Регенерація Януковича все ж таки відбулась. Виборча дільниця 2010 року підтвердила нестійку психологічну думку нашого народу. Отож, тепер маємо ми, те, що маємо. Риторичне питання: „ Що саме принесе нам те, що ми маємо??” - незмінна тавтологія в тексті.
Вже на початку виборів було ясно, боротьби не уникнути. Але боротися тепер немає з ким! Вакуум влади 90-тих непомітно для України повернувся, і схоже міцнішає з кожним днем. Суть панування цієї влади нечітка. Країна під владою Ющенка рухалась, або ж намагалась рухатись в іншому напрямку по іншій структурі. Команда Януковича наврядче піднесе „в сонце” бажання помаранчевих , проти яких впевнено боролися. Отож країну нашу чекають круті повороти, головне, щоб на узбіччя не повиносило, звичайно, якщо вже не занесло. Хтозна чим дихають стіни парламенту тепер, бо ж для людей „звичайних” секрети структур політики синьо-білих не є відкритими. Як би сильно не хотілося приховати ганебний факт біографії теперішніх чиновників, він все одно не дає спокійно жити на українській землі. Хоча епоха президента Ющенка не додала впевненості в єдності українського народу, вона його і не розтоптала. В сьогоденні коментарі зайві. Вони нікому не потрібні. Міністр культури разом із своїми безстрашними заявами і ганебним поглядом на повстання молоді, зокрема в нашому місті є підтвердженням вільності влади і повного оніміння народних заворушень. Хоча й чіткої мети в цих повстаннях і не було, чи то через не свідоме студентство, чи через пофігістичне ставлення людей уряду. Немає мети – то про які методи, дії можна говорити. Політика України для багатьох людей набрала обертів масштабу байдужості. Вона не потребує схвалення, не потребує коментарів, уваги, боротьби, віри. Капля синьої крові Тимошенко вже й висохла, а слід залишила чималий. Не варто й говорити про те, що вся їхня геніальна піар-компанія, з передвиборчими обіцянками, після виборів перетворилася на водичку не дуже прозору, та смачну. Про розвиток країни ми зможемо говорити ще нескоро, а про деградацію вже ходять чи то легенди чи то істинні історії.
Про висновки говорити безглуздо, шукати їх в 2010 році безнадійно. Четвертий президент незалежної України Віктор Янукович, наврядче його влада принесе геніальний розквіт в політику . Головне, щоб він не був останнім епізодом у фільмі нашої держави. Поживемо –побачимо, а може й відчуємо.