сьогодні йшла з хлопцем... сміялись.... я раптом замовкла... він запитав чому я замовкла.... хвилина мовчання... і ніби не я почала говорити:
- скажи, чому я в всіх людях знаєхожу хочаб 1 недолік, а в тобі не бачу навіть мізернішого признаку його існування!???Чого ти можеш зробити смішним те, що здається найвульгарішим з вуст інших??Чого при появі твого лиця в моїй свідомості на моїй вустах зявляється усмішка??ВАріанти відповідей: а)я просто багато думаю про тебе;б) я дууууууууже сильно прив"язалась до тебе;в)ложна тривога, я знову переплутала почуття!... хоча я вибираю варант б;
Йдемо далі ти запитав "чим доказати те що я тебе люблю?" ти мені сам казав що ще не певен що люббиш мене, але відчуваєш сильну симпатію до мене, тому по теорії ймовірность ти просто заскучівся!!Чи не так???ах да, виврд шо я тобі не вірю, ти також зробив сам, а я ж просто підіграла!Хоча якшо вірити тим 5% наївность в мені я тобі щиро повірила, а через наявність шизофренії легкої форми (по нашому 50% Катьки-злюки) я звернула увагу на твій тон який не ніс жодного признаку щирості!!!Я б хотіла вірити тим 5% маленьким відсоткам........"
все було наче в фільмі....... він зупинив цей брєд поцілунком=)))

Вона просто вільна, ні відкого не залежна, нікому нічого неповинна, нікого не любить!!!Шукає в його ,глибоких, як море синіх, очах комфорту та захисту, а він її просто безросудливо кохає.Вона любить солодкий чорний чай, і слухає the Beatles.В своєму рожевому халаті, дивлячись на це божевільне місто з свого вікна,і насолодувалась миттями життя!!
Він жеж просто жив,дихав нею!Вона була повітрям з нею він дихав, а без неї задихався.А раніше було все навпаки!Її любов була наївною та сліпою!!!Не розуміючи і не відчуваючи тут взаємності кохала, дивлячись на неї було боляче, але з другого боку радісніше бо вона кохала...відчувала хоча б до когось це пьяне відчуття, воно як горілка, спочатку гріє а потім зводить з розуму!!! А потім як завжди щось типу ностальгії але з відчуттям болю... Для кожного настає свій час відкрити карти!!!Ось 17 число одне з її улюблених, осіння пора – листопад. Вона зустрічає його біля парку і розпочинає розмову!Ніяких зайвих виразів, все від душі з випливами емоцій – сльозьми, але правда!Він же ж,знав, що сьогодні зустрінуться, стискав червоні як кров троянди все сильніше і сильніше, до крові, до того болю який вона відчувала в серці!!Вона сказала: «А я ж просто, сліпо тебе кохала» і розвернувший з піднятою головою гордо пішла з його життя та з поля зору!
Вона просто вільна, ні відкого не залежна, нікому нічого неповинна, нікого не любить!!!Ця драма пройшла без репетицій!Проста драма зжиття!?А їй подобається цей гіркий присмак чаю і люди які шукають кохання яке подарувало б їм щастя та радість......

..... Бувало, що здається цей світ купа лайна під озоновим шаром.Тільки у тебе якісь плани-наприклад прогулянка – так іде дощ!Іноді він мене бісить, іноді заспокоює.Я чую як літом земля благає у неба води.... Чую і відчуваю її біль та спрагу.... Дощ йде я заспокоююсь, мені лекшає злість минає. Земля втамовує спразу своїми посохшими устами, а я пиши.Пишу про черговий день, як він пройшов....Що робила...з ким... Звикла говорити йому, але ж він тепер не зі мною... Картини з життя, ці дурні смс зводять з розуму!!!Він був найкращим, ні з ким незрівнянний, унікальний зі смаком дикості....хмм...Все як я люблю.... Все пройшло так швидко....Слова «Вибач,але було краще коли ми були друзями» безжалісно розбили моє серце... Але я вірю, воно відновиться і я невідчуватиму цього гіркого болю зі смаком зради, вірю що скоро знову усміхнусь, тією усмішкою яку полюбили всі, і він.... Але не тепер....Чому так? Навіщо брехати? Зробив собі гірше....Хоча, я занадто сильно його кохаю щоб помститись....Що я проміняла на позитив???Песимістичні роздуми що кращого в мому житті не буде???Так???Знаю....не варто....але ж все таки.....Вірю, знаю що в майбутньому матиму чоловіка маєї мрії, 3-ох дітей, машину білого великого собаку, і буде все прекрасно!!!Вірю у це всім серцем!!!Але як знайти його??? Все ж ті самі песимістичні думки залишаються в голові.... Все....я більше не можу!!!! Все здавалось нормалізувалось......Йду прогуляюсь.......Навколо байдужі до мене лиця....жодної усмішки!!!Що може попросити хоч когось щоб усміхнувся???А може якщо я усміхнусь то мені відплатять теж усмішкою???Неможу.....Песиміст цього разу не переможний!Хмм...закохані...скільки радості в їх очах.....усмішка...Я просто рада....але все такий не усміхнусь!!!Я просто рада.... Рада за когось, що хоча б хтось знає, що його кохають.....Аааааа як мене замучило це все!!!Хочу сміятись!!!!!!Може в цирк???Не хочу.....ЩО ж робити?Все я тебе просто забуду!!!Навіть і не подивлюсь що це буде важко!!!!Стру ластиком зі свого життя!!!Усміхнусь і скажу «Дякую, ти змінив мене, змінив погляд на життя, і показав мені що значить кохання !»Дякую!!!! Я забула.....

Привіт!Створила я цей щоденник.. якшо чесно сама не знаю чому... напевне просто з цікавості=))Далі буде видно..