Этот пост я посвятила всем погибшим на Евромайдане..

Прошу всем  делать перепост.

Нет никаких слов. Остались только слёзы. Я прошу вас посмотреть и почитать стихи, которые родились в эти страшные кровавые дни для нашей Украины. Я скорблю со всеми матерями и женами, которые навсегда потеряли своих сыновей, отцов, мужей и братьев. Надеюсь, что ваши слёзы будут не даром пролиты Иначе тогда зачем погибли все наши молодые мальчики, которым еще жить и жить...И наши мужья и отцы, которые уже никогда не увидят, как растут их дети...

Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько, Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько Розкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співає I рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває Душа за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю Україну Вона, як і ти, була в мене одна.

«Здравствуй, мальчик за серым щитом, выполняющий мерзкий приказ»: стихотворение горловчанки о «Беркуте» стало гимном Евромайдана.

Здравствуй, мальчик за серым щитом, Выполняющий мерзкий приказ! Как же ты пожалеешь потом, Что сегодня стреляешь в нас! Ты кого защищаешь, сынок? Тех, кто дал поглодать тебе кость? Ну, зачем? Почему? Как ты мог? Ты ведь в этой стране не гость! Кучу денег притащишь домой, Год не будешь вставать с дивана! Только помни, на деньгах - кровь! Кровь Сережёньки Нигояна! Когда будешь лететь в Шарм- эль- Шейх, Отдыхать после братоубийства, За тобой потянется шлейф - То проклятья за Юру Вербицкого!

Когда будешь лететь назад И тащить шмотья чемоданы, Не забудь, что это - глаза, Те, что выбили на Майдане! Когда будешь сыну и дочке Покупать игрушки и велик, Не забудь - это печень и почки, Что отбили у вас в райотделе! А когда квартиру получишь, Голяком в теплой ванне ляг. Вспомни парня, которого мучил На морозе ваш толстый хряк! Мальчик-мальчик… погоны померкнут, Деньги кончатся… жизнь продлится! И короткого слова «Беркут» Ты до гроба будешь стыдиться!

http://www.mig.com.ua/news/31036.html

Yevheni Kuzmenko

Если ты, вступая в "Беркут", Дал Отечеству присягу Охранять своих сограждан На майданах-площадях, Доставай скорей дубинку, Надевай экипировку И балончик с едким газом Непременно прихвати! Привезут тебя под утро В подозрительное место: Сто брезентовых палаток, И в палатках люди спят, - Но нацелив свой фонарик На какого-то студента, Ты мгновенно разберешься: Это, братцы, террорист!

Доставай тогда дубинку И, подкравшись незаметно, Наклонясь над самым ухом, Громко крикни "Хенде хох!". А когда он, полусонный, Побежит позвать на помощь, Ты по мышцам икроножным Террористу заряди. И не глядя, как он воет И катается по полу, Выходи на свежий воздух - Помогать своим друзьям. К выполнению заданья Отнесись без формализма: Сам Захарченко нас учит Фантазировать с душой!

Бей дубинкою по почкам, Кулаком по диафрагме, И удавкою на шее Поработать не забудь. В пах лупи, за патлы дергай, Выбивай кастетом зубы - Много методов открыто Для пытливого ума! Ну, а если вдруг наткнешься На беременную бабу Или юную студентку, Или старую каргу, Доставай скорей гранату Газо-свето-шумовую И под ноги этой дуре Неожиданно бросай.

Завизжит она, заплачет Ко всеобщему веселью: Ты не лезь в протест публичный, Если, типа, на сносях! Если ж бросятся оравой Террористы врассыпную, Прихвати с собой "титушек" И на джипах - догонять! Чтоб они, козлы, не знали, Где, в натуре, им спасаться: В подворотне, пиццерии Или, б..дь, монастыре...

А наутро возвратившись После вахты утомленный, И зайдя тихонько в спальню К пятилетнему сынку, Сунь малютке под подушку Пачку сладких карамелек: Это ж будущее наше, Мы в ответе за него!

Проект "Третий глаз"

http://www.3republic.org.ua/ua/third_eye/11967

Мамо,я пробачення в тебе прошу Але ти не будеш на світі сама Біль сердешний,скує твоя душу Тримайся,я з тобою ма Загинув поміж братів На жаль,нас багато таких Що обірвали життя пулі катів Вічно в памяті біль спогадів тих Рана смертельна переслата боліть Священик повіки прикрив назавжи Браття мої,спокійно ви спіть Бо загинули ми, під час боротьби За волю,славу славетного краю Боролись,під кулями снайперів Україна вільною буде, я знаю Між собою не має у нас ворогів

Мамо пробач за траурний сум Ти в дорогу останню мене проведи Я чую твій плач,я чую цей шум Я загинув від куль,майже війни 2сотні життів велика ціна Що України народ заплатив З подвір*я чути"Владі ганьба" Всих їх один чоловік погубив.

Який владу вище людського життя Поставив за принципів ціль І відправляв наших братів в забуття Мамо, я відчуваю твій біль Мовчання хвилиною вшануєте нас Але геройських життів не вернуть Зламали "миру" металевий каркас Кожна сім*я не зможе забуть В очах остання та мить На могилу прийдеш, мамо, не плач Синьо-жовтий прапор на ній майорить Мене без життя зоставив ніяк не палач.

Люди добрі, подивіться, Воно іде все до руїни, У траурі молоді лиця... Хіба такого ми хотіли? Що ж за влада в нас керує, Хто мудрує смерті план? Ми думаєм, Європа нас врятує Та все ж вставати треба НАМ!

Чи все це робиться на краще, Чи певні ми, що буде лад? Біля корита всі ледащі, Ну а в країні все ж бардак. Чи краще вариться на крові, Чи краще будується в біді?! За Україну ми на все готові, Та все ж країна у вогні...

Ми хотіли вільну Україну Де не буде корупції і зла, Натомість маєм кулю в спину, Від президента - нашого ката. А люди просто хочуть краще жити, Піти в Європу, й там закінчити життя, Скільки тривати ще війна ця буде? І скільки люду ще підуть у небуття? Скажіть мені будь-ласка добрі люди? Але назад уже немає вороття. Ми будем йти крізь смерті і страждання, До кращого в майбутньому життя, А «Беркуту» немає вже прощення Не приймуть люди в них їх каяття. А нас чекає дуже світла доля, І де щасливі будем ти і я!

Герої не вмирають, вмирають вороги. Герої завжди з нами у серці навіки! Війною йшли на них, проте, вони стояли. Спокою в думках своїх не знали... Країну захищали й народ один, єдиний. Свободу здобували і спів той солов'їний.  В кривавому бою вбивали їх нещадно, Герої все стояли, стояли нездоланно...  Зайшло за хмари сонце, стемніло у очах Почув повстанець постріл, побачив увесь жах... На груди кров пішла, і дихати не сила. Ворожая та куля, що ж ти наробила?  І тіло бездиханне вже падає на землю,  Палав в очах вогонь, тепер уже там темно... Лежить герой-повстанець в холодній домовині. Навіки йому слава! Слава Україні!

Це людська кров по вулицях вже ллється, І "Беркут" скоро знищить весь народ, І в Україні будуть плакать очевидці, Навіщо кров, навіщо кров? Невже неможна було все рішить спокійно, І не чіпати бідолашний люд, Вони життя за Батьківщину віддають невпинно, І плачуть рідні, плаче весь народ.