Пресвята Євхаристія - джерело правдивої Божої любові .

З усіх Святих Тайн, що їх у своїй безмежній доброті Божественний Спаситель залишив нам тут на землі, мусимо визнати цю найсвятішу Тайну Пресвятої Євхаристії. Її не можемо навіть порівняти з попередніми, коли беремо під увагу її святість. Бо в інших Святих Тайнах кожна людина одержує ласку Божу, а вцій Тайні Триєдиний Бог входить до душі приймаючого Євхаристію і перебуває в ній, освячуючи її Собою. Тому ми повинні вважати приймаючи цю Тайну, а в ній самого Бога, щоб прийняти її гідно.

Приймати так, як повинно приймати її слабе сотворіння, даючи у своєму серці домівку для безмежного, всемогучного Єства, що сотворило все з нічого, що є самою святістю, що є всім — безмежно совершенним Богом.

Вже святий Павло остерігає людей, щоб добре вважали на свою совість, чи не мають вони, часом, якого важкого гріха на душі: «Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. Хай, отже, кожний випробовує себе самого і тоді їсть і п’є цю чашу» (1 Кор.11, 27).

Перенесімося гадкою в цю хвилину, як Ісус прощаючись із апостолами, коли відходив від них на муки, залишив їм по собі щось, що пригадувало б їм завжди про Нього. То й полишив їм божественний Спаситель свою безмежну, Божественну любов. Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йо. 13, 1). Йому стало шкода залишати сиротами своїх улюблених учнів, тож: постановляє й тут на землі перебувати з ними; постановляє ще більше поєднатися із ними. Христос дає їм самого себе на поживу, щоб міг під видами хліба й вина увійти до їхньої душі й там дальше царювати й звідтіля провадити членів свого містичного Тіла безпечно й певно до останньої цілі, до себе самого.