Вчора прийшов з футболу, приліг на ліжко, включив телевізор, щоб подивитись ще один матч, і заснув. А сьогодні о п,ятій ранку, підірвався !  Блін, свято ж сьогодні. Я же збирався йти святити паскИ. Швидко одягнувся, зібрав корзину і пішов. На вулиці, юрба народу, Хтось йде до церкви, хтось повертаєтся. Рух такий, днем такого не буває. По перше зайшов до церкви. Зі своїми думками. Стояв, і просив бога. Саму малость. Розповідав йому, те що мене бентежить, або радує. І плакав. Реально, слези текли струмком. Зі мною таке вперше. Я навіть злякався трохи сам себе.
 А народу то, народу. шість кол навкруги храму. Мені пощастило, Я став у другому. Але все одно, годину простояв. Додому ішов мокрий, трохи сумний, але з думкою про те, що бог не залишить мене. І всіх, кто мені дорог. І ще, ніс запалену свічку. Мені чомусь здавалось, що  потрібно ії донести саме запаленою. Вийшло.
 Потім с кумом пройшовся. Брат приїхав. Сиділи за столом, родиною, як давно колись. Так і день пройшов.
 P.S. А ще, вчора, мій  фанатський шарфик, поїіхав до Санкт-Петербургу. треба новий купувати...)