Це хід весняних звірів, це парад лемурів,
Мальовані роти палкіші свіжих ран.
Це час коли жага струмує навіть з мурів,
Це марш нагрітих тіл, жагучих мов коран.

Це – танці потіпах під солодовим небом,
Ясновельможна кров темніє мов чифір.
Дівчата з медучилищ пахнуть млосно медом,
Прозорі наче спирт, летючі мов ефір.

Це вихід гультіпак під шелести акацій,
Похід під ліхтарі лоліток і моргух.
Мов піонерок плин у дні шкільних вакацій
Повз вигуки афіш про м'ясо і про дух.

Повз біржу казино мелодію міліцію
Пастушки з вітражів упирки з вар'єте.
Дурепи осяйні вогненні янголиці,
Ці малпи трохи мальви, кожна з них цвіте.

Це час дерев і змій духмяний і такий,
Що виристає з ніг сурма хрипка і грішна.
Вони ідуть, а ти, як той більярдний кий,
Не в силі проказати навіть харе крішна.

Або ось ти поет улюбленець планет,
Що бачиш то щоку, то вухо або кліпсу,
Заряджений такий увесь, мов пістолет,
Готовий розрядитись влучно в першу ліпшу.

Або ось ви вуйки, набичені буйтури,
Атлети з-під вітрин деталі від скульптури.
Або ось ти флейтист, весь голубий аж синій,
Що трешся між купців з якихось абісиній.

Або хлоп'ята, ви, безвусі шкуродери,
Зелені королі вологі від жадань.
Уродженки весни пантери і гетери,
Повз вас ідуть у сни в липку бездонну хлань.

І потім розтають, і недосяжні знов,
Тікають у гаї повітряних небес.
Над вулицею ніч, помада, туш і кров,
Я так, я так, я так, я так тебе, тебе.