ualogos.kiev.ua/toprint.html?id=1417

Публіцистичний стиль української мови в інтернеті: диференційні ознаки


Із появою Інтернету еволюція комунікативних каналів вплинула на систему засобів масової інформації. Поняття інтернет-ЗМІ (інакше — мережевих, онлайнових, електронних ЗМІ, е-ЗМІ, веб-ЗМІ, мас-медіа Інтернету, е-медіа та ін.) й до сьогодні залишається дискусійним серед учених. Новий носій інформації, доступний великій кількості користувачів, не міг не набути ознак ЗМІ [4, 57]. Проте в Інтернеті є багато ресурсів, які виконують інші функції, відповідно сумнівним видається твердження, що Інтернет – окремий різновид ЗМІ. Варто погодитися з думкою тих учених, які визначають подвійну природу Інтернету й розглядають його та інші мережі як середовище, простір, відкритий для використання усіма бажаючими, у тому числі й журналістськими редакціями, але не як окреме ЗМІ з власною природою [11, 102].
Підхід до вивчення діяльності мережевих ЗМІ на початку розвитку Інтернету сьогодні змінився на аналіз типології цих засобів масової інформації [1, 22–27]. Адже за незначний час зазнали змін як засоби масової інформації, так і ті, для кого вони призначені. Читач українського електронного ЗМІ, на відміну від читача друкованого видання, повинен обов’язково бути ознайомленим із комп’ютером, мати доступ до Інтернету, що відповідно поділяє реципієнтів публіцистичної інформації на різні соціальні чи вікові групи (адже відомо, наприклад, що комп’ютером менше користуються сільські жителі та особи похилого віку, а інфраструктурне забезпечення Інтернетом розвинене переважно в містах). А для самого інтернет-видання такі поняття, як періодичність та терміни виходу у світ, нівелювалися, адже з’явився новий формат видань, для яких періодичність визначається кількома хвилинами, у інших же вона може становити місяці, навіть роки. Час виходу матеріалу в Інтернеті кардинально скоротився порівняно, наприклад, із друкованими ЗМІ. У мережевому ЗМІ трансформувалося і поняття тиражу, тому виникла нова форма виміру охоплення читацької аудиторії виданням – кількість відвідувань сайту.
Ці диференційні ознаки інтернет-видань і друкованих ЗМІ є спільними в усіх лінгвальних середовищах світу. Диференціація між веб-виданням і друкованим органом у країнах Європи і США стала ще більшою, а інтернет-публіцистика – мультипродуктовою [15, 13]. Для української зони Інтернету така ситуація ще нерелевантна, однак в Уанеті існує тенденція до широкого використання різних засобів впливу на читача.
Незважаючи на диференційні ознаки мережевих ЗМІ, призначення електронного засобу масової інформації залишилося таким самим, як і у інших типів видань. А публіцистичний стиль української мови як реалізатор української інтернет-публіцистики та один із засобів емоційного впливу на читача, слухача в мережі Інтернет виконує ті самі завдання, що й у інших сферах його функціонування: у друкованій пресі, на радіо та телебаченні.
Як відомо, публіцистичний стиль об’єднує усну й писемну форми літературної мови [8, 539]. Мова друкованих ЗМІ – це писаний текст, а мова аудіо- та відеотехнічних засобів масової інформації – це здебільшого усний текст. Для писаного тексту не характерна спонтанність, на відміну від усного. Проте усний різновид мови на радіо та телебаченні має певну специфіку. Він часто теж не має ознак спонтанності. Наприклад, жанр такого усного різновиду мови ЗМІ, як новини, передбачає аудіальне чи відеоаудіальне відтворення підготовленого писемного тексту. Це й зрозуміло, оскільки для жанру новин характерна певна специфіка у використанні мовностилістичних засобів. Однак не тільки жанр новин показовий щодо підготовленості тексту. Так, у радянські часи значна частина різних радіо- та телематеріалів проходила відповідний рівень цензури, тому тексти, які транслювалися у ефірі, були, як правило, підготовлені. За часів незалежності України ситуація змінилася. Менший контроль за мовою публіцистики, а також пошук нових форм спілкування зі слухачем та глядачем значно активізували роботу сучасних радіо- та телевізійних ЗМІ в прямому ефірі. Така специфіка діяльності дає змогу приваблювати більшу слухацьку та глядацьку аудиторії. А оскільки кількість радіо- та телестанцій збільшилася (за рахунок радіостанцій високочастотного діапазону та телебачення кабельних мереж), це створило конкурентну ситуацію на ринку надання інформаційно-розважальних послуг. Що, відповідно, сприяло розвитку найрізноманітніших засобів донесення інформації, у тому числі й використанню прямого ефіру, тобто непідготовленої, спонтанної мови.
Варто зауважити, що рівень підготовленості/непідготовленості мови перебуває у безпосередньому зв’язку з рівнем грамотності ведучих радіо- та телепередач. У підготовленій мові значно менше некодифікованих, ненормативних одиниць, ніж у спонтанній. Тому не дивно, що диференційною ознакою сучасних українських ЗМІ, на відміну від засобів масової інформації у радянській Україні, є випуск у ефір ненормативного мовного продукту, для якого характерна велика кількість орфографічних, акцентологічних, синтаксичних та інших помилок.
Із одного боку, увесь інтернет-простір – це своєрідне інформаційне середовище, у якого є певна структура за тематичними, цільовими та іншими ознаками. З іншого – це створювані професійними журналістами газети, журнали, інформаційні агентства, які відповідно поділяються на електронні версії друкованих видань і власне електронні видання [2, 43–51]. Електронні версії у Мережі бувають не тільки друкованих видань, а й інших електронних засобів комунікації – радіо та телебачення.
Сучасні технічні можливості дають змогу слухати радіо та дивитися телебачення в Інтернеті. Трансляція в Мережі цих електронних ЗМІ – це відтворення адекватної аудіо- чи відеоінформації, яка виходить у ефір. Водночас якщо аудіо- та відеоінформація на радіо та телебаченні збігається з її інтернет-відповідником, то текстовий варіант дещо відрізняється від оригіналу: «Їх було 9 (у відеоверсії – дев’ять) чоловік. На чотирнадцятому поверсі вони натиснули (у відеоверсії – натисли) кнопку ліфта. Що коїться, люди не розуміли. Залишалось (у відеоверсії – залишалося) одне – кричати». (Текстовий відповідник відеосюжету «Служби ТСН» (програма новин) каналу українського телебачення «1+1» у зіставленні з текстом відеофрагменту, розміщеному на сайті: http://www.1plus1.tv/.).
Як видно з наведеного прикладу, власне текст відеосюжету і стенограма, опублікована на сайті, мають відмінності. Крім того, в опублікованому тексті є різного типу помилки. Написання числівників цифрами, наявність помилок – це результат оперативного підготування матеріалу.
Писемний текст як відповідник друкованого слова (тобто веб-сторінка друкованого періодичного видання) у Мережі теж має певні диференційні ознаки. Інтерактивність дає змогу кардинально видозмінити формат такої інформації порівняно з друкованим виданням. Таких відмінностей є декілька:
1) можливість пошуку – читач, використовуючи засоби програмного забезпечення, має змогу знайти будь-яке слово, речення, фрагмент тексту;
2) можливість використання архіву – у переважній більшості електронних версій друкованих видань на сторінках розміщені архіви попередніх номерів видання, що дає змогу читачеві у будь-який момент знайти необхідний матеріал;
3) засоби гіпертексту – гіперпосилання у електронному тексті статті дають можливість нелінійного прочитання матеріалу, вони містять додаткову інформацію, яка не опублікована у статті, але є корисною для читача;
4) зручність у користуванні – програмне забезпечення дає змогу читачеві налаштувати зручний формат для читання тексту (зручна величина шрифту, компактність розміщення матеріалу – один матеріал на одній сторінці);
5) більш широкі можливості використання візуального оформлення матеріалу – на кожному сайті для читача створено такі додаткові засоби, як кольорове оформлення тексту, використання кольорових фото (що властиве не усім друкованим виданням, оскільки значна частина їх – у монохромному друкові);
6) специфічні засоби зв’язку з читачем – після матеріалу редакція електронного видання залишає спеціальне місце на сторінці, де кожен із читачів має змогу висловити власну думку щодо матеріалу. По суті, після кожної статті розроблено технічні можливості для створення мікрофоруму. Крім того, читач може одразу надіслати електронного листа на адресу редакції, що, безперечно, зробити значно простіше і швидше, ніж скориставшись звичайною поштою.
Такі ознаки української інтернет-публіцистики мають риси універсалій, характерних для інших лінгвальних середовищ.
Тексти статей у електронних версіях друкованих видань теж не завжди адекватні текстам, опублікованим у друкованому виданні. Меншою мірою це помічено у всеукраїнських періодичних друкованих виданнях, де дбають про те, щоб тексти в газеті й у Інтернеті були відповідними один одному. Із технічного погляду підготовка електронної версії друкованого видання відбувається уже після того, як здійснено повне літературне редагування матеріалу. Доказом цього є помилки, які іноді трапляються у газетах, що так само відображені в електронному тексті: «На думку Аннана, Україна повинна серйозно ставитися до змін клімату і враховувати те, що уряд самостійно не може справитися з такими виккликами». (Текст опубліковано на веб-сторінці: http://www.day.kiev.ua/199241/; друкована версія – у газеті «День». – 17 травня 2008 р. – С. 3.).
Помилки в таких виданнях часто можна звести до адекватності передачі текстової інформації у різному програмному забезпеченні. Пор.: електронна версія газети «Україна молода» – «А міський голова ІваноФранківська Віктор Анушкевічус заборонив примусову вакцинацію проти кору і краснухи вакциною індійського виробництва» і друкована версія – «А міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевічус заборонив примусову вакцинацію проти кору і краснухи вакциною індійського виробництва». (Текст опубліковано на веб-сторінці: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1164/116/41480/; друкована версія – у газеті«Україна молода». – 17 травня 2008 р. – С. 3.). Помилка у виділеному слові зумовлена неадекватною передачею знака «дефіс» у різних програмах. Так, можлива візуальна реалізація знака «дефіс» за допомогою так званого знака м’якого переносу (М’який перенос – спеціальний символ, який вставляється у текст у місцях можливих переносів. Його специфіка полягає у тому, що слово, у якому є м’який перенос, виводиться на друк і на екран, коли місце переносу перебуває на краю рядка, якщо ж слово знаходиться у тексті не на краю рядка, то цей знак залишається невидимим.), який розставляється замість дефіса певним типом програм для макетування (наприклад, Adobe InDesign). При конвертуванні тексту із такими знаками знак м’якого переносу стає невидимим. Тобто «інтернет-відображення» друкованих публіцистичних текстів, так, власне, як й інших друкованих текстів, розміщених у Мережі [19], частково набуває визначальної для Інтернету ознаки – недотримання норм. Природа ненормативного вживання тут – вади технічного процесу при підготуванні тієї чи іншої інформації.
У таких жанрах публіцистичного стилю у Мережі, як новини, репортажі, інтерв’ю, нариси, фейлетони та ін., наявність різного типу помилок – відносно часте явище. У спеціалізованих електронних інформаційних виданнях воно трапляється рідше, ніж на інших сайтах, проте текст із некодифікованими одиницями, росіянізмами можна зустріти й тут: «Він [чоловік] будинок не перебудовував, лише час від часу підфарбовував та огородив великим парканом з каменю та дерева. При чому територія, яку охопив паркан займала не менш 50 соток. Він загодя зрозумів – головне забити за собою землю» [14].
Принагідно варто звернути увагу на те, що частина видавців інтернет-ЗМІ намагаються вирішити проблему наявності помилок, долучивши до цієї роботи читацьку аудиторію. Так, на деяких сайтах у місцях тексту, де виявлені помилки, натиснувши певну комбінацію клавіш, можна відправити повідомлення адміністраторові сайту. Отримавши достовірну інформацію про помилку, останній виправляє її в інтернет-версії тексту.
Водночас у Мережі є інформаційні сайти, де наповненням матеріалу займається певна особа чи група осіб. На таких веб-сторінках подають інформацію, яка цікава лише вузькому колу людей. До таких сайтів належать електронні сторінки, на яких висвітлюється життя певного навчального закладу, групи осіб за інтересами тощо. Показник грамотності видавців такого сайту здебільшого невисокий: «Cьогоді 20.08.2006 грали баскетбол на тереторії СШ №2» [7]. На жаль, низький рівень грамотності, наявність некодифікованих одиниць, інвективів, відсутність логічної побудови тексту є виразними рисами такої інтернет-публіцистики.
Жанрові різновиди публіцистики в Мережі представлені широко. Проте кожен із них має свої особливості. Наприклад, специфіка репортажу полягає у тому, що нерідко автор публікації доповнює інформацію власними коментарями, часто вдаючись до специфічних стилістичних засобів (елементів зниженої лексики, сленгових форм, некодифікованих одиниць та ін.): «17:52 Суддя Джунь жжот (Жжот (сленг) – (від рос. зажигает) – добре говорить, пише, іронізує та ін.): «уявімо собі таку гіпотетичну ситуацію, яка звичайно б ніколи не могла виникнути у нашій країні з таким хорошим парламентом – депутати блокують роботу Конституційного суду, не приймаючи присяги у частини його суддів (дикий регіт в залі)».
Використання у репортажі (та й тексті будь-якого іншого жанру публіцистичного стилю) службової інформації (на зразок гіперпосилань) – репрезентативне явище публіцистичного стилю української мови (оскільки воно характерне для інших лінгвальних середовищ, можна стверджувати, що це – універсалія). Службова інформація розміщується навіть у діалогічній мові, зокрема в інтерв’ю: «– Так, наші альбоми записувались власноруч. На сьогодні музика поширюється в сітці м. Харкова, серед людей невеликими тиражами в Харкові, в Донецьку, можливо, в інших містах України, на сайті (http://www.krynycya.horn.org.ua/)» [3].
Ораторський жанр публіцистичного стилю – нечасте явище в Інтернеті, здебільшого це писемна реалізація усної промови. Таку інформацію можна зустріти на розважальних сайтах. Показовим тут є тост як один із різновидів ораторського жанру публіцистичного стилю. Саме такий тип інформації є прикладом використання матеріалу з неукраїнського лінгвального середовища. Вплив іншої лінгвокультури, зокрема російської, у таких текстах особливо виразний, оскільки вони, по-перше, популярні, по-друге, доступні в Мережі в оригінальному написанні, автор лише перекладає його на українську мову: «Є чудове російське прислів’я: «Золото і срібло не старіють. Мати і батько ціни не мають». Тато і мама, я хочу подякувати вам за все, що ви зробили для мене» [10].
Жанром публіцистичного стилю, яким найбільше послуговуються користувачі Мережі, є, безперечно, новини. Існує чимало диференційних ознак цього жанру у власне інтернет-виданнях поряд із іншими ЗМІ. Частина цих ознак – результат використання інтернет-технологій. Наприклад, однією із форм подання новин на інформаційних порталах є рухомий рядок. Практика використання рухомого рядка є традиційною для електронних відео-ЗМІ, а оскільки в Інтернеті використовуються різні мультимедійні засоби, ця форма подання інформації стала продуктивною і тут: «НАРОДНА САМООБОРОНА» НА НАСТУПНІ ВИБОРИ, ШВИДШЕ ЗА ВСЕ, БУДЕ ЙТИ САМОСТІЙНО — ЛУЦЕНКО ВР ВЕДЕ ВЕЧІРНЄ ЗАСІДАННЯ У СЕРЕДУ О 15.00 — РАДА КОАЛІЦІЇ — ДЖЕРЕЛО» [18].
У презентації такої інформації важливу роль відіграють засоби оформлення тексту: використання великих літер, візуальне розчленування інформаційних блоків новин. Специфіка мовних засобів цього жанру полягає у використанні неускладнених синтаксичних конструкцій і тире на місці пропущеного присудка.
Мова українських інтернет-ЗМІ має спільні риси з мовами електронних засобів масової інформації інших лінгвальних середовищ. Публіцистика Інтернету, як і взагалі сучасна українська публіцистика, має такі визначальні особливості журналістського дискурсу, як використання скорочень-неологізмів («Глибоко переконаний, що всі, хто цікавиться долею вітчизняного телебачення й щиро за нього вболіває, розуміють, що зміна, яка відбулася – це новий етап в історії нашого ТБ») [16]; некодифіковане написання деяких назв посад, регіонів із великої літери («...Від щирого серця зичу всім учасникам та гостям щастя, успіхів і гарного ярмаркування», – йдеться у привітанні Глави Уряду. Потім у своєму виступі Віце-прем’єр-міністр України Віктор Слаута зазначив: «Сьогоднішнє відкриття ярмарку на политій кров’ю і потом славетній Полтавській землі, без сумніву, ввійде в літопис незалежної України черговою яскравою сторінкою...») [12]; специфічне розчленування у написанні цифр із використанням крапок, апострофів, ком, пробілів (Справді, якщо українців з 778 осіб, яких тут нараховували в 1897 році, в 1926 році стало вже 123.940, то це ще ж не досягло ріння [рівня] 1859 року – 268.290, на що вказує «Список населенних мест Черниговской губернии й по данним 1859 г.») [5]; дублювання власних назв мовою оригіналу (До перших музикантів цього напрямку належать також Чак Беррі (Chuck Berry), Літл Річард (Little Richard), Елвіс Преслі (Elvis Presley), Бо Дідлей (Bo Diddley) та інші) [24] і т.д. До речі, англійські назви в мові публіцистики, що розміщена у Всесвітній Мережі, продуктивні. Автори нерідко навіть не подають перекладені українською мовою назви тих чи інших реалій, а записують їх мовою оригіналу: «З ним [гітаристом] ми почали шлях антихристиянського Black Pagan Metal під назвою «Morose Months Of Melancholy». Гурт грунтувався на суровому язичницькому світогляді і атмосферній тру-музиці (оригінальній музиці. – С. Ч.)» [3]. Усі ці риси характерні (звичайно ж, у відповідній формі) для інших мов.
Звертаючись до мови української інтернет-публіцистики, не можна оминути увагою рекламу як форму публіцистичного дискурсу. Існує багато визначень слова «реклама» (Пор. такі визначення: «1. Популяризація товарів, видовищ, послуг та ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників і т. ін. 2. Плакат, об’ява і т. ін., що використовуються як засіб привертання уваги покупців, споживачів, глядачів, замовників і т. ін.» (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. В. Т. Бусел. – Київ – Ірпінь, 2001. – С. 1023); «Інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару» (ст. 1. «Закон про рекламу»); «Відкрите повідомлення фірмою потенційних покупців товарів та послуг про якість, позитивні якості, переваги, а також про заслуги самої фірми; один із найважливіших складників маркетингу; форма комунікації між продавцем і можливими покупцями пропонованого до продажу
товару» (Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь. – 5-е изд., перераб. и доп. – М., 2007. – 495 с.).), але узагальнене значення, яке вкладене у це поняття, одне: донести до реципієнта ідею про представлений об’єкт.
До одного із найпоширеніших видів реклами, за характером каналів і медіа, належить банерна реклама в Інтернеті. На відміну від реклами в неелектронних ЗМІ, на вулицях вона має динамічний характер. Банер у Інтернеті – це графічне зображення чи текстовий блок рекламного характеру, який є гіперпосиланням на веб-сторінку з розширеним описом продукту чи послуги [6]. Розміщення тексту на банері здебільшого має ротаційний характер – різні текстові блоки (фрейми) з’являються один за одним. Ця специфіка дає можливість створити відповідний рекламний сюжет або подати більший обсяг інформації. Важливими рекламними носіями, окрім банерів, є текстові блоки, байрики, вставки, міні-сайти, які, втім, не такі популярні, як банери [20] (Байрик – мінімізована веб-сторінка, яка розкривається у вигляді віконця поверх основного браузера. На байрику можна розміщувати текст, зображення і т. ін.; це повноцінна веб-сторінка невеликого формату. Вставка – рекламний носій, який активізується при завантаженні сайту. Користувач на фоні завантаження веб-сторінки помічає коротку, але на весь екран браузера рекламну заставку. Якщо таку заставку не активізувати, вона зникає. Цей різновид реклами викликав цілий ряд нарікань із боку користувачів, основне з яких – потреба витрачати час на перегляд реклами (до чого користувачі Мережі, на відміну від телеглядачів, не звикли).).
Як відомо, рекламний дискурс – це писемна та усна мова. У Інтернеті здебільшого використовується писемний варіант рекламного дискурсу, трансформований через комп’ютерні засоби анімації, відео. Український Інтернет – це текстова реклама не лише українською мовою, незважаючи на те, що рекламні оголошення в Україні, згідно з Законом «Про рекламу», мають публікуватися державною мовою. Для тих же рекламних текстів, які написані українською мовою, визначальними є ознаки, притаманні усім стилям у мережі Інтернет.
1. Використання іншомовних назв в українському тексті
У рекламному дискурсі частіше, ніж у інших формах текстової комунікації, використовуються іншомовні назви без перекладу: «Музичний портал djuice презентує / <фрейм> (Для передавання анімованих зображень, що подаються ротаційно, розділяємо кожен із фреймів тексту.) HARD CANDY / <фрейм> ЕКСКЛЮЗИВНО на MUSIK.DJUICE.COM.UA/WAP / або на MUSIK.DJUICE.COM.UA / НОВИЙ АЛЬБОМ МАДОННИ «HARD CANDY» [23].
До категорії іншомовних назв відносимо теж і одиниці російської мови, які також частіше, ніж у інших дискурсах, передають, не перекладаючи (хоча, варто зазначити, що у таких ситуаціях розробники реклами радше створюють російськомовну рекламу): «№20 Блок Бродського Кияни / Молчать не буду» [9].
2. Використання специфічних рекламних засобів у тексті
Відповідно до маркетингових законів створення реклами в рекламному дискурсі найчастотнішим є використання великих літер у різних частинах контексту й у різних фреймах: «Ти їм не віриш? / <фрейм> Але піди на вибори! / <фрейм> проголосуй ПРОТИ ВСІХ!!! / <фрейм> НОВА политика!» [21].
3. Використання нетекстових символів
Іноді в рекламному тексті на місці певного граматичного члена речення використовується нетекстовий символ, здебільшого це символ рекламного характеру – наприклад, логотип компанії: «Я [логотип компанії SonyEricsson] все в одному / <фрейм> Надзвичайні музичні враження у витонченому дизайні» [22].
У наведеному прикладі логотип компанії, очевидно, виконує функцію присудка.
Використання ж інших нетекстових символів, наприклад емотиконів, у рекламному дискурсі обмежене.
4. Використання професіоналізмів
Специфіка інтернет-реклами полягає у тому, що вона спрямована в основному для цільової аудиторії, відповідно у рекламних текстових блоках на сайтах часто послуговуються термінами, які зрозумілі лише для обмеженого кола користувачів: «НАЙБІЛЬШИЙ ВИБІР НАЙКРАЩОГО СПОРЯДЖЕННЯ / ЕКСТРЕМ СТАЙЛ / <фрейм> У 2007 році на велосипедах Specialized вигравали 5 чемпіонів світу / <фрейм> від дитячих – до дорослих / <фрейм> від ВМХ – до шосейних / <фрейм> від крос-канрійних до даунхілу» («Екстрем стайл» – назва компанії; «Specialized», «BMX» – марки велосипедів; крос-канрійний (від крос-кантрі) — призначений для перегонів по пересіченій місцевості; даунхіл – призначений для перегонів по гірській місцевості.
) [17].
Наведена вище реклама розміщена на туристичному сайті.
Також у рекламних текстах Інтернету використовуються одиниці, зрозумілі в основному користувачам комп’ютерів, незалежно від тематики сайту: «Паровий секрет вражаючого смаку. Духова шафа з парогенератором. / Подивіться на неї у Кухні Electrolux. Зараз клікніть сюди» [25].
5. Помилки у рекламі
Використання некодифікованих одиниць – визначальна ознака мови Інтернету взагалі – теж адекватно реалізується у рекламі: «Прийми участь у акціях від мережі магазинів Brain та бренду Samsung, та гарантовано отримай подарунковий сертифікат!» [13].

Ці та інші особливості публіцистичного стилю української мови в Інтернеті свідчать про наявність ознак, які мають риси універсалій, відповідно вони помітні в усіх лінгвальних середовищах і викликані розвитком інтернет-технологій. Серед спільних ознак, які єднають мову української інтернет-публіцистики й взагалі мову всіх ЗМІ, є використання одиниць, які виникли внаслідок нових тенденцій у мові. Водночас основною диференційною ознакою мови української інтернет-публіцистики є її тяжіння до розмовності, що виявляється у порушенні норм, використанні некодифікованих одиниць. Така ситуація на тлі конструктивних технологічних процесів свідчить про деструктивний характер, який виявився у мові. Це дає підстави активізувати вивчення вказаних проблем і зосередити увагу на виробленні стратегії їх подолання з метою нормалізації ситуації, що склалася сьогодні в українській мові.

Література

1. Акопов А. И. Типологические признаки сетевых изданий // Акценты. –1999. – №1.
2. Акопов А. И. Электронные сети как новый вид СМИ // Филологический вестник РГУ. – 1998. – №3.
3. Вільна Україна. – http://www.freeukraine.com/2007/11/27/intervju-z-ruslanom-kriniceju-liderom-g.
4. Ворошилов В. В. Журналистика: Учебник. – 2-е изд. – СПб., 2000.
5. Гайдамака. – http://haidamaka.org.ua/0015.html.
6. Глоссарий.ru. ¬– http://www.glossary.ru/cgi-bin/gl_sch2.cgi?RBgttlw.
7. Городоцький Метал Сайт. ¬– http://metal.lviv.ua/0001.php.
8. Єрмоленко С. Я. Публіцистичний стиль // Українська мова: Енциклопедія. – К., 2004.
9. Живая информация. – http://infostore.org/.
10. Забава. – http://www.com.te.ua/zabava/art.php?to=6.
11. Корконосенко С.Г. Основы журналистики: Учебник для вузов. – М., 2002.
12. Новини Полтавщини. – http://www.regionnews.poltava.ua/index.php?go=News&in=view&id=2908.
13. Новый софт. ¬– http://softserver.com.ua/.
14. Оглядач. – http://obozrevatel.com/news/2008/5/17/237754.htm.
15. Погорелов О., Місюк А., Ратнер О. та ін. Реформування державних та комунальних газет. – К., 2008.
16. Телекритика. – http://www.telekritika.kiev.ua/articles/162/0/9215/pro%F9avajte_novini.
17. Туристический клуб «Мангуп». – http://travel.org.ua/.
18. Українська правда. – http://www.pravda.com.ua/.
19. Чемеркін С. Українська класика у веб-ресурсах (творчість Івана Франка) // Культура слова. – 2006. – Вип. 66–67. – С. 18–21.
20. Finam.ru. – http://www.finam.ru/dictionary/wordf0054800010/default.asp?n=1.
21. From-ua.com. – http://www.from-ua.com/voice/42b2f55dd2b58.
22. IZUM. – http://www.izum.ua/.
23. Mp3-OnLine. – http://www.mp3-online.com.ua/index.php?page=genre&id=10.
24. ROCK-Володимир. – http://www.rock.volodymyr.com.ua/articles/istorychnyj-narys.
25. TerraWoman. – http://www.terrawoman.com/.