Крик души донбасо-бандеровки.

* * *



Я – Волноваха, я – Мариуполь.
Дым от разрывов черен, как уголь...
Я – Мариуполь, я – Волноваха.
Нас не задушишь в объятиях страха.

Будет возмездье, будет расплата,
Кровью заплатишь, кремлевская вата.
Нет, не спасет тебя ядерный купол, –
Кровью заплатишь за наш Мариуполь.

Я – это киборг, я – это донор,
Я – волонтер, месяц не бывший дома,
Я – тот ребенок, что пишет солдату:
«Слава Героям! Чекаємо, тату!»

Я – это Киев, я - Львов, я - Одесса,
Я – те ребята из Сотни Небесной,
Я – это мать, жду из армии сына,
Я – Незалежність, я – Україна!

PAVELIC33

Стихи дня

А российские жены выходят на бунты,
Вслед за ними плетутся солдатские матери.
И уже не кричат про «хохляцкую хунту»,
И уже не орут, что мы псы и предатели!
Воют волком российские бабы,
Быть вдовою «чижолой» невесте -
По кривым и горбатым ухабам
Вереница машин с грузом «двести»…
Вой стоит над Ижевском с Тольятти,
Плачет Пермь, Ярославль и Тамбов!
… Что ж вы бабы, русские матери,
Не слыхали, как плакал Львов?
Белый снег заметает кресты,
Свежий гроб тащит мать на санках…
Где вы были, когда сады
В Украине давили танки?
Где вы были в самом начале?
Ведь любая - жена и мать!
Почему вы весной молчали,
Когда ваши шли убивать?
Когда каждый рассвет эшелон
Вез с востока за гробом гроб!
Когда плакали Ровно, Херсон,
Самбор, Нежин и Конотоп!
А российские жены выходят на бунты,
Вслед за ними плетутся солдатские матери.
Но не слышит их плача кремлевская хунта,
Не до них оккупантам, ворам и предателям!

Тетяна Малахова

Татьяна Малахова, новые стихи из Донбасса

Поэтесса из Горловки-  Тетяна Малахова

Далее..

Полоненим кіборгам

Галина Українка

Пробач, що не поруч з тобою іду
В Донецьку на плаху, мій брате!
Пробач, що не можу відвести біду
І навіть за руку узяти....

Пробач... Ти мене стільки днів захищав
В руїнах аеропорту...
Під шквалом вогню дні і ночі не спав.
Ти з кіборгів сильних когорти.

Пробач, Я не в змозі тебе обійнять,
Щоб сили і духу додати,
В невідворотності данного дня
Я хочу з тобою стояти.

За наш рідний край, неба синь - Україну,
За дім, за дітей, за сім*ю,
За правду, за волю, червону калину,
Що віру нам в серці дають.

Пробач... Це - Голгофа твоя, розпинання.
І важко нести хрест тяжкий.
Не бійся нічого, мій брате названий...
Не опускай голови...

Я знаю, вже скоро заплачуть іуди,
Що в спину штовхаючи вірять брехні.
Як боляче бачити: люди - не люди.
Пробач, якщо можеш, і їх.

Стихи дня



Ти йшов, як Він, смиренно так ішов,
свого Хреста ніс на свою Голгофу.
В глибоких ранах запеклася кров
під камуфляжем, що змокрів від поту.
Й тобі юрба кричала: Розіпни!
за те, що боронив свою Вкраїну.
А ти ішов, проклятий без вини,
слова і камені летіли вслід у спину.
Не впадь, рідненький, під тяжким хрестом,
бо мусиш до кінця пройти страшну дорогу.
У відповідь на зло, не варто - злом,
в душі тихенько змов Молитву Богу.
...Ти так смиренно ніс свого хреста.
Юрба хотіла хліба і забави.
Це їх дорога, їх страшна ганьба.
Для тебе це була дорога - СЛАВИ!

(с) Dmitriy Koval

Как в доме профсоюзов в Одессе

Отсутствие следов ранений на телах погибших киборгов говорит о возможном использовании в аэропорту химического оружия