та да... зазвичай це помилки. Але цього разу я дуже вдячна своєму необдуманому вчинку) відкрились очі...
щодо нового життя , то буде доречно згадати слова Джона Леннона: "Жизнь — это то, что происходит с тобой, пока ты строишь совсем другие планы". все важливе відбувається не по плану.
ех....як то я тебе розумію чудово....
зазвичай в таких випадках кажу собі "все що було сказано після третього стакану, то вже реальна утєчка інформації"... алкоголь нас змушує робити помилки.....
а я от собі обіцяю що нове життя почну з Нового року.... отаке от остаточно нове....без жодних "але"...але розумію, що воно вже прийшло, оте нове життя... і Нового року не обов"язково чекати....
таки так....тільки власні помилки нас вчать...тільки набиті на своїй голові шишки можуть боліти...
знаю по собі, скільки б разів інші не "відкривали" очі на якусь людину і ситуацію, допоки я сама того не усвідомлю, допоки сама не "обпечусь" на певній людині, до тих пір не зроблю СВОЇХ висновків....
а усвідомлення не залежить від прожитих років....можна прожити все життя, і так і нічого не навчитись, так і нічого не усвідомити.... усвідомлення залежить від вміння пропускати цей світ через тонку матерію власної душі і через вміння робити з цього висновки на майбутнє....
я ото цьому ще і досі вчусь....і досі шишки набиваю.... хоч і обіцяю собі щоразу, що буду на наступній раз більш розсудливішою....
це чекання... у мене воно має якусь нереальну, фантастичну основу. я знаю, що цього ніколи не відбудеться, але продовжую чекати... тим самим породжуючи в своєму "атеїстичному серці" хоч якусь віру)
дякую за пораду, щодо пустих людей. то й справді так. просто я прожила достатньо невеликий проміжок часу, щоб це самостійно усвідомити. ну нічо... на власних помилках навчаюсь жить)
варто навчитись собі пробачати помилки минулого.... отак відпускати їх разом з водою, разом з часом, що біжить, разом з снігом, що тане....
не варто картати себе і думати, що все було б інакше.... було б...але чи на краще воно....
інколи чекання, то таки єдине що у нас є...чекання і отаке прозаїчне "надобраніч" в нікуди, тим, кого любимо....
і ще.... на майбутнє...бережись душевно порожніх людей...то непосильний тягар....і в більшості невиправний....пустота всепоглинаюча, не варто надіятись, що її можливо заповнити....
Добро пожаловать на Ли.ру, надеюсь тебе тут понравится.
Приглашаю тебя к себе в дневник БЛОГбастер, становись моим другом, спрашивай, если что-то непонятно!:)
Приветствую!! Добро пожаловать на Лиру, мои поздравления, с дневником Вас. Добавляйтесь в друзья, становитесь ПЧ, оставляйте коменты, в общем буду рад видеть в любом случае в своем дневнике надеюсь мы подружимся