Вона стояла серед пустої галявини,принаймні їй так здавалось..
Надворі була зима.Лапаті клапті снігу спадали з неба з нечуваною швидкістю.
Вона ввімкнула на повну гучність свій МП3 і поринула в роздуми.....
* Він......він нічого не знає...* перше , що промайнуло в її голові .
*А я .... я...кохаю його...... та ми тільки друзі...
а мені так боляче...*
По її щоці потекла гаряча сльоза,випалюючи на серці свіжі рани ....
Раптом вона відчула чийсь дотик на своїй талії....та вона не обернулась...Їй не хотілось ні з ким розмовляти і нікого бачити...Та ті руки були сильніші за її *не хочу*...
Обернувшись вона побачила знайоме обличчя...
Його руки такі теплі та ніжні і водночас такі сильні торкнулися її обличчя..
ПО її щоках знову потекли струмені сліз.Вони зупинилися вйого долонях..Він обережно своїми великими пальцями рук витер сльози з її обличчя...
Помітивши навушники в її вухах ,він ледь помітно,так як вона любила,і витягнув їх з її вух.)залишив їх так що до неї ще долинали знайомі ноти та слова.
* я тебе довго шукав....*порушив він наївну мовчанку.
Вона промовчала.....
Він опустив руки.....
Вона ,заплющивши очі, хотіла закричати про все те що було в неї зараз на душі, та дівоча гордість була сильнішою за весь той біль.......
*Вітер замість слів...* пролунало з її навушників...
* Не мовчи......хочеш я піду?.....хочеш щоб я залишився*???*
Вона розплющила очі...Та нічого не змінилося...хіба білих лаптів побільшало на його чорнявому волоссі....
* Я мабуть піду... Тобі хочеться побути на самоті........Я розумію..* Він промовив це взявши дівчину за руки...
Вона затремтіла.Все її тіло дрижало...чи то від холоду..чи то від болю...
* Все минає....і це мине...* сказав він роблячи крок назад.
Вона стояла ,мов німа лялька .Її обличчя було біле-біле, холодне-холодне,
тільки сльози,гарячі та пекучі,виказували її людське єство.
Він був уже кроків 6 од неї..Вона впала на коліна і ледь чутно прошепотіла:*Не йди....*
Вона почула , як затихло скрипіння щойно випавшого снігу....підняла очі.....----він справді зупинився.
Підійшовши до неї він підняв її з колін...і обійняв..Так міцно,але так ніжно.
* Ти саме прекрасніше ,що подарувала мені доля...* сказав він на пів свого басу....
Вона піднявшись на пальці, ледь торкаючись його уст...поцілувала його....
Потім тихенько прошепотіла на вушко :*Я ... тебе...кохаю..*
Він знову обійняв її...хотів поцілувати.......та вона не хотіла цього...
Пустивши ще одну сльозу,вона почала :
*Ти занадто дорогий мені ,щоб потім втрачати тебе...
Пробач ,але в мене вже немає сили дивитися,як ти обіймаєш іншу, як ти фліртуєш з ними, усміхаєшся їм....і нічого не можу сказати, бо не маю ніякого права..
Так ,я ревнива, але й ти не подарок...*
*Я обіцяю , що не дам більше жодного приводу для ревнощів...!---різко перервав її хлопець.
Їй хотілося повірити йому,вона дуже старалася..... та чомусь не довіряла....
Вона хотіла кинутись йому в обійми , відчути солодкий смак його уст, та виявилось ,що вона була сильнішою, ніж думала....
