody. I am often called the "Golden Voice of Polesie." When I first heard these words I was extremely excited. Now I am satisfied, because such a high appreciation my work constantly pushes me to the creative anxiety: a desire not to stop where I am, develop and improve my vocal capabilities. Therefore I believe that my greatest peak is still waiting for me. As my artistic credo I have chosen the words of Hanna Chubach: This is not an order, it’s a prayer, Stand on your knees! Not under the moon - hiding in the clouds. Not in under a star – falling from the sky. Not under the eternity of the horizon – in front of the man, righteous and good: bend your head - low in the ground - knees!This is- height - not fall.