В дневнике у Славы Бондар я нашла чудесные стихи Василя Симоненко – как раз о сердечном огне.

Предлагаю их вашему вниманию.

Они на  украинском языке.

 Поэтому  для моих русскоязычных читателей я их перевела. Не судите строго…

 Василь Симоненко  

               МОЖНА

Можна вірить другові чи милій,

Марить наяву чи уві сні,

Білизну червневих ніжних лілій

Заплітать букетами в пісні.

Можна жить, а можна існувати,

Можна думать — можна повторять.

Та не можуть душу зігрівати

Ті що не палають, не горять!

Люди всі по-своєму уперті:

Народившись, помирає кожна,

А живуть століття після смерті

Ті, що роблять те, чого "не можна".

29.IX.1956, Біївці

МОЖНО

Можно верить другу или милой,

Наяву или во сне мечтать,

Белоснежность нежных летних лилий

В песни и стихи вплетать.

Можно жить, а можно прозябать,

Можно думать, можно повторять.

Но не могут  душу согревать

Те, кто не пылают, не горят!

Люди все по-своему  упёрты:

И родившись – всё-таки умрём,

А живут столетья после смерти

Кто «нельзя» идёт наперекор.