а молодість не вернеться, не вернеться вона.... чому ж ми тоді її марнуємо? чому до нас так туго доходять слова наших батьків? не знаю... таке відчуття, шо я не тут і не зараз повинна бути. атмосфера апатії нагнітає з кожним днем все більше і більше. навіть книжки вже не рятують. шо же дєлать? курить і плакать? нє. не можу. ще й сумую за кимось. не знаю за ким... таке відчуття, що за всіма. може це відсутність кохання на мене так згубно впливає? розслідування триває.