Множина приємних рефренів, пригоди, дорогі для тебе люди, те, про що здавна мріялось. Та, навіть від щастя інколи потрібно тікати. На мить, не більше. Доки це щастя не стало чимось приторно-солодким, огидним і замкненим. У якісь інші сфери і виміри, де усе буде інакшим, незрозумілим, незвіданим. Туди, де ти знову стаєш новачком, де ти знову дитина і із широко відкритими від здивування очима знайомишся з новими для себе істинами. Тоді, ти вже в надцятий раз перевертаєш із ніг на голову свій світогляд, відчуваєш рух і пошук. А потім, всеодно, повертаєшся. Як мореплавець-першовідкривач, як боєць-завойовник, і, може тоді можна одержати перемогу над закостенілістю мислення, і тоді, повернувшись до свого тихого щастя, знову віднайти його у повній мірі. І, може, тоді, погляд твій стане трошки мудрішим...