Цитата сообщения Gabriela_Lizard Знакомьтесь: Светлана Анищенко... Куклы-мотанки и т.д. Часть 2.

Светлана умеет многое: медитировать, путешествовать, фотографировать, готовить изумительные блюда, придумывать массу странных позитивных радостей, шить костюмы из домотканных тканей, - но сегодня я решила запостить ее куколок-мотанок... Они такие аутентичные, естественные, бесхитростные...
Обереги.

Слово Світлані: "Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась.
Лялька буває великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду.
Її робили для того, щоб пішов або, навпаки, припинився дощ. Або для того, щоб забрати хворобу від людини.
Залежно від події робили різні ляльки. Якщо для шлюбу, то ляльки виготовляли дуже ретельно. Ляльку вбирали в український стрій, як молоду, робили великий віночок, чи корону, на голову; також до ляльки обов’язково робили пару – молодого, і що ж за весілля без дружб… Також дівчата часто разом з рушниками та сорочками в скриню до посоха робили ляльок. Коли ж дівчина виходила заміж, то в родині чоловіка дозволялось, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, тим швидше, і тим здоровіші будуть діти. А коли вже народжувалась дітвора, то, звісно, лялька віддавалась їй."
Светлана принадлежит к когорте тех, кто является носителем языка народа, хранителем его обычаев и обрядов, представителем творческой украинской интеллигенции.
Несмотря на то, что отдала буддизму своё сердце еще 10 лет назад...















А это чудное существо, не мотанка, но тоже хендмэйд...