Почну статтю за допомогою сленгу 21 ст.

  Симоненко собі гонить! І здається, що це „гонево” реально є одним із слайдів здорового фільму про розпад незалежної держави під назвою Україна.
  Весело стало мені, коли відкрила 2 травня поштову скриню! Яскрава листівка одразу привернула увагу. Чудові слова подяки ветеранам, чітко виписані на листах зачарували б мене...але ні. Від російсько мовного повідомлення про свято й поздоровлення „великого” Симоненка мені чудь очі не повилазили. Щось в моїй голові толком не вкладається, як можна добивати людей таким диким методом ? І хто, можливо більшості буде не дивно, що це перший секретар ЦК Компартії України - П. Н. Симоненко. Люди, навіть якщо не робити наголос на слові Україна, невже він настільки байдужий до народу?( на який він нібито паше). Сором їм, кожному комуняці, який сидить за столом фракції Комуністів. Не справа тут в російській мові! Тому, що саме мова російська є міжнародною, не знати її або ж гнобити це лише мінус для всіх українців, але використовувати її заради приниження української( яка ще слава Богу є державною в кордонах України), просто до жаху ницо та ганебно. Ось вона тонко голка в ахіллесовій п’яті держави, яка засіла і напевне не вилізе. Здається дрібниця, а каплю до моря ненависті додає. Звичайно факт спростувати не можна, „Велика Вітчизняна Війна” несе братський прапор, між Україною та Росією. Це спільна перемога, а держави в нас різні. І проста неповага до свого народу, яку раз за разом підкреслюють Симоненко з комуністами є зухвалим будуванням іншою психології. Ми живемо в Україні! Тут не місце людям, які не поважають нашу етнічність, які сіють розбрат в мовному середовищі, які захищають явно не українські кордони. Їм тут не місце! Люди, які готові молитися на пам’ятники Леніну, які й пропагандують в Українських землях, нищать все заради чого так довго боролися наші Діди. Підібрані доцільні методи для розбрату народу діють. Імовірні наслідки можуть буті найрізноманітнішими. Головне не допомагати в вбивстві України своєю байдужістю. Маємо те, що маємо. А маємо ми те з чим потрібно боротись! Прозріваємо, люди! З святом 65 річчя перемоги в Великій Вітчизняній війні!




  Тара Торіна