- Табачника - геть!... страйк. Мала кількість студентів. Високо посадові опудала.
І 60% -ова відсутність ідеології. Саме такий вигляд мав студентський рух проти узурпації мови України. Точніше проти міністра освіти Дмитра Табачника.


  Нарешті молодь взялась відвойовувати націю конкретними методами. 11 травня 2010 року ЛНУ ім. І . Франка в обличчі своїх студентів вів відкриту боротьбу з нинішньою політикою влади України. Факультети та інститути при університеті проводили страйк під гаслом „Геть Табачника”. Факультет журналістики в кількості 50 –ти осіб гучно оголосив про свою обуреність та розчарованість в політиці Д. Табачника. Боротьбу факультету очолювала студентка 1 курсу Ірина Чулівська.
  Завзятість молодих людей захоплювала, але повна відсутність знань та думок що до самого дійства, конкретно розчарувала. Варто почати з того, що 50% майбутніх журналістів не лише не взяли участь у цьому страйку, а просто відмовились. Коментуючи свій вибір байдужістю. Жахлива відповідь, як на мене. Хто ж тепер скаже, що такі люди можуть створити міцну країну, захистити її кордони? Чи зможе такий люд пригріти у себе на грудях суть слова НАРОД? ...
  Навіює печаль факт про масовий ефект стада, який зараз і несе в собі початок „боротьби”. Йдемо, не знаємо куди, для чого і чому, але йдемо! А страшні наслідки для життя в цій країні, як виявилось, розгледіти доволі тяжко. Якщо вам потрібен образ майбутнього, уявіть чобіт, який топче обличчя людини, - вічно.( сказав якийсь розумний дядько) Україна йде по цій стежині, до того ж чобота. І до тих пір поки ідеологія мітингів проти Табачника не буде розтлумачена всім верстам населення, вона абсолютно безсила. Адже за Януковича двері в Верховну Раду України простим смертним не відкриваються.
  Люди розчаровані, зневірені, розтоптані ... А жити все ж таки збираються. Ось і проблема: ми ніколи не живемо, а лише збираємося жити! Навіть маленький дощ освіжає повітря, а буря в народі нам потрібна для того щоб омити прапор. Хочеться вірити, що той протест відбувався не марно! Що рану чи пізно люди оговтаються, народ відчує свою силу, повстане для боротьби свідомо та дружньо. Лише після грози прапори чистіші!


  Тара Торіна