-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Nancy_Dru

 -Подписка по e-mail

 

 -Постоянные читатели

 -Сообщества

Читатель сообществ (Всего в списке: 1) atelier_du_design

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 20.11.2009
Записей: 6
Комментариев: 6
Написано: 14





Some history...

Среда, 16 Декабря 2009 г. 23:09 + в цитатник
1-web (500x313, 22Kb)
Вона стояла серед пустої галявини,принаймні їй так здавалось..
Надворі була зима.Лапаті клапті снігу спадали з неба з нечуваною швидкістю.
Вона ввімкнула на повну гучність свій МП3 і поринула в роздуми.....
* Він......він нічого не знає...* перше , що промайнуло в її голові .

*А я .... я...кохаю його...... та ми тільки друзі...
а мені так боляче...*

По її щоці потекла гаряча сльоза,випалюючи на серці свіжі рани ....

Раптом вона відчула чийсь дотик на своїй талії....та вона не обернулась...Їй не хотілось ні з ким розмовляти і нікого бачити...Та ті руки були сильніші за її *не хочу*...
Обернувшись вона побачила знайоме обличчя...
Його руки такі теплі та ніжні і водночас такі сильні торкнулися її обличчя..
ПО її щоках знову потекли струмені сліз.Вони зупинилися вйого долонях..Він обережно своїми великими пальцями рук витер сльози з її обличчя...

Помітивши навушники в її вухах ,він ледь помітно,так як вона любила,і витягнув їх з її вух.)залишив їх так що до неї ще долинали знайомі ноти та слова.
* я тебе довго шукав....*порушив він наївну мовчанку.
Вона промовчала.....
Він опустив руки.....
Вона ,заплющивши очі, хотіла закричати про все те що було в неї зараз на душі, та дівоча гордість була сильнішою за весь той біль.......
*Вітер замість слів...* пролунало з її навушників...
* Не мовчи......хочеш я піду?.....хочеш щоб я залишився*???*

Вона розплющила очі...Та нічого не змінилося...хіба білих лаптів побільшало на його чорнявому волоссі....
* Я мабуть піду... Тобі хочеться побути на самоті........Я розумію..* Він промовив це взявши дівчину за руки...
Вона затремтіла.Все її тіло дрижало...чи то від холоду..чи то від болю...
* Все минає....і це мине...* сказав він роблячи крок назад.

Вона стояла ,мов німа лялька .Її обличчя було біле-біле, холодне-холодне,
тільки сльози,гарячі та пекучі,виказували її людське єство.
Він був уже кроків 6 од неї..Вона впала на коліна і ледь чутно прошепотіла:*Не йди....*

Вона почула , як затихло скрипіння щойно випавшого снігу....підняла очі.....----він справді зупинився.
Підійшовши до неї він підняв її з колін...і обійняв..Так міцно,але так ніжно.
* Ти саме прекрасніше ,що подарувала мені доля...* сказав він на пів свого басу....
Вона піднявшись на пальці, ледь торкаючись його уст...поцілувала його....
Потім тихенько прошепотіла на вушко :*Я ... тебе...кохаю..*

Він знову обійняв її...хотів поцілувати.......та вона не хотіла цього...
Пустивши ще одну сльозу,вона почала :
*Ти занадто дорогий мені ,щоб потім втрачати тебе...
Пробач ,але в мене вже немає сили дивитися,як ти обіймаєш іншу, як ти фліртуєш з ними, усміхаєшся їм....і нічого не можу сказати, бо не маю ніякого права..
Так ,я ревнива, але й ти не подарок...*
*Я обіцяю , що не дам більше жодного приводу для ревнощів...!---різко перервав її хлопець.
Їй хотілося повірити йому,вона дуже старалася..... та чомусь не довіряла....

Вона хотіла кинутись йому в обійми , відчути солодкий смак його уст, та виявилось ,що вона була сильнішою, ніж думала....
 (500x313, 22Kb)


Понравилось: 8 пользователям

Без заголовка

Воскресенье, 13 Декабря 2009 г. 19:42 + в цитатник
Надворі випав сніг...Такий довгоочікуваний перший сніг....Знову білі сніжинки закржляли в білому вихорі безмежності.....
Вона сиділа в своїй кімнаті і ,ледь торкаючись шибки, спостерігала за початком зими......Вона спостерігала , як поодинокі сніжинки безпомічно спадають за землю.Там , по сторону шибки,не було життя...Холод порозганяв всіх по домівках...
Вона сиділа затамувавши подих ...Був ледь-ледь чутний стук її серця.....Та якби не він ,можна було б стверджувати що вона --примара......
Вона була бліда-бліда , мов сніг....Її шкіра була холоднішою за шматок льоду в її руці, який вже навіть не танув.... Та її очі сяяли....Сяяли , мов сніг при яскравому,але холодному сонячному промінні......
По щоці знову пробігла сльоза....Вона немов розпечена лава вулкала стікала по халодній щоці....
Її обличчя не виказувало ждних емоцій...але в очах..... Там він міг побачити все...тільки б захотів.....
 (500x458, 58Kb)

Пестливий аромат казки.

Суббота, 12 Декабря 2009 г. 20:18 + в цитатник
love_260 (699x525, 178Kb)
Кожний свій ранок вона починала розплющивши очі.Вона не хотіла цього робити,адже так вона покидала свій світ, в якому все по-іншому....
кожен ранок їй здавався початком чогось......
ЇЇ тіло було повністю розслаблене, кожна клітина мозку прагнула залишитись тут...в її кімнаті.. подалі від всіх інших....
Щоранку вона зазирала у розчинене вікно ..там вона щоразу проводжала своїм погладом залишки ночі...
Цю мить вона любила понад усе: відчувати всечастіше биття серця,солодкий і п*янкий, але водночас свіжий та терпкий запах вранішнього повітря.. Він надаваів їй бадьорості,якоїсь впевненості та сили.
Тут знову вкотре вона чує ,як батьки радять їй поспішати ,а то спізниться в шолу...
Вона вотаннє заплющивши очі та глибоко вдихнувши, відчула пестливий аромат врнішньої казки... і почала збиратися туди,де вона щодня бореться сама з собою....Там ,куди вона направлялась панував інший світ....Це не її маленька кімнатка , в якій вона сама обирає яку картину і де повісити...... Це світ , в
якому вона сама була картиною невідомого художника......Та вона не прагла більшого.....
Ще раз поглянувши в дзеркало і , непобачивши там нічого нового, вона спустилася до кухні. де на неї вже чекав сніданок...Вона вдихнула аромат домашньої кухні,і вкотре відчула теплоту родинного вогника....
Раптом вона згадала його очі....й затамувала подих....та швидко вгамувавшись та накинувши на плечі старенький рюкзак вона попрямувала в школу...*

В її очах ховалась мрія....

Пятница, 20 Ноября 2009 г. 03:04 + в цитатник
здавалося б несподівані зустрічі, путі розмови,загадкові погляди... але за ними ховалося дещо набагато важлтвіше...за ними ховалося її серце та його байдужість...
В її очах була безодня..
очі наповнеі безмежністю мрій,очі,які не боялись показати що вони відчувають...Які ж загадкові і водночас наївні були в неї очі...І цими, зеленувато-сірими очима , з гарячим серцем у грудях вона шукала його очі........такі глибокі і байдужі... а може і ні...Вони були для неї загадкою...

Їм ніколи раніше не доводилось проводити час в одній компанії.
Вона 16-тилітня дівчина ,яка приховувала в собі безліч таємниць...
а він... Вона тільки знала ,що він любить рок...
це все що їх обєднувало....
Інколи вони переписувались... як друзі...Вона читала повідомлення уважно,щоб не пропустити я коїсь дрібниці......а віфн.... Вона не знала як він ста виться до неї та до її слів...... ВІн неочікуваним,але приємним сюрпризом , який зробила їй доля.... вона не вважала його Богом.., але й не бачила рівних йому з-поміж інших ....

І з-поміж безлічі думок вона спитала себе чи справді вона знайшла саме ті очі.....
Вона думала ,що жити з таємницею в душі буде просто.....Жити з коханням,про яке ніхто не знатиме,-легко....
Але цього разу її очі не випустили жодної крапельки солонуватої води.....
Вона закрила свою душу і не виявляла жодних емоцій ніхто більше не бачив її сліз.....Їй залишалося тільки посміхатися.....
Її усмішка була настільки щирою та відкритою!!!Вона не просто усміхалася....усміхалися її очі, через які можна було побачити її душу...

Вона любила дощ...... і не тому, що так вона могла сховати свої сльози..,а тому ,що вона вдчувала всю ту силу,біль смуток і жаль в своєму серці, але не виказувала своїх емоцій, їх виказувало небо.......
А вона просто посміхалась.. .....
І надіяласьщо одного разу його очі заглянуть їй в душу...

Вона не мала права говорити(

Пятница, 20 Ноября 2009 г. 03:03 + в цитатник
Бувають дні ,бувають ночі,
Коли я думаю про тебе,
Коли я ,заплющивши очі,
Надіюсь ,що все це мине....
Минає осінь...І крізь пітьму..
Я згадую усі прекрасні миті...
Я знала , що вони минуть
Вони не золотом пошиті....
А в них емоції та почуття...
Там сховано чиїсь наївні мрії...
Я втратила в них сенс життя,
І повернуть його я не зумію...

Наївність ,простота й безодня
Це все ,що в її очах було..
Безумство та байдужість несамотню....
Вони побачили в душі його...
Вона хотіла закричати!
Стрибнути десь в бузодню тьми...
Та забов*язана була мовчати.
І в ногу з часом плинути...
В очах у неї ...там безмежнісь...
Там сотні мрій надій думок,
Там мрії про душевну незалежність.
Надії що в майбутньому все буде *оК*.
Та мрії залишшаться мріями,
Надії не стануть реальністю...
І біль не буде стихією..
Небуде кохання із жалості.......

Дневник Наталя Iвасюк

Пятница, 20 Ноября 2009 г. 02:40 + в цитатник
Думки будть викладені тут ...мрії та надії стануть .... літерами на моніторі ..


Поиск сообщений в Nancy_Dru
Страницы: [1] Календарь