Шкіромий

(Переклад з рос. Oлександра Тарасенко, серпень 1993)



Простирадло - утікало

і білизна - хай їй грець

і матрасик, мов карасик

Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу,

Я за пензлик - той нишком

і сховався під ліжком.

Я хочу поїсти сало,

Відрізаю шмат чималий,

Але кляті ті шмати

Від мене - під три чорти.

Що за жарти недолугі,

і чому всі речі вщерть

Заюрмились, схаменулись

і сягнули шкереберть?

Чобітки за рушниками,

Рушники за мотузками,

Мотузки за чобітками,

Все батьківське надбання

Шаленіє, скаженіє

і тікає навмання?

Раптом просто із горища

Клишоногий, наче рак

Шкутильгає водомийщик

і до мене мовить так:

Ти гидке, ти брудне.

Неохайне поросятко

Ти брудніш за сміттєзбірник

У люстерко подивись!

У тебе вапно на оці

У тебе гівно на боці,

У тебе такі капиці,

Що іздерлись ногавиці!

Навіть, навіть ногавиці

Від тебе забрались геть!

Дуже рано на світанку

Миють личко каченята

Й пташенята

і шпачки, і пацючки.

Ти єдиний не помився

і бруднечею лишився

То ж забрались від бруднечі

і панчохи, й чобітки.

Я - шановний водомийник,

Славнозвісний шкіромий,

Водомийників керівник

і мочалок ланковий!

Ледве гепну я ногою,

і покличу козаків,

Водомийники юрбою

Всі візьмуть напоготів.

Закатують, відшматують

Неохайних дітлахів.

І прочуханку жорстоку

Запровадять над тобою

У Матвіївську затоку

Вмить занурять з головою!

Замантулив в мідний таз,

Заволав "Кара - барас!"

Тої ж миті мило, мило

Зась! - в волосся - мити зілля

Гілля, рілля і бадилля

Підбадьорює:

"Мию, мию сажотруса

Пильно, щільно,

Часто, густо!

Буде, буде сажотрус

Чистий, мов різдвяний гусь"

Тут мочало причвалало

і мерщій малечу мить

Ось вовтузить мов шибало

і волає, і ганьбить.

Від збентежених мочалок

Я мерщій, немов від палок

А вони чимдуж загалом

Нижнім Валом, Верхнім Валом.

Я до Бабиного Яру

Навпростець я повз кошару,

А вони - через мури,

Як підступнії щури.

Тут назустріч мій коханий

Мій улюблений кацап,

Він з Альошею і Ванєй

Прямував, неначе цап

і мочалку, наче галку

Він щелепами цап-цап!

А за тим ногами він затупцював

і руками він мене відлупцював

"Уходи-ка ты домой!" він мовляв

"Да лицо свое умой!" він мовляв

"А не то как налечу!" він мовляв

"Растопчу и проглочу" він мовляв

Я по вулицях борснувся підтупцем

Втік до водомийника кінець кінцем

Милом мивсь, циберком грюкав,

Як ударник п'ятиріччя.

і багнюку, і гівнюку

Відокремив від обличчя.



Тої ж миті капелюх

Сів на мене проміж вух

А за ним цукерок купа:

"З'їж мене, малеча любо!"

А за ними сала шмат:

"Поласуй мене, мій брат!"

Ось і зошит повернувся,

Ось і коник без візка,

і абетка з інглиш мовой

Станцювали гопака.

Шанобливий водомийник,

Славнозвісний шкіромий,

Водомийників керівник

і мочалок ланковий

Закружляв мене у танку

і, кохаючись, мовляв:

"Ти тепер мені приязний,

Ти тепер мені люб'язний

То ж нарешті ти, бруднеча,

Шкіромия вшанував!"

Треба, треба, треба митись

Вдень і ввечері - то ж ба!

Неохайним сажотрусам

Ой ганьба, ганьба, ганьба!

Хай живе рушниченько пухкенький

і мило духмяне, мов ненька,

і кістковий гребінь,

і голярський камінь!

То ж мийся, підмийся, голись!

Пірнай, виринай, не барись!

У лазні, ставку, на болоті,

В Гнилим Тикичу, що в Кам. Броді

В Криму і в Карпатах

Усюди й завжди

Вкраїні хвала - і воді!!!