Українці завжди славилися своєю музикальністю. Ще в літературній пам’ятці кінця XII століття – «Слові о полку Ігоревім» згадується загадковий співак Боян, який грав «віщими перстами» на якомусь струнному інструменті. Ми з’ясовували, які ж музичні інструменти в старовину використовували українці, і чи грають на них зараз.



КОБЗА
Цей музичний інструмент також називають бандурою. У XVII і XVIII століттях кобза стала дуже популярною в Україні. На ній грали всі верстви населення: від вищих козацьких чинів до жебраків. Сліпі кобзарі перебували на військовій службі і отримували платню. Козаки брали з собою кобзу в військові походи, тому цей музичний інструмент в народних думах називали «Подорожньою».

Талановиті кобзарі могли зробити при дворі кар’єру. Наприклад, під час правління імператриці Єлизавети Петрівни при царському дворі жив бандурист-сліпець Любисток родом з Прилук. У 1731 році йому вдалося втекти в Україну. Але на рідній землі він пробув лише кілька місяців: за наказом імператриці бандуриста знашли і повернули в Петербург. А 1749 року улюбленець Єлизавети отримав дворянський титул і ранг полковника.

З кінця XVIII століття кобза почала втрачати статус престижного інструменту: її стали використовувати в основному жебраки-сліпці, заробляючи собі на прожиток. Однак кобза не зникла в історію: сучасні музиканти-віртуози виконують на ній блюз і відомий каприс Паганіні.





ЛЮТНЯ
Її можна назвати родичем кобзи. Лютня відома з давніх часів: на ній грали в Стародавньому Єгипті, країнах Середземномор’я, на Балканах, в Персії, Вірменії, Китаї.

В Україні вона з’явилася в XVII-XVIII століттях. На лютні вмів грати навіть Богдан Хмельницький. Про це згадував пастор Гільдебрандт, який прибув для аудієнції в Чигирин: «Гетьман велів подати собі цитру, тренькнул по ній кілька разів і віддав її назад».
Звучить лютня м’яко і співучо.





ГУСЛІ
Назва цього музичного інструменту походить від слова «гудіти». Перші згадки про нього зустрічаються в билинах «київського циклу»: в них йдеться про те, що на бенкетах князя Володимира постійно грали гуслярі. Приблизно в цей же час зображення гусляра з’являється на одній з фресок київського Софійського собору.

Однак гуслі не стали в Україні народним інструментом і поступово «перемістилися» на північ, в росію. На думку композиторів і дослідників історії музики Олександра Фамінцина і Миколи Лисенка, це сталося через те, що українські поміщики стали привозити із Західної Європи більш досконалі музичні інструменти – клавесин і фортепіано. Проте, гуслі використовують і зараз і виконують на них музику сучасних композиторів, наприклад, Енніо Морріконе.





ЦИМБАЛИ
Вони відомі світові уже кілька тисяч років. «Гучні кимвали» згадуються в Старому Завіті (Псалом 150: 5). Прообраз цимбал використовували в Китаї і країнах Стародавнього світу – Єгипті, Греції і Візантії. А серійне виробництво цимбал почалося в другій половині XIX століття: в 1874 році чеський майстер Йожеф Шунда створив сучасну версію цього інструменту. До неї прихильно поставився знаменитий угорський композитор Ференц Ліст, який надіслав Шунду навіть і фотографію зі своїм автографом.

В Україні цимбали отримали визнання і поширення в XVII столітті. В цей час їх почали використовувати в камерних музичних ансамблях, які називалися «троїсті музики». Ці «ВІА» розважали людей під час весіль, хрестин та інших свят. В репертуарі таких колективів була, як правило, танцювальна музика. Звук на цимбалах витягується ударом двох паличок по струнах. До речі, фортепіано можна вважати вдосконаленою версією цимбал: всередині цього музичного інструменту теж є рамка з натягнутими струнами, по яким вдаряють м’які молоточки.





БУГАЙ
Цей незвичайний музичний інструмент використовують для створення ритмічного малюнка. Бугай – це дерев’яна діжка. Через отвір в її верхній кришці в старовину простягали пучок з кінського хвоста. Перед початком гри на бугаї необхідно занурити руки в воду або змастити їх каніфоллю. Якщо смикати бугай за «хвіст», він видає незвичайний звук, схожий на рев бика.
Як звучить «бичачий рев», можна послухати: