продовження Ілюстративні матеріали до стор. 77v - реконструкція по рядкам

продовження Ілюстративні матеріали до стор. 77v - реконструкція по рядкам

продовження Ілюстративні матеріали до стор. 77v - реконструкція по рядкам

Ілюстративні матеріали до стор. 77v - реконструкція по рядкам

Ілюстративні матеріали до стор. 77v - реконструкція по рядкам

Ілюстративні матеріали до стор. 77v - реконструкція по рядкам

Ілюстративні матеріали до стор. 77v - реконструкція по рядкам

продовження (додаток до тексту нижче „Рукопис Войнича” - міркування щодо реконструкції")

Таблиця уточнення за оригіналом графем, наданих у абетки Дж.Стойка

продовження; начало см. Рукопись Войнича. Из опыта дешифровки текста

„Рукопис Войнича” - міркування щодо реконструкції

Мудрий мислить ясно; хто ясно мислить, той пише простір.

В чому причина, що зараз можна говорити лише про „перше наближення” стосовно можливості читати текст на сторінках цієї рукопису-книги?
Найменувати яку з’явилась добросердна потреба не «рукопис Войнича», як це прийнято зараз. Вже після декількох тижнів заглиблення у реконструкцію тексту оригіналу, від першого осягнення дивної магічності такого тексту, який мимоволі захоплює і притягує зовсім незвичним способом викладення думок, виникла потреба називати - хай лише для самого себе! - не „рукопис Войнича”, а Книга чарівниця. Або Чар-Книга. Хоча зрозуміло, що про остаточну назву даної книги можливо говорити лише після отримання уявлення щодо всього тексту.
***
Про що можна поки що говорити щодо причин?
Дуже схоже, що принципи передачі інформації за допомогою графічного фіксування слів (письмо, писемність), які наявні у ЧК не вірно розуміти як «шифрування». Таке сучасне судження є наслідок традиції середньовічного сприйняття життя. Часів, коли стало прийнято приховувати свої думки від інквізиції. Але дана книга, наскільки про це свідчать тексти навіть тих сторінок, які вже опубліковані, важко віднести до часів середньовіччя.
Дуже схоже, і як про це можна пересвідчитись за «світоглядним варіантом» реконструкції, що текст ЧК було записано ще за дохристиянських часів, як мінімум для Русі. Хоча, можливо, і ще раніше.
***
Питання: коли, ким вона була написана, скільки написаних таким письмом рукописів існувало, - звичайно, цікаві питання. Але не це є найбільше цікавим у проблемі осягнення, прочитання тексту рукопису ЧК.
Питання полягає в тому, що треба говорити про декілька необхідних рівнів уточнення щодо самого методу реконструкції. Першим є питання щодо самої абетки-відповідника, яку запропонував Дж. Стойко. Слід зважити, що за його абеткою допускається можливість варіацій певних літер. Так, літери К і Х мають за абеткою однаковий варіант написання. Для літер С, Г та Ш існує поки що не визначена подібність написання графем у оригіналі.
Таким чином, існує питання аналізу і уточнення самої абетки-відповідника. В ході реконструкції певних сторінок були напрацьовані деякі власні уточнення графем, що подано в таблиці, в порівняні з наданими у абетці Дж. Стойко.
табл.
В цій таблиці також надані ті припущення щодо відповідного прочитання деяких подвійних сполучень окремих графем, які досить часто зустрічаються у тексті. Наскільки правомірно саме таке тлумачення – питання відкрите. Але у наданих раніше текстах реконструкції стор. 77 дотримувався саме такий порядок літер.
В першу чергу це стосується графеми-сполучення, яку за моїми припущеннями треба визначати як ПД (а не ДП) і розуміти як прийменник під,- піді,- підо- (наприклад: піді-йти, під-няти тощо). Треба зауважити, що у „Послання оріян хозарам”, скільки можна стверджувати завдяки вибірковому аналізу, Дж. Стойко по-іншому трактував таке сполучення, а саме як ДП. Відповідно, і добирались слова.
У „ Гора Ора” В. Осипчука-Скоровода також частіше такі місця прочитувались за варіантом ДП.
***
Другим рівнем необхідних уточнень є потреба графологічної експертизи тексту за сучасними методами. Аби мати певний науково обґрунтований варіант набору літер кирилиці. Можливість порівняння, хто яку літеру бачить, кожний по-своєму розглядаючи, надано в ілюстративних матеріалах до стор. 77r (порівняння набору літер з варіантом наданим у „Гора Ора”).
Цілком зрозуміло, що похибки на цих двох рівнях мають найбільший вплив на подальшу працю щодо отримання достовірного змісту тексту-реконструкції. Бо саме ці помилки (особливо на рівні абетки) будуть мати системний характер, призводити до значного відхилення тексту саме в розумінні змістовного напрямку.
Навіть вибірковий аналіз дозволяє стверджувати, що сам Дж. Стойко досить вільно „переводив” у літери кирилиці ту чи іншу літеру оригіналу. Думається, якраз це значною мірою і позначилось на появу такого тексту «Послання оріян хозарам», що викликає непорозуміння і сумніви. Аналіз відповідних місць у рядках реконструкції і оригіналу показує, що застосування таких слів, як „хозари”, „совість”, „Суст”, „Коза”, викликають питання щодо підстав для утворення таких слів. Скажімо, для утворення слова ХОЗАР потрібна група приголосних ХЗР. В оригіналі бачимо літери ХБР (або КБР – згідно допущень за абеткою). Для слова СУСТ потрібно мати ССТ. В оригіналі у цих містах є СТ. Подібна суперечливість існує і для КОЗА, СОВІСТЬ.
Тобто, якщо слідувати правилу „з точністю до титли”, то слова-поняття, які мають характер знакових у «Послання оріян хозарам», швидше всього відсутні за текстом оригіналу.
До цього можна додати, що схожі невідповідності приголосних у словах реконструкції Дж. Стойко із приголосними в оригіналі не поодиноко зустрічаються і для інших слів. Саме така невідповідність, як думається, стала тією головною методичною причиною, яка і обумовила появу відомого нині змісту даної реконструкції.
Можливо, подібне відбувалось в силу тих варіантів „розшифрування”, які передували спробі Дж. Стойко. Відомо, що той же В. Ньюболд (W. Newbold), текст реконструкції якого вважається й до сьогодні єдиним повним варіантом реконструкції всієї книги, застосовував різні „маніпуляції” у своїй методиці для отримання змістовного тексту: переставляв літери оригіналу, відкидав якісь, як зайві, бо на його думку вони писались аби „засекретити” текст тощо.

Ці приклади наведені для того, щоб наголосити на важливості науково достовірного визначення кожної літери оригіналу. Оскільки неточність визначення, навіть однієї якоїсь літери у рядку, стає основою для появи варіантів таких слів, які будуть вносити відхилення у зміст. З цієї ж причини зрозуміла принципова неможливість за жодних умов ні додавати, ні відкидати якісь приголосні, наявні у оригіналі, як це вже вказувалось.
***
Ще одним рівнем наближення, наскільки маю розуміння з особистого досвіду реконструкції, є питання правомірності застосування якогось одного слова, із відповідного набору можливих слів. Як видно з наданих ілюстративних зразків реконструкції окремих рядків (див. в кінці), у питанні добору можливий слів - відповідно до наявних літер ! – існує своя особливість. За варіантом, писати «пан» чи «пані», коли є ПН, «витяни», «витни» чи «втяни», коли є набір літер ВТН тощо. До цього треба додати, що далеко не всі можливі варіанти слів увійшли до зразків, що подаються в цій публікації, навіть з тих, що були знайдені на рівні „обмеженого пошуку”.
Втім, у питані пошуку і добору потрібного слова криється не просто проблема знаходження вірного тексту, за цим відкривається справжнє диво – магічність письма, яке здатне явно відобразити магію, вочевидь показати чарівність самого Слова. Саме це диво такого способу запису Слова викликало потребу називати цей рукопис Чарівною Книгою. Тому що Чар-Книга написана таким способом, який дозволяє зовсім під незвичним кутом зору побачити, відчути магію, чарівність того природного явища, яке ми визначаємо поняттям Слово. Зрозуміти, що ті, хто знав таке письмо і їм користувався, володіли іншим способом мислення, ніж сучасне. Бо ця книга свідчить, що вони усвідомлювали у Слові ті властивості природи – багатомірність, існування просторів з різними системами координат, незмінні величини, інваріант, варіаційна множинність, - які сучасні люди осмислюють головним чином через уявлення здобуті за допомогою математичних та фізичних уявлень значно пізніше. Ті, хто писав і читав такі тексти як у Чар-Книзі, усвідомлювали у Слові ці властивості природи – знали і володіли.
В той же час для сучасного людства ці ж властивості Слова виявилися втраченими. Про це, як мінімум, свідчить сучасне узвичаєне письмо. Хоча не тільки це. Оскільки письмо є відображення відповідного способу мислення.
Як на мене, це найголовніше диво, яке відкривається, якщо почати читати цю книгу. Справді, Чар-Книгу – бо вочевидь відкривається, що сучасне письмо є «одномірним» у порівнянні з тим, яке існувало колись в давнину. Яким звично користувались, як це, на мою думку, свідчить цей рукопис. Інша справа, де заховані, чи ким знищені інші тексти такого ж письма…
Навіть доторкнувшись, на рівні якогось одного десятку сторінок, до такого володіння Словом, його записуванням, прокидається невтримне бажання вести розмову про чарівність та магічність людського розуму, про цю природу Слова. Того Слова, яке за висловом відомого психолога є «організатором мислення», але яким сучасні люди, фактично, не володіють, як це виявляє Чар-Книга.
Хочеться говорити, але… Зараз багато говорити щодо світоглядних основ, які мають відкритися за допомогою Чар-Книги, якраз той варіант, що відповідає деякій формулі стосовно розмов про незвідане: багато говорить той, хто мало знає.
***
Існують й інші питання, припущення, які виявились в ході опрацювання деяких сторінок Чар-Книги, але які можуть бути цікавими лише для тих, хто сам спробує здійснити реконструкцію цього тексту. Деякі особисті «знаю як» - „know how”,- що також з’явились в ході реконструкції, можна побачити у тому ж робочому доповненні до абетки. Подібні припущення потребують ще свого критичного осмислення та уточнення. Але, можливо, це допоможе комусь у його прагненнях та спробах знайти та прочитати свій текст у Чар Книзі.
***
Як на мене, це більше, ніж цікаве заняття, особливо для тих, хто полюбляє розгадувати кросворди, шаради, або розважатися іншими варіантами на кшталт „відгадай слово”. В тексті Чар-Книги криється не просто „клондайк” для таких любителів, але і варіанти суто особистого прочитання тексту, який саме через це і можна називати магічним або чарівним. Дозволяю собі таке стверджувати, як людина, котра ніколи в житті не любила розгадувати якісь кросворди, ніколи за власним бажанням цим не займалась. Але вже точно знаю одне. Чи вдасться мені прочитати всі сторінки Чар Книги хоча б в одному тематичному напрямку з тих двох, які десь визначились, - не знаю, але одне вже зрозуміло – цю книгу треба читати в будь-якому випадку. Чи встигну прочитати повністю, чи то будуть лише певні десятки сторінок – не це головне. Почавши читати цю книгу, вже не можна відкласти її недочитав, як чийсь роман чи науковий фоліант.
Бо читати і думати над нею можна десятиліттями...
Справа тут, навіть, не в тому, що за певними легендами цю книгу в середньовіччя продавали вельможним особам, оскільки в ній криється рецепт «вічного життя». Хоча наявність у тексті слова-поняття «сома», про правомірність чого можна досить впевнено говорити вже й зараз (див. варіант реконструкцію стор. 77 «рецептурного характеру»), свідчить якраз на користь такої легенди. Відомо, що саме найменування «сома» за Відами - це напій, яким живились безсмертні боги. Він же згадується і у «Велес Книзі», як священний напій, що дозволяє омолоджувати організм і значно продовжити земне існування.
***
Отже, для наступного усвідомлення тексту, тій природній магії самого Слова, яка відкривається саме завдяки цьому рукопису-книзі, вкрай важливо отримати достовірний набір можливих слів у кожному рядку, для кожної сторінки. Цілком зрозуміло вже зараза, що це питання заглиблення у ту мовну скарбницю, яка, в першу голову, збережена саме в українській народній культурі.
Причому заглиблення на рівні тих різних т.зв. діалектичних слів-понять, які ще й сьогодні присутні по різним куточкам України, до глибини відновлення тих мовних розрізнень, які існують у селах, що знаходяться поруч.
Подібний пошук можливих слів для різних сторінок Чар-Книги, при правильному методичному заохочені фахівців освіти, міг би стати і цікавим заняттям для школярів, студентства, і корисним щодо оволодіння рідним Словом. Цікавим в силу тієї „таємничості”, а корисним, бо за цим криється не тільки відкриття, що рідна бабуся чи сусідка використовує давні і дивні слова, які мало хто вживає. Що це не якась «малокультурна сільська говірка», бо ці слова у Чар Книзі посідають чільне місце поруч із іншими можливими словами. Ці слова з тої культурної давнини, всі знання про яку, для сучасної людності, складаються і вкладаються у відомому вислові з біблії: «спочатку було Слово».
Сучасні інтелектуали різних країв швидше погоджуються у своїх пошуках знань на формулювання про «велику загиблу цивілізацію», «мова народу, який існував в прадавні часи, але загинув», «написано на священій мові невідомого народу» і, навіть, «мова інопланетян», ніж дати собі раду осягнути, яку саме мову вони не поспішають вивчати.
Думається, що Чар-Книга чудовий, очевидний зразок для осмислення, яку саме інтелектуальну потугу несе в собі живе українське слово. Якого ґатунку таємничі знання можуть стати відкритими для очей думаючих людей, шукаючих духовного розвитку як особистого, так і для своїх власних народів, за умови володіння саме культурною традицією української мови, - достатньо характерно показує саме історія намагань прочитати рукопис за різними підходами та опираючись на здогадки щодо можливої близькості і давніх мов, і латині, і мов англійської, включаючи й останні «перспективні намагання» щодо китайських ієрогліфів та інше. По-своєму було б цікаво дочекатися подібних здобутків на рівні хоча б декількох сторінок. В першу чергу для мов, які мають близькість до коренів українського Слова. Наявність за Дж. Стойко абетки-відповідника для латиниці дає свої можливості для цього.
Для молоді, особливо вже студентства, за цим криється можливість розкрити зовсім незвичний спосіб мислення через усвідомлення багатомірності Слова.
***
В чому полягає принципова важливість отримання достовірно можливих слів для кожного смисл-блоку, кожного рядка, сторінки?
Надані раніше варіанти прочитання одного й того, здавалось би, тексту різними людьми, дозволяють вже зараз говорити про наявність смислової та змістовної множинності. Така можливість обумовлена самим принципом письма, яким написана Чар-Книга (далі - ЧК).
В силу власного досвіду опрацювання оригінального тексту ЧК і отримання певних варіантів, як існуючих паралельно двох текстів, що мають змісти різної спрямованості (які визначено як: світоглядний і рецептурний), виявились певні міркування щодо такого ефекту смислової «неоднозначності» тексту ЧК. Тим більше, що на таку властивість тексту вже звертали увагу деякі дослідники (В. Ньюболд - W. Newbold - та інші), зазначаючи проблематичність щодо отримання варіанту «однозначно» зрозумілого тексту.
***
Справжня магічність, чарівність тексту, самого такого письма свідчить, що воно застосовувалось не для «шифрування», а для забезпечення передачі думок на письмі за незвичними для людей сучасного виховання уявленнями про природу Слова. Забулим, але не втраченим остаточно, як свідчить сама ЧК.
На рівні саме запису думок та їх прочитання. При цьому, здається, логічним і правомірним є думка, що властивість Слова записаного є лише певним відображенням, насправді, того, що має усвідомлюватись як природна властивість самого Слова. Тобто Слова, як одного із явищ природи.
Що природа має такі властивості, як вже зазначалось, люди сучасної культури звичніше уявляють через математичні та фізичні теоретичні погляди, які сформувались значно пізніше того часу, яким навіть зараз прийнято датувати час з’яви ЧК.
Наразі, ці уявлення для сучасних людей наче не мають відношення саме до природи Слова.
Що мається на увазі? Текс ЧК написано таким чином, що передбачає і обумовлює варіаційну множинність свого прочитання. Ті, хто так писали, а потім читали – усвідомлювали цю властивість текстів. Вони не могли цього не усвідомлювати, бо не використовували б саме таке письмо. Коли графічно фіксуються тільки приголосні звуки-літери. Це не просто дивацтво, чиясь особиста примха чи „шифрування”. Це свідчення давнього усвідомлення Слова.
А це усвідомлення було основане на усвідомлені саме природи Слова. Тобто, що подібне є властивістю всіх без винятку слів. Щоб ця властивість працювала в явному вигляді, це забезпечувалось через написання слів без голосних. Зауважимо зразу, що сучасна писемність також утримує подібну властивість, але в значно більше прихованому, латентному, як кажуть, вигляді для особистого усвідомлення.
***
Що це за властивість? Певний варіант, коли кожний читач, в силу особистого свого інтересу, свого власного погляду отримує можливість й прочитати (побачити) те, що його цікавить у певний момент його життя. Тобто кожний читач, читаючи по одним і тим же літерам, читає „свій” текст. Той, хто вміє змінювати свій кут зору (змінювати свою внутрішню систему координат), має можливість читати тексти різного змісту, тематики, сенсу-смислу. Маємо зразок, як Слово являє собою множинність. Приклад варіаційної множинності записаного тексту, а не тільки, скажімо, для часово-просторових уявленнях сучасної фізики, або в якихось математичних теоріях про властивості n-мірних величин.
Існуючі варіації можливих слів ( див. ілюстративний матеріал до стор. 77), дозволяють говорити, що запис тексту лише за допомогою приголосних є саме тим засобом, який дозволяє одночасно (!) записувати тексти різної тематичної спрямованості. Отже, записаний в такий спосіб текст має властивість множинності змісту. Іншими словами, в одному і тому ж рядку, за допомогою одного й того набору літер, розбитих на певні блоки, подається певний логічно ув’язаний текст на різні тематики, отже різного змісту. Кожний з яких ще може мати й свої варіанти видозміни і сенсу, і смислу.
Дуже ймовірно, що наведені два варіанти – «світоглядного» та «рецептурного» характеру – є лише ті теми, які, що називається, знаходяться на поверхні. Хоча для цього теж була потрібна своя „переюстировка” бачення, певна внутрішня зміна кута зору, досвід чого і дозволив замислитись над подібними питаннями. Що ж це за диво таке - цей текст?
***
В сучасних теоретичних роботах літературознавців прийнято користуватись поняттям „множинний зміст”, „багатоваріантність”. Втім, застосування цих термінів для осмислення романів чи якихось текстів, створених через узвичаєний спосіб письма, вказують, що множинність змістів такого запису, який має місце у Чар-Книзі, знаходиться просто поза межами уявлень сучасних дослідників. Багато сказано, та мало мовлено з того, що вимовно – якесь таке враження викликають літературознавчі теоретичні роботи на подібні питання, з якими вдалось познайомитись.
Проте, самі перші приклади з Чар-Книги дозволяють думати, що, скажімо, ідея М. Бахтіна щодо „створення поліфонічного роману” якраз і може бути реалізована через таке письмо. Власне кажучи, ЧК і є прикладом саме поліфонічної книги, в тому розумінні, про який, схоже, й не мріяв М.Бахтін, і не міг мріяти. Оскільки орієнтувався на сучасну письмову традицію, яку саму можна розглядати, швидше, як приклад монописьма у порівнянні з письмом, яким написана ЧК – яке, що називається, саме являється поліфонічним письмом.
***
Існують певні сподівання, що читання й вивчення ЧК дозволить просунутись у розумінні реалізації ідей не тільки в гуманітарній сфері. Думається, що текст ЧК може дозволить появитися якщо не окремій дисціпліні, то певного курсу щодо „філософія Слова”. Для осмислення, в чому заключається властивість тексту ЧК, цілком доцільною уявляється можливість взяти за аналог фізико-математичні уявлення про інваріант , багатомірність простору. Бо написаний текст ЧК є саме інваріантом, який не змінюється, потрапляючи на очі різних спостерігачів-читачів, які знаходяться у „різних системах координат”. В даному випадку - будь-якого читача можна вважати певним „спостерігачем у особистій системі координат”. Більше того, ЧК дозволяє проявитися цій різниці у вигляді порівняння, що прочитує кожний з читачів. Дуже можливо, що за цим криються цікаві можливості для психологів, вчителів щодо осмислення та розвитку світоглядного стану дітей, певних груп фахівців.
Таким чином, властивість Чар Книги, що кожний читач, який береться її читати, буде читати свій зміст, в силу свого певного особистого запиту, кута зору, відповідає тим же уявленням про властивість певного інваріанту, який сам по собі не змінюється для різних спостерігачів, але водночас, кожний спостерігач бачить його по-своєму в силу того, що кожний знаходиться в своїй системі координат.
***
Як на моє розуміння, реалізація такої властивості Слова через певний спосіб письма – є головна магія Чар-Книги. Через усвідомлення якої можна перейти до відновлення усвідомлення магії Слова. Оволодіння такою чарівністю Слова, таким характерництвом, через переосмислення понять в тому глибинному розумінні, про що висловлювався той же Конфуцій. А на цій підставі - відкриття в собі іншого мислення.
Цей рукопис передає нам через віки те магічне знання Слова, яким володіли і користувались відаючі. Слова, як природного явища, яке несе в собі, в своїй формі ті властивості, що нам поки звичніше усвідомлювати, як певні математичні абстракції про n-мірний простір або фізичні уявлення про простір-час. На основі тієї ж теорії відносності, для пояснення якої використовуються якраз уявлення про спостерігачів у різних системах координат.
***
Говорячи про питання здійснення реконструкції тексту Чар-Книги, ми дотикаємось до питання Слова зовсім в іншому, незвичному розумінні. Нам можуть відкритись, що називається, зовсім інший рівень мислення через усвідомлення того знання Слова, про яке, як на моє розуміння, вже засвідчує рукопис.
Можливо, ці узагальнені міркування передчасні, потрібно мати більший «масив даних». Подальше напрацювання різних прочитань сторінок має роз’яснити, наскільки правомірні такі уявлення щодо тексту ЧК, тобто того способу письма яким написана ця книга. Можливо, справа тут полягає не тільки у способі письма, а ще й у певному способі мислення, отже побудови словосполучень.
З цього приводу цікавою і слушною є думка одного з дослідників манускрипту Жака Гі (Jacques Guy): „Манускрипт Войнича — це відображення нашого повного невігластва по відношеню до того, що таке мова, та що її створює такою, що відрізняє мову від абракадабри. Ми не спроможні її пояснити, не можемо зрозуміти, просто тому, що у нас не вістачає необхідних знань”.
***
Цікавим пошуком для розкриття «таємничого тексту», саме в розумінні багатомірності Слова, може стати певний підхід, який стосується уявлень про обов’язкову паліндромність усіх давніх «магічних написів» та з врахуванням того, що було сформульовано як метод змістового розгорнення (розкриття) обопільно-значного Слова у «Орійська Ідеологія» (див. Розділ 1 Національні Духовні Орієнтири http://h.ua/story/42750/ ) . Певні напрацювання щодо переосмислення понять за цим методом розкриття слів були використані при здійснені реконструкції.
Щодо паліндромної властивості Слова взагалі, як природного явища, дозволю собі звернути увагу на певні факти, які по-моєму дають також красномовне свідчення щодо того, яка мова серед усіх мов найбільше утримує в собі «магічність письма». Не претендуючи на всебічне вивчення та осягнення даного питання.
Вже існуючі у літературі приклади паліндромів на різних мовах, дозволяють, як на мене, запитатись, на якій мові вдалося більше всього створити таких форм взагалі і у варіанті віршів? З відомого мені, складається враження, що саме українською мовою „чомусь” створені такі віршовані зразки, які фактично відсутні у інших мовах. Це не просто якісь окремі фрази, як наведений епіграфом вислів – Ор дума мудро. Чи на зразок відомих варіантів: «Madam I`m Adam», або «Я иду с мечем судия». Або вірші на рівні двох, в кращому разі, чотирьох рядків, не дуже виразного загального смислу. Мова йде саме про вірші, хоча найбільша паліндромна композиція десь у 100 тисяч слів створена англійською мовою, як і роман-падіндром.
За останні часи в Україні з`явилась своя «купа не мала» авторів, які показали зразки віршованих паліндромів на рівні строк, які цілком відповідають сучасним уявленням про цілістний вірш. А подекуди й поеми. При цьому не тільки кількістю строк вражають ці досягнення, у порівняні із досягнутими зразками на інших мовах, але й змістовною цілісністю, смисловою поєднанністю всього тексту.
Якщо розуміти, що подібні «літературні раки» є не просто розумовою забавою окремих осіб, а свідченням можливості тої чи іншої мови до отої обопільної властивості слів, про що було сформульовано у відомому вислові «Слово Моє – меч обосічний» (за певним уточненням цього вислову в силу дискусій стосовно «язик» чи мова).
Бо сучасні зразки паліндромів – це свідчення щодо можливостей вже сучасної фонетико-граматичної форми слів.
Говорячи про можливість ефекту паліндромності слів завдяки саме письма ЧК, є всі підстави передбачати ще більші можливості множинності і змістів, і смислів, і сенсів, і тем.
***
На закінчення, можна зазначити, що завдяки особистому досвіду реконструкції деяких сторінок Чар-Книги, результати по двом з яких надані для ознайомлення в даній публікації, склалось доволі вагоме переконання, що принципово цей текст читається саме за тим підходом, який був запропоновано Дж. Стойко. Тобто, принципово можна стверджувати про можливість прочитання всього тексту.
Інша справа, що для створення тексту на рівні науково обґрунтованої версії для широкого кола читачів потрібні не поодинокі зусилля. Тому питання, коли може з’явитись реконструкція всього тексту цього рукопису, як на моє розуміння, швидше питання організаційне.
Чи буде при якомусь університеті чи науковому інституті створена певна, як уявляється, невелика група, що має дозволити в досить обмежений термін вирішити це питання, - зараз хотілось би закінчити іншим. Звернути увагу і зацікавити якомога більшу кількість, в першу чергу, молодих людей до цієї Чар-Книги.
Щось на кшталт: не пропустіть нагоду доторкнутись власним розумом до магії Слова. Щодо любителів кросвордів, шукачів „древніх таємниць”, як на мій розсуд, – в цьому тексті вас чекають більше ніж „солодкі муки” пошуку потрібного слова ~:-)
Хоча є тут і інше.
Бо як було мовлено в другому місці: звуть – ніжно, ведуть – пішно. ~:-{()

Чар-Книга. З досвіду розшифрування „Рукопису Войнича”.

Ор дума мудро!

Дещо з історії питання.
З майже 500-літню історію малоуспішних спроб прочитання тексту загадкової книги, знаної як «рукопис (манускрипт) Войнича» (Voynich Manuscript) , не важко познайомитись у загальних рисах за допомогою інтернету ( напр. http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1% … 1%87%D0%B0 ).
Цей рукопис, фактично книга, бо має біля 240 пергаментних сторінок, посідає нині місце певного „святого Грааля кріптографії”, оскільки зусилля різних провідних кріптоаналітики щодо прочитання цієї книги, на думку більшості фахівців і спостерігачів, так і не призвели до якогось прийнятного результату.
***
Запропонований Дж. Стойко ( John Stojko ) підхід і відповідний варіант реконструкції 9 сторінок тексту, відомий в Україні як «Послання оріян хозарам» (Індоєвропа №1- Київ – 7503 – 28 с.) [ Letters to God's Eye. New York - 1978 ], сприймається іноземними і деякими вітчизняними дослідниками як «екзотичний», у порівняні з іншими існуючими. Проте, варіант запропонований саме Дж. Стойко є, по-перше, зрозумілим і логічним с точки зору методології здійснення самої реконструкції, а, по-друге, завдяки йому було отримано деякий осмислений текст.
Хоча сам зміст тексту-реконструкції і викликає певне незадоволення у читача. Як уявляється, цілком справедливі нарікання. Текст має досить багато плутаних речень, незрозумілих імен якихось історичних постатей.
Але це не заперечує головного здобутку Дж. Стойко – принципову можливість саме за таким підходом здійснити прочитання тексту, який на протязі вже не одного десятиліття вважається чи не „найтаємничим” серед відомих нині раритетів, оскільки інші способи, які знаходяться у розробці, не дали досягнути навіть такого результату.
Щодо можливих причин недоліків тексту «Послання оріян хозарам», наскільки це вдалось зрозуміти в ході власної праці над реконструкцією тексту, трохи далі.
Оскільки при проведені власної реконструкції, яка пропонується в даній публікації, застосовувався саме методичний підхід Дж. Стойко, доцільно нагадати, що він основується :
1. текст «рукопису Войнича» написано українською мовою,
2. „шифрування” тексту полягає в самобутності графем, якими написано текст, та в тому, що для написання слів було застосовано той варіант письма, коли використовувались лише одні приголосні літери ( тобто голосні літери у тексті відсутні ).
При цьому Дж. Стойко була запропонована певна абетка-відповідник графем оригіналу з літерами кирилиці та латиниці.
(абетка - див. малюнок в кінці)
***
Нещодавно з’явилась книга «Гора Ора» В. Осипчук-Скоровода (- ФОП Стебляк – Київ – 2010 – 160 с), де було надано свій варіант реконструкції окремих сторінок з рукопису, серед яких і ті, що були наведені у «Послання оріян хозарам». Він також базується на використанні абетки-відповіднику, який запропонував Дж. Стойко, та припущені щодо використання приголосних. Певним досягненням цього варіанту реконструкції, у порівнянні з варіантом Дж. Стойко, можна вважати те, що, в ході його критичного обговорення, було поставлено питання, яке, на мою думку, має дуже важливе значення. Саме для того, щоб можна було говорити про отримання такого варіанту прочитання тексту оригіналу, який є максимально наближеним до змісту записаних думок саме автором рукопису.
***
Результати здійснення реконструкції
Такою принциповою вимогою, при здійснені реконструкції тексту т.зв. „рукопису Войнича”, є вимога обов’язкової наявності у реконструйованих словах всіх без винятку літер оригіналу. При цьому також принципове значення має заборона додавати якісь зайві приголосні літери, які відсутні у тексті оригіналу. Тобто в ході реконструкції рядків тексту оригіналу мають бути використані тільки такі слова, приголосні літери яких точно відповідають послідовності приголосних оригіналу.
Це унеможливлює різні „вільності” щодо застосування чи такого, чи іншого слова, які породжуються в силу якихось особистих уподобань вже самого „дешифратора” тексту. А насправді, спотворюють зміст оригіналу.
Той, хто спробує хоча б на прикладі одного рядка відновити текст оригіналу, може легко пересвідчитись, наскільки важливим є така вимога. Бо будь-яка зміна послідовності приголосних по відношенню до оригіналу, відкидання „зайвих приголосних” в одних місцях та „додавання не існуючих приголосних” за рахунок вписування слів, в яких наявні інші приголосні літери, - все це неминуче призводить до будь-яких завгодно відхилень у розуміння змісту тексту. Таким чином відбувається не наближення до розуміння саме змісту оригіналу, а відхилення від цього змісту, заплутування, придання тексту тих смислів і уявлень (через застосування невідповідних слів), які не відповідають думкам автора, бо просто відсутні у тексті.
***
У вже згаданих опублікованих варіантах реконструкцій „рукопису Войнича” в більшій, чи меншій мірі спостерігається порушення цього правила. Як уявляється, враховуючи власний досвід реконструювання, саме не дотримання цього правила суттєво вплинуло на те, якого змісту тексти були отримані в результаті цих реконструкцій.
***
Питання правомірності того чи іншого тексту реконструкції, тобто застосування того чи іншого слова, має й інші проблеми, які пов’язані з самим текстом оригіналу. І що також породжує свої неоднозначності щодо застосування одного чи іншого слова. Бо від зміни навіть однієї літери починає змінюватись певний вислів, а отже у тексті починають з’являтись різні смисли.
Ці питання достатньо специфічні і можуть бути цікаві лише тим, хто візьметься самостійно відновити для сучасного читання текст рукопису. І, відповідно, отримає свій досвід і розуміння тієї пластичності тексту, коли застосування такого чи іншого слова змінює смисл певного речення, а це призводить до породження думок різної спрямованості.
Хоча це дуже важливі питання стосовно саме достовірності змістів між текстом оригіналу і того, який отримано в результаті певного „розшифрування”, в даному разу не будемо ретельно пояснювати подібні „темні місця”. Можна лише зазначити, що тут і питання, наскільки точно визначено, яка саме приголосна написана в оригіналі (питання графологічної експертизи), наскільки правильні певні припущення стосовно того, як розуміти пробіли між певними групами приголосних в різних випадках. Як розуміти різні написання одних і тих же приголосних, особливо певне їх сполучення, які періодично повторюються в оригіналі та інше.
***
Саме вирішення певною мірою цих питань знайшло відображення у тому, що пропонується увазі, як можливі змісти тих текстів, що були записані у рукопису. Для прикладу і зацікавлення охочих до участі у проведені реконструкції методою, що запропонована, надаються лише дві сторінки, які на розвороті книги мають нумерацію – 77. Ці сторінки взяти, оскільки для стор. 77r (права) існують відповідні тексти попередніх реконструкцій, які будуть також наведені для можливого порівняння. В той же час стор. 77v (ліва) ще не була жодний раз реконструйована, наскільки це мені відомо, тому варіант її тексту поки що не має з чим порівнювати.
***
Таким чином, на прикладі цих реконструкції пропонується, в першу чергу, впевнитись у справедливості методичного підходу, який запропонував Дж. Стойко. З другого боку, оцінити, наскільки дотримання вимоги „з точністю до титли” дозволяє отримати змістовний текст, покращує чи погіршує смислове розуміння предмету написання самим автором. Хоча це поки що треба розглядати лише як наближення на рівні попереднього аналізу як оригіналу, так і запропонованого Дж. Стойко абетки-відповідника. Зрозуміло, що остаточна редакція тексту кожної сторінки може бути здійснена лише при умові отримання повного тексту всієї книги.
***
Нижче подано дві тематично різні версії, що були отримані при реконструкції тексту сторінки 77 ( 77v та 77r – за прийнятою нумерацією у бібліотеці Йєльського університету (США) - Yale Library ). Одна версія має тематичну спрямованість, умовно кажучи, „світоглядного характеру”, друга версія - „рецептурного характеру”.
Щодо причин такої неоднозначності і чи можна сприймати таку багатоваріантність, як правдивий змістовний текст, - деякі міркування із власного досвіду реконструкції „рукопису Войнича” будуть надані в подальшому.

Для порівняння також надаються тексти реконструкцій стор. 77r, які були опубліковані у «Послання оріян хозарам» Дж. Стойко та «Гора Ора» В. Осипчук-Скоровода.

Для зацікавлених проаналізувати і отримати власне уявлення щодо, взагалі, правомірності такого підходу, наскільки доцільними є вибрані авторами різних реконструкцій ті чи інші слова і, відповідно, мати свою думку щодо змісту текстів – надаються також підготовчі матеріали по стор. 77r. Як приклад певного „трафарет-конструктора”, який допоможе зрозуміти, чим обумовлена дуже незвична „пластичність” у прочитанні тексту оригіналу. Водночас, дає можливість побачити, в чому полягають різні „незрозумілі” місця тексту.
В цих трафаретах до стор. 77r на рівні „першого наближення” подані варіанти прочитання груп приголосних до кожного рядка у відповідності до графем оригіналу за абеткою, що надана вище (рядок червоним кольором – набір літер кирилиці за даними у «Гора Ора» В. Осипчук-Скоровода ) та попередній добір реконструкції з можливих слів.
Версія таких трафаретів до 77v та 77r, для більше детального ознайомлення, буде подана в кінці даної публікації.

Реконструкції тексту сторінок 77 „рукопису Войнича”

Версія світоглядного характеру
77 V
1. Сни оті неук усе \ під науку сує\ Святу волю\ в кабалу\ повели\ кумири\ Усе вище під науку сує\ Своє ото наука ся,\ своє ото неук сіє\ Святе наукою сяє, як і було\
2. Волю під науку усю\ свою, але підня на хиби?\ Се гає Ора пору\ Се пне наука ося?\ Яве те неук усе,\ але під науку сю\ і упаде\ під кабалу\ По неуку се\ усе волі тяга
3. Святе нині несе\ під науку усе\ Святе нині хова\ Усе викосе те наше,\ своє тяне косе \ Ор підня на коси \ ото боже озій ? \ Підневоле \ ото не науку, \ а ширше
4. Ухопе не мало \ та піднесе \ і свале, \ попада усе \ Поневолі \ волю упине хибу\ Воля \ упаде\ Волю підня накосо, \ святе - накося\ повикуси
5. Ото пану хиба у Орі?\ Умаля боже,\ пан питає усе,\ де буле?\ Підня косе\ святе буле\ понакосе, \ смуту неука осю\ свале \ під неука усе\ Уловили?
6. Сум путає усе,\ ковиляє покуса,\ як піде нині у кабалу\ Святе поле\ понакосе\ кабалу,\ підня коси\ Світу нині якого\ кабала\ волю упасає?\
7. Лопне як усе\ піднє кабали,\ освіте неуку усю \ мету булу,\ упине косе\ Святе буле\ під неука усе,\ по наукі осе?\ Ся воля\ - покосе\ любе зло?
8. Думи Ора \ піднімали \ покусу?\ Святе нині укаже,\ як убере\ під неука усе,\ понакосе\ світи булі\ По накосу\ святе носе,\ але піднакосе\ кабалу\
9. Яке обирає\ понині кабалу?\ Усе нині косе \ у сні на коні несе\ Воля понесе,\ але понесе\ усе накося\ Ум Ора\ пне у носа,\ свале\ Ор бурі боре\
10. Свале\ те божий\ під носа
11. Ото не кабала,\ а Око божий?\ Явить божий\ під неука усе\ святу науку усю\ Осе вітає бо озій\ Яве ото неуку усю\ хибу у дусі
12. Воля по неуку усе?\ Ося воля, під неука усе,\ святе пану укосе \ Смуту не унесе \ Око божий\ Вловили?
13. Святе божий \ підневоле? \ Не те неуку усе \ святе несе? \ Святе буле - \ кабала, \ яка убулося?
14. У сварі божий\ піднесе \ світ божий \ і поубуле \ у боже озій \ По неуку усе \ се воля?
15. Яке божий \ добули по неуку осе? \ Святе – накося! \ Святе буле \ під неука \ то неволя усе
16. Святе було?\ Де умале по неуку осе, \ піднесе \ оце по вірі. \ Своє ото Буде -\ воля того, \ як обере віду сю
17. Як буле упине усе \ і свале \ по неуку усе? \ Яве своє тобі озій \ в люті божий \ Попита усі \ світи булі, \ які убира
18. Святе боліє \ і понині іде \ у болі \ під науку осю \ Як Ум Ора божий \ волю \ освіте усю, \ понуде \ волю у кабалі
19. Око божий, \ підня, на те несе? \ Своє тяне неук усе\ Око божий \ яко би зле? \ Святе неуку усе \ сум - ото неуку усе \ дає воля
20. Але повір -\ Віз є жий \ Підня як усе, \ світе божий \ Діє божий, \ як і було \ Підня на коси, \ смуту нині косу \ робили
21. Як убозі ревли, \ підня кеси! \ Ор упаси! \ Під невіру \ святе неук усе \ у освіту сує \ Попутає усе \ Освіту посіє? \ Лукавили
22. Оте під неука усе \ своє тобі, а озій \ пне у кабалу? \ Чи по неуку усі \ опиняться \ де буяє озій? \ По неуку усе \ смута, бо озій \ воліє
23. Се і упне косе ?\ Святе неуку усе \ освіте наука? \ Воля \ під невіру -\ воліє покуси \
24. Ото і п’ємо\ у купі усі\ Але під неука усе\ укаже лише,\ як було\ Як підня не укаже\ ще і поневоле?\ Луче воля\ мала\- понині каже\ святе усе
25. Піднесе\ волю \ і, підня, унесе\ святе неук усе?\ Але по неуку усе\ святе божий\ кабала \ Око божий\ упине косе
26. Своє обере, \ під неука усе,\ світ божий?\ Підпута усе\ своє ото неук усе\ Ор упорає\ волю оту неука усю\ ліпше
27. Усе пан носе\ своє, лає під науку усе \ Святе буле\ у пні косі? \ Світ божий \ у пні і пута усе, \ своє та буле ?
28. Світ божий \ нині не тіше\ Ора у горі\ По неуку усе \ святе – буле,\ яке убере \ Усе \ своє ото боліє\ у кабалі, \ Ор бає озій
29. Де воля тупа неука ося?\ Підбирає \ суто буле \ якось \ і косо по накосу\ люте понесе\ Усвоє те неук усе - \ Ор понукає
30. Ото повір, \ підня, унесе \ святе обузой \ Святе убозій - \ підневоля\ Своє тяне неук усе\ у святе буле, \ яке бере усе
31. Своє ото пасе\ світу на зло \ Під науку осю,\ смутне якесь, \ але по неуку усе \ Святе неук усе \ свале, \ Ор божий \ і понесе
32. Де по неуку усе \ своє ото бере, \ добра \ мало \ Підня, неук усіє \ освіту обузой \ Упізнаша \ Ор Ум жий,\ як божий\ піднесе
33. Ото воля у кабалі,\ під неука усе?\ Своє тяне косе\ у святе убозій,\ і кволе понині, і косе \ Ор волю пне косу \ свою ту неуку усю
34. Копне волю \ ту по неуку усе, \ де ум пута несе \ у святе буле\ Святе буле \ під неука осе, \ під волю косу ?\ Святе буле,\ яке обурює?
35. Своє те не несе \ Ору воля \ поки є віра \ Пан несе \ своє та божий?\ Дає божий \ під науку осе?\ Святе нині косе \ світ бо зло
36. По наукі усе \ ліпе - наука ся? \ А люте - божий ?\ Косе \ святе буле, \ яке боре \ поки убозій ,\ але яке і понесе \ Воля Ор божий\ велика єси
37. Ото понаносе, \ святе нанесе, \ святе миле\ Але по неуку се\ поневолити божий \ має ту волю
***
77R
1. Що воля, яка буде, бо узріє мале \ святої волі?\ Понесе\ усе вище понакосу \ Своє щепе неук усе \ косе, але понуде\ в люті на коси\ Уловили усе?
2. Ота воля поки боре?\ Піднесе\ своє ото божий, \ свою ото неуку усю\ святу волю\ Покосе\ світ убозій \ Опине ото нас\ де і були\
3. Своє тяне неук усе\ Святе божий \ під науку осю\ По малу\ під неука усе,\ під пута унесе\ Святе нині укосе?\ Яви оті нині коси -\ поб’є зло
4. Де воля ота нині якась?\ Своє ото нині косе,\ своє як мука усе\ Підня як божий,\ понукає усе\ під не Око божий\ Підневоля волю,\ понука\
5. Світу муку осю\ свале, підня науку осю\ під волю \ Ото неук усе\ понакосе\ Але підня, неук усе\ своє тяне косе,\ свале буле \ по наукі усе\
6. Дія ума типун несе\ Дає убозій,\ підня неволю,\ свої ото муки усі\ Світ божий \ під науку осю\ свою тяне неук усе\ Своє ото неуку усе\
7. Святе не уника се \ Підня косе,\ своє ото мало\ піднакосе \ святе божий\ Піде нині тиша,\ святе нині як усе\ Але і понакосе. Уловили?
8. Дає, підня косе,\ своє ото божий\ Понука усе \ святе божий \ під неука усе \ своє, але понині кажу: \ своє тяне неук усе \ Уловили?\
9. Своє тне неук усе\ своє ото нині косе \ Святе неук усе \ під ненауку сміша \ Дає божий підім’яти усе \ святе нині якось \ Уловили?
10. Око божий \ помикає се, \ але піднесе \ своє, але і горя понануде \ Підня, путає неук усе \ своє, але \ понині каже: \ своє ото божий\
11. Своє тяне неук - усе\ ліпе на усе, \ але підня носа, \ святе умикає усе \ Святе нині як усе \ своє те бере\ Світу не несе, \ але божий \ понесе\
12. Своє ото убозій \ підня, а буле \ святе нині косе? \ Своє ото наносе \ світу убозій \ Піднаносе \ своє ото неук усе.\ у кабалу понукає се\
13. Панує як божий, \ підня, як усе \ святе, нині косе \ Святе не косе -\ освіте на носі \ Понукає усе: \ підня, бери \ голе, божий, усе\
14. Сум ото на неука усе \ буле, \ лопне як усе \ Ор \ має озій \ і пасе \ Понука божий, \ пне у носа, \ яве те неуку усе \ святіше \
15. Під нове утіше \ святе божий\ поникше \ Лопне як уся \ воля, підня косе \ Смута нині косе, \ понука усе \ святе буле\
16. Око божий\ яку волю\ під віру\ пуще несе ?\ У лице пне голе \ Піднабере \ своє, але упасе \
17. Яве ото неук усе:\ святе боре, підня косе\ Смуту булу \ під науку бере\ У кабалу понукає усе, \ яке боре віру \
18. Своє ото на неука усе \ святе нині косе \ Святе божий \ попитає усе \ Але нині неука усе \ у світі більше \
19. Дума ліпо неук усе \ у світі убозій \ Яве те божий, \ підня як усе \ святе, нині косе, \ своє ото не косе \
20. Воля понесе, \ своє ото унесе \ світу убозій \ У волі помикає ся, \ добре \ ламає зле \
21. Дає божий \ понині мало \ світу на науку сю \ Святе нині косе \ своє ото буле \
22. Святе божий \ попитає нас \ Дає божий \ своє, люте музой \ понині тіше \ Уловили?
23. Своє те убозій \ попитає усе \ Освіте на носі \ своє ото неуку усе \ Своє ото некосе, \ своє ото назріє усе \
24. Усмиряє \ убозій \ поневолі \волю \ Понабулу віру \ понаносе \ у сон ото нижній \ як ширше \
25. Око божий \ поникає усе \ своє, але утинає неук усе \ Своє ото нині неук усе \ добирає \ гоже жий \ Понині ото усе \ косе \
26. Святе божий \ підня косе \ по неуку усе? \ Усю волю пне косу \ святе божий \ Своє те божий \ понапитає усе - \ Ор божий \
27. Де воля та нині уся, \ яве те божий \ По неуку усе \ освіте убозій, \ підня науку осю? \ Освіте божий \ і понукає божий, \ і паняє більше\
28. Як під науку осю \ ощипає неук усе \ своє ото убозій \ По неуку усе \ кволе упало, \ святе нині косе \ Святе буле \ влупе у носа \
29. Оте мове, але убозій \ понесе \ своє ото нині косе \ Своє те убозій \ помикає ся, \ понаносе, \ але і пне кажу \
30. Ще воля \ підня кусає? \ Своя муку се \ Святе божий \ попуще, унесе, \ свале \ люте божий \ Під неука се \ свале \
31. Умали божий - \ упне носа \ А підня - і пута унесе \ Але підня унесе \ і осуше те, божий \ Підня, не каже, \ але можий \
32. Яке боже озій? \ Воля \ умне укосе \ Яве те божий, \ підня неволю \ Своє ото божий \ підіма укаже, \ своє утіше
33. Як божий \ упаде, \ осю волю понесе \ Своє ото неуку усе, \ своє ото було \ Ор убозій \ поля дає, \ гаї Ору милі \
34. Святе не накоє осе, \ своє ото неука усе \ смутне накоє усе \ Святе нині косе \ своє те наносе \ Дія божа й \ убула
35. Яке упізнає \ волю, \ по нині косу, \ свою - ото божий?\ Освоє ото нині косе, \ своє ото і накосе \ Ор божий \
36. Підня несе, \ у сні щупає накоси \ ся воля \ Пне неуку усе \ святе на горе, \ пне у носа \ Уловили усе \ кажу \
37. Святе божий \ понадає \ але і понабере \ Кабалу \ упорає \ Долю дає \ убозій \ волі \ Ор божий \ ловку \
38. Око божий \ опале пуще підня на усе \ оте голе \ Понамалюю \ кубки \ у горі \ Ум ото несе \ Око божий \
39. Усе підня унесе, \ яке унизили\ де божа діє воля \ Дає буле \ у кубелі ум \ Ото убозій \ як у горі усе, \ яке малюва \
40. Диво яке бере \ і голову тіше
***
Версія рецептурного характеру
77 V
1. Соне ото, нюха усе\ Під накис \ своє оте вил’є\ в кубелю \ поволі\ кУмІру\ Усе вище підня косо,\ своє ото нюха усе\ Усвоє ото накис,\ усе витяни кисе\ у кубель
2. Вил’є піднє кисе \ своє, але, підня, нюха се\ Суше\ Ра у пору,\ сю піну нюха усю\ Вітає накис,\ але підня кисе,\ піде\ під кубель\ по накосу\ Усе вилити се\
3. Святе нені неси\ Підня косо\ сва те нині хова\ Усі викоси ті наші\ у своє тяне кисе\ Ра, підня, нюха се\ Ото бузи жий\ підня вил’ї\ Ото нанюха Га \ ширше\
4. Як п’є не мало\ та піднесе,\ усе вил’є, \ попідуше\ понову, але\ вил’є - п’є, нюха се\ Вил’є і піде\ Вил’є, підня накис\ своє тяне кисе\ по накису
5. Ота пані у кубирі\ умоле боже\ понапитися\ добуле\ Підня кисе,\ своє те біле\ п’є, нюха усе\ Смиє ті накиси\ усе вил’є\ Під накис,\ але вил’є
6. Сому пити усю \ Кволо \ п’є кисе \ Як підня на кубель \ святе пол’є \ По накосу\ кубеля \ підня косо,\ своє те не нюха усе\ У кубелі\ вил’є - упасе
7. Л’є пані і каже,\ підня кубель:\ святе накисе! \ Миє ті билі,\ п’є, нюха усе\ Святе біле\ під накис\ П’є, нюха усе\ Свале,\ покуса\ любе зіл’я\
8. Де міра \ підніме, ул’є\ покисе\ Святе не нюха усе\ у кубирі\ Підня кисе\ понюха усе\ Святі билі\ понюха\ Святе неси,\ але підня косо,\ у кубель
9. У кубирі пані на кубелі\ сонника усі\ сни унюха, нанесе\ Вил’є по носу\ Л’є по носу,\ сни каже,\ міря\ пані носа\ Усе вил’є\ Ра бере\ і убере
10. Усе вил’є\ те божий\ і піднесе
11. Ота на кубелі\ як божий\ Яве те божий\ під накис\ Світ нюха усе\ своє у тубу озій (?)\ Овите нюха усе\ як буде ся
12. Вил’ї, понука се\ Свали\ під накис\ Святе понакисе \ усе мутне унесе\ яке божий\ вловлює
13. Святе божий\ підня, вил’є\ Натяне кисе\ святе унеси\ Святе біле\ кобиле\ у кубель усе
14. Сва Ра божий\ піднеси \ Святе божий\ п’є біле \ у боже озій\ По накису\ усе вил’ї
15. Як божий\ дає біле по накису\ святе не кисе\ Святе біле,\ піднє яке\ утоне, вил’ї усе\
16. Святобіле\ дає мало по накису\ Піднесе -\ це повари \ Сва ото буде\ Вил’ї те усе\ у кубирь води ся\
17. Як біле понесе\ усе вил’ї\ По накису \ яве святе бузій\ Вилити божий,\ попити усе\ святе біле \ у кубирі
18. Святе біле\ пані нуде \ Біле \ під накис \ Куміру божий \ вил’ї \ святе усе\ Піна іде \ вил’ї\ у кубель
19. Як божий\ підня на те несе \ святе нині кисе\ Як божий\ у кубі зіл’я -\ святе накисе\ Сома ото накиса\ діє у волю
20. Липу варе -\ Воза жий\ підня кисе\ Святе божий\ дбає жий\ у кубелі,\ підня накис\ Сома тяне і накис\ ороблює
21. У кубі зріє і воліє\ під накис\ Ра посяє,\ підня віру\ Святе накиса\ у світі усе\ Попити усе\ Святе упасає\ і лікувало
22. Ото під накис\ у свою тубу озій\ понюха біле \ Цепеніє кисе\ пнеться\ Діє бо озій\ Упине кисе\ Сому тобі озій\ увил”є
23. Се упине кисе\ Святе не кисе\ У світанок \ вил’ї\ під навар\ Вил’ї покисе
24. Оті помиї ухопи усі,\ але, підня кисе,\ кажи лише\ кубелі\ Як підня, накаже,\ ще піну вил’ї\ Луче вил’ї \ мало\ Пані нині каже:\ сва ото усе
25. Піднесе,\ вил’ї\, підня унеси\ святе не кисе,\ але піну нюха усю\ Святе божий\ у кубелі\ як божий\ п’є, нюха усе\
26. Своє бере\ під накис\ святе божий\ підпити усе\ Своє ото не кисе \ У рупор\ вил’ї ото накис\ ліпше
27. Се пані несе\ сва л’є під накис\ Сва те біле\ п’є, не куша \ Святе божий\ упине пити усе\ сва те біле
28. Сва те божий\ нині натіше\ Ра міру\ п’є, а не кисе\ сва те біле\ у кубирі\ усе \ Сва ото біле\ у кубелі\ Ра бузій\
29. Де вил’є тупо неук усе\ підбери\ усе ото біле\ кисе\ Кисе\ п’є, не нюха\ але те понеси\ своє те не кисе\ Ра понюха
30. Ото поваРе\ підня унесе\ своє те бузій\ Сва те бузій,\ підняв, ул’є\ Святе нині кисе,\ сва те біле\ у кубирь усе
31. Своє ото п’є усе\ святе біле,\ підня кисе\ Святе нюха усе,\ л’є, п’є накис\ Святе не кисе -\ усе вил’ї\ Ра божий \ понеси
32. Дає пані кисе\ своє ото убери,\ де бере мало\ підня накис\ Се віти бузій\ пізнаша\ Ра божий\ як божий\ піднесе
33. Ото вил’є у кубель\ підня кисе\ святе накис\ Святе бузій\ кволо п’є, нині кисе\ Ра вил’ї піну кису -\ святе накиса\
34. Як піну вил’є\ то понюха усе\ Іде, миє, пити несе\ святе біле\ Святе біле\ під накис\ підвил’є кисе\ Сома(?) те біле\ у кубарі
35. Святе нанеси\ і Ра вил’ї\ по кубирю\ Понаносе\ святе божий\ Дає божий\ під накис\ Своє те нині кисе\ святе бо зіл’є
36. Піна кисе\ ліпе накиса\ Лити божий\ кисе\ святе біле\ у кубирь\ П’є як бузій,\ але як нині несе,\ вил’ї Ра божий\ - вилікує ся\
37. Ото п’є нині се\ Се втяне у носа\ Святе мало,\ але п’є, нюха се\ Піну вил’ї ту божий\ Миє те, вил’є
***
77R
1. Щавель як убуде, бо зріє мало,\ святе вил’ї \ Понеси \ свища, упине кисе \ Се вище упине кисе \ Куша, але понуде \ Вил’ї те не кисе,\ але вил’ї усе
2. Ото вил’ї поки бере \ і підносе \ своє ото божий \ Своє ото никає усе, \ святе вил’ї \ Покуша \ святе бузій \ пані, ото неси \ де біле \
3. Своє ото не уника усе \ Святе божий \ під накис, \ помалу \ підня кисе, \ підпите унесе \ Святе нині кисе \ Яве ото нині кисе \ поб’є зіль
4. Де вил’є ото неня кисе\ своє ото нині кисе\ Усвоє як муку осю,\ підня яку божий\ поника усю\ Підня як божий \ під нове, але вил’є\ упне як
5. Свята мука ся \ усвоє, але піде мука уся \ у підвал \ Ото некисе \ по накосу \ ул’є, підня накосо \ Своє тяне кисе \ сивіло било \ по накису
6. Іди мити, піну унеси - \ діє бузій \ Підня не вил’є \ своє ото умиє кисе \ Освіти, божий, \ піднюха усе! \ Святе нині кисе \ Своє ото не куша
7. Святе нині кисе \ Підня кисе \ своє ото мало \ під некосо \ освіте божий \ Піде нині утіше, \ освяте нині як усе \ Л’є по накосу \ але вил’є
8. Де піднюха усе \ своє ото божий,\ п’є і нюха усе \ Освіте божий \ підня кисе \ Своє ул’є, упине накис \ Своє тяне на кисе, \ але вил’ї
9. Своє ото нині кисе \ Сва ото нені кисе \ Святе нюхає усе \ Підня нюхає \ се мішає \ Дає божий \ під м’яту усе \ святе нині кисе \Ул’є і вил’є
10. Як боже яве \ помака усе, \ але піднеси \ Своє л’є у гору, п’є – не нуде \ Підня, пити не кисе \ осивіле \ Понині куша \ сва ото божий
11. Святе нені укисе \ Липне усе, \ але підня, уноси \ свою ту муку усю \ Святе нині як усе \ своє те бери \ Світ не носе \ але божий \ понесе
12. Усвоє ото бузій \ підня билі \ Святе нині кисе \ своє ото нанесе \ Освіти бузій \ підня неси \ своє ото некисе \ у кубелі понакисе
13. Понука божий \ підня кисе \ Освіти нині кисе \ Святе нюха усе \ своє те наносе \ Піна укисе \ піднабери \ голе божий усе
14. Соми ото не ника усі \ билі \ Липне кисе \ Ра \ мазій \ упасе \ Упине як божий, \ пані унесе \ Втоне кисе \ святіше
15. Піднове утис \ світе божий \ Поникше \ липне кисе \ Вил’ї, підня косо, \ сому ту нині кису, \ понюха усі \ святі билі
16. Як божий \ ковил \ підваре \ пуще неси, \ але очепи наголо \ Підня, убери \ свої ляпаси
17. Яве ото некисе \ святе бери, підня косо \ Сома то біла \ Підня кубиря \ у кубелі поника усе \ У кубирі варе
18. Своє ото нині кисе \ Святе нині кисе \ Святе божий \ попити ся \ Але нині накис \ освіти більше
19. Де має липе накис \ святе бузій \ яве те божий \ Підня кисе \ святе нині кисе \ своє ото не кисе.
20. Вил’є піну сю \ своє ото унесе \ світ у бузій \ Вил’є, помиє кисе \ добре \ уломе зіл”я
21. Діє божий \ понині мало \ світе на накис \ Святе нині кисе \ своє ото біле \
22. Освяте божий \ попити наше \ Дає божий \ своє лити мазій \ Піна натіше \ але вил’ї
23. Святе бузій \ попити усе \ святе нині \ Усвоє ото накис \ своє ото некисе \ своє ото назріє усе
24. Усмиряє \ бузій \ Поневолі \ вил’є \ піну, билі варе \ Піна унесе \ у сон ото ніжний \ як ширше
25. Як божий \ понюха ся \ усе вил’ї, утяне нюха усе \ Своє ото нині кисе усе \ добира \ Гоже жуй \ понині ото усе \ кисе
26. Святе божий, \ підня косо \ понакосу, \ се вил’є, упне кисе \ Освяте божий \ своє - те божий \ понапити усе \ Ра божий
27. Давало те нині усе\ увите божий - \ понюха усе \ святе бузій \ Підня накис \ освоє ото божий \ Понюха божий \ піну білішу
28. Як піднакисе \ щипе нюха се \ Освоє ото бузій \ Понакоси \ ковил у полі \ Святі нині укоси \ Святе біле \ вилупи і унеси
29. Ото омиває любе озій, \ упне усе \ своє ото нині кисе \ Сва те бузій \ понині кисе \ Пані несе \ л’є піну у кашу \
30. Щавель \ піднакоси \ Своя мука се \ Святе божий \ попуще - унеси \ і свали \ Улити божий \ під накис, \ усе вил’ї
31. Омили божий \ піну унесе \ Підня пута, унеси \ але піднанесе, \ усуше те божий \ Підня не куша \ Уломи і жуй
32. Як у боже озій \ увил’є - \ мине кисе \ Яве те божий, \ підня не вил’є \ своє ото божий \ Підіма, кажи \ своє тиші
33. Як божий \ піде, \ се вил’є пані усе \ Своє ото уникає усе\ Своє ото біле \ Ра бає, узуй \ у полі, де \ у горі малюю
34. Се витяни накисе \ свое ото некисе, \ у сому тни і накос \ Святе нині укисе \ своє те нанесе \ Дає божий \ біле
35. Як пізно \ вил’є \ піну накис \ свою – ото божий \ Усвоє ото нині кисе \ своє ото некисе \ Ра божий
36. Піднанесе \ у сні ще піну кисе, \ усе вил’є \ понині кисе \ Святу набере пані \ піну у носа \ Але вил’є усе \ кисе
37. Святе божий \ понадає \ липу набери \ у кубель \ у пору, \ дол’є де \ бузій \ Вил’є \ Ра божий - \ улови яке
38. Як божий \ пол’є пуще, підня понеси \ Ото голі \ пані малюю \ у кубки \ у горі \ Ум ото несе \ Око божий
39. Усе підня унесе \ як униз л’є \ Дає божа дія волю \ Добіла \ кубелі миє \ ото бо озій \ як у горі усе, \ яке малюва
40. Диво яке бере \ і голову тіше
***
Словничок до реконструкції стор.77
[1] озій - оселя світу ( велична світла будівля, палац )
[2]бая, бає – дбає, де-бає ( Бай — 1. Одна з назв дохристиянського волхва, що володів поетичним даром; 2. Назва одного з бенкетів у гірських селах Коломийщинини ( «були набутки й баї», «робити бай», «баюватисі») 3. „багата людина” для Азії.)
[3]велична світла будівля
[4]править, посувається, прямує, простягається
[5]кисе (кисель = кисе+л’є)
[6] бодня, „гнутая круглодолгая укладка с крышкою, кадушка с крышкою, вместо сундука, кубарь, кубас” (Словарь Даля)
[7] Ра - первісне ім’я найближчої зірки-світила (пізніще – сонце) у космогонічно- світоглядному (ВсеСвіти, Святе) розумінні
[8]Сва – слово-поняття, яке наявне у різних сучасних словах. Скажімо, сучасне Сварог : Сва+Ор+Га ( детальніше див. „Орійська Ідеологія” 1. НАЦІОНАЛЬНІ ДУХОВНІ ОРІЄНТИРИ. http://h.ua/story/42750/ )
[9] Га – первісне ім’я Матері-землі, Ма-тера (terra), Нені у планетарному значені космогонічно-світоглядному (ВсеСвіти, Святе) розумінні.
[10]зеленей, зелень, чар-зіль
[11]Било – стебло (основна частина трав’янистої рослини від кореня до вершка); гілка дерева
[12]стеблі, бадилині
[13]пестун, плеканець
***

Текст реконструкції стор. 77r - опубліковано у «Послання оріян хозарам» Дж. Стойко:

1. Що волю Ока береже заре жало а святу волю панусі совіща пані Коса? Освіща пані Коса косу але пані. Волю ту на косо але воліш.
2. Уставила по Оку віру і одну носе. Совість Божую совістна косе а святу віру покосе святи Бозя. Пані што несе і де була?
3. Совістна на косе совість Божая, одне не коси. Помала одне на косе і одне пусте несе. Святене на косо місто ма косе і пома зло.
4. Думали устами Коси а совість мекаш. Се ви кому косе однині Око Божиє? Панькаш однині Око Божиє і одну на волі волю панку.
5. Святе мекаш сю волю одному Косі. Одновила што на косо? Пані Коса ладно мекаш. Святе на косо сю волю і буле пані Коси.
6. Де мета панусі? Де Бозі? Одному волю і совість мекаш. Святе Божиє однині косе. Совітом Коси совість не коси.
7. Святи ум Коси однині коси а совість мала одна на косо. Совість Божая одна пуста ж а свята мека се.Але,пан коси але мили.
8. Додна не коси совість Божую. Пані Коса святе Божиє одне на косо. Сю волю панна Коса святе нині Косі, але малу.
9. "Совість ма Коса".Син што мекаш? Свята на косо одна ниньки сміше. Де є божиє одне місто ж? Совіт мекаш але мали.
10. Око Божиє панни Коси ладно носе сю волю і віру. Панна де? Одне не питане косе. Ось воля панни Коси і совість Божая.
11."Свята нині Коза".Але панусю?Але панна се святе нині Око ж і святе боре.Святе маш, любо жий панусю.
12. "Совість Бозі одна на волі". Совістну на косо совість маш свята Бозі. Одну маш совість на косо Ока блує і панькаш.
13. Пані Око Божиє одне на косо святе мекаш. Святе на косо і святе маш. Пані Коса, одну не бори волю Божую сю.
14. Сама що, не на косо була? Але по наказу Орі Бозя пише. "Пані Око Божиє поможе". Ви то накаже свята ж?
15. Одне нове тіше святу Божую пані Косу. Але пані Коса, ви ладно на косо святе мекаш. Пані косо святе волю.
16. Кому жиє Ока воля і одна віра? Пощо носе лице пані голе? Одно не заре, се вили пише.
17. Вість не коси і совіт заре. Одна на косо сама ти мала. "Однині Око боре". Пані Коса комару віре?
18. Совість покосе совітом Коси. Совіт Божий попусту ж. Але пані Коса святе мекаш.
19. Давала пані Коса совіт Бозі? Вите бажає одне не косе? Свято мекаш совістна Коса.
20. Воля панусі совість несе і совіт Бозі. Воля панни коса. Добу Ора лама зла.
21. Де божую панна волю святу мекаш? Совіт нині коси і совість була.
22. "Святи Божий попит несу". Де бажає сю волю ти Бозі? Пам’яташ, ламала.
23. Святи Бозя попит сей святи маш а совість на косо. Совіт на косо совістно зазера.
24. "Ось віра Бозі поновила волю". Понабула віру панна сю а сину што божиє Око береш?
Увага Рядок Пропущений у Стойко!
26. Святе Божиє одна на косо пані косе. Се волі пані Коса? Совіта Божиє, святе Божиє і пан пита, раби є?
27. Де волю ти маш? Ви та Божий панькаш святу Бозю однині на косо. Святе Божиє пані Око Божиє понижа лише.
28. Око одне не коси. Што панькаш совість Бозі? Пані Коса, Око волі палю. Святе мекаш і святе волі мила пануся.
29. Що ма волю Бозя панусі? Совість маш святу Бозі? Помекаш панна се але по наказу.
30. Що волю однині косе? Свому косе? Совість Божую попуща і нашу сю волю. Але што, Божий один наказ се волі.
31. Мали Бозя панни ж один не питани ж. Ладни маш Суса ти Божая. Одне ма Коза але Божиє.
32. Кому ж жиє воля Мані Коси? Ви та Божий одне нині волі, совість Божую одному Косі. Совістиж.
33. Око Божиє одне се вела пануся? Совістна Коса совість мала? Ора Бозя пале. Де міра волю?
34. Свята, мекаш совість на косо. Святе мекаш святому Косі. Святе маш а де бажала мала.
35. Оку панні воля, панна Коса. Совість бажає, совість мекаш і совістно Окові Ора бажає.
36. Один маш син, що пані косе? Ся воля по уму Коси у святе наміра. Панусю, але воліш косе.
37. "Свята Божая пані да". Але пані боре Ока буле. "По Орі долю да Бозі і волю". Да Божую але муку.
38. Око Божиє пале, пощо однині наше? Што було поневоля. Кого Око боре? Місто наше Око бажає?
39. Се одне маш, Ока буле і добу зада волі. Де була Ока булава? Што Бозі Око міра ж Ока булаву?
40. Диво Око боре а булава утіше.
***

Текст реконструкції стор. 77r - опубліковано у «Гора Ора» В. Осипчук-Скоровода:

1. Що є воля? Око-Гора. У Бозі Ор! Воля є. Свята воля. Пан понесе! А що вище Пана? Око се. Се Явище. Пан у Оку се. Око є Усе! Ліпо по Уму діє. Яве літання Око се(Велетень Ока се)! Лев є Велес!
-щвл кгр бзр вл свтвл пнс швщпн кс свщ пнкс кс лпмд влтнкс лвлс-

2. Тато у волі. По Оку! Є Гора. Подію-День несе. Освяте Бож, ожиє. А Сва? У танку. Усія!
Світає воля! По Оку се. УсеУм Тата у Бозі ожиє! Пан Тата несе. У Добу ллє (Діє Голе!).
-твл пк гр пдннс свтбжж св тнк с свтвл пкс смтбзж пнтнс дб-гл-

3. Освяти нині Око Усе. Освяте Бож, ожиє. Подія-День. Інь-Янь. Око Усе. Подія-День.
По Тату неси. Святе нині око Усе. Яве Тато нині Око Усе! По обозіллю!
-свтнкс свтбжж пдн н кс пднн птнс свтннкс втннкс пбзл-

4. Диво Лети нині Око се! Святе нині Око се. Світає нині Око се. Подія-День. Інь-Янь. Око Божа ожиє. Пан у Оку се! Подія-День. Інь-Янь. Око Божа жиє! Подія-День. Неволя? Воля! По Яві Ока!
-длтннкс свтннкс свннкс пдн н кбжж пнкс пдн н кбжж пдн нвл вл пвк-

5. Освяте Ум Око се. СваВоля-УсеВоля! Подія-День нині Око се! Подія-День. Воля! У танку се. Пан є у Оку се! Леліє. Подія-День у нені Око си! Світанок се(Свієтанок се). Сваволя Гола! Пан у Око се!
-свтмкс свл пдннкс пднвл тнкс пнкс л пдннкс свтнкс свлгл пнкс-

6.Діє. Ум.Тата Пан несе. Діє у Бозі, жиє. Подія-День нині. Воля. Освяте Ум Око се.
Освяте Бож, ожиє. Подія-День Ума Око си. О святе нині Око се. Світанок се!
-д м тпннс дбзж панн вл свтмкс свтбжж пднмкс свтннкс свтнкс-

7. Світає нині Око се! Подія-День. Інь-Янь Око си. Свята воля. Подія-День. Інь-Янь
Око се. Освяте Бож, ожиє. Подія-День нині. Татусе! Світає нині се, Око Усе! Леля.
По Яві Ока Леля се. Ловила!
-свтннкс пдн н кс свтвл пдн н кс свтбжж пдннн тс свтннс кс л пвлс лвл-

8.Діє Подія-День. Інь-Янь. Око се. Світає. Бож ожиє. Паніка се. Святе Божа, ожиє.
Подія-День. Інь-Янь. Око Усе! Сва є! Ліпо нині Оку се. Святе нині Око се. Уловили?
-д пдн н кс свт бжж пнкс свтбжж пдн н кс св лпннкс свтнн кс лвл-

9. Світає нині Око се! Освяте Ум Око се. Освяте Інь-Янь Око се. Подія-День. Інь-Янь.
Око - Сен! Несе. Діє Бож, жиє! Подія-День. Ум Тати се (Митусь!)! Святе Ум Око се.
Уловили?
-свтннкс свтмкс свт н кс пдн н кснс дбжж пднмтс свтмкс лвл-
10.Око Божа у ЯВІ! По Інь-Янь Око се! Лад Подію-День несе. Усеволя. Гори. По Інь-Янь Око діє. Подія-День нині. По Тату Інь-Янь Око се. Усеволя. По Інь-Янь Око се. Світає Бож жиє!
-кбж В пнкс лпднс свл гр пннд пднн птннкс свл пннкс свтбжж-

11. Сватання Ока се. Лель ліпо понесе. Леля Подія-День нині се. Сватання Ока се.
Сватання Ока се. Свати-Гори. Свати Ум Се. Леліє Божа, ожиє. Понесе!
-свтннкс лпнс лпднннс свтннкс свтннкс свтгр смвтмс л бжж пнс-

12. Святе у Бозі жиє. Подія-День. Інь-Янь Голі. Сватання Ока се. Світанок се.
Святе Ум се. По Уму Око се. Подія-День. Інь-Янь є Гора. БілоБож ожиє!
-свтбзж пдннгл свтннкс свтнкс свтмс пмкс пдн нн гр блбжж-

13. По Інь-Янь Око у Божа оживе у Яві! Подія-День. Інь-Янь Око се!
Святе Ум Око се. Святе Інь-Янь Око се. Свято Умосія (Є місія у маси Мусія-Моїсея!).
По Інь-Янь Око се! Подія-День. Інь-Янь. Гора. БілоБож ожиє! Є Усе!
-пн кбжж В пдн нкс свтмкс свтнкс свтмс пнкс пдн н гр блбжж с-

14. Се Ум(Се Уми є Суми) Тата нині Око Се. Голе! Ліпе Інь-Янь Око се! Ор! Муза
жиє! Упасе! По Інь-Янь Око Божа жиє! Пан несе! У Яві танок Ока се.
Світає святе Усе!
-смтннкс гл лпнкс р мзж пс пнкбжж пнс втнкс свтс-

15. Подія-День у Наві. Татусь. Світає. Бож ожиє. По Інь-Янь Око се! Ліпе Інь-Янь
Око се. Воля. Подія-День. Інь-Янь Око Се. Се Ум Тата по Оку се. По Інь-Янь Око
се. Свято Голе.
-пдннв тс свтбжж пнкс лпнкс вл пдн н кс смтпкс пнкс свтгл -

16.Око у Божа ожиє! Око волі! Подія-День Яве Ора. Що по Тату несе? Леля Очі.
По Інь-Янь Голе! Подія-День. Інь-Янь. Гора. Усеволю упасе!
-кбжж квл пднвр щптнс лчпнгл пдн н гр свлпс-

17. Яве танок Око се. Свята Гора! Подія-День. Інь-Янь Око се! Свято Голе.
Подія-День. Інь-Янь. Око є Гора. Око Голе. По Інь-Янь Око се Око-Гора Яве Ора!
-втнкс свтгр пдн нкс свтгл пдн н кгр кгл пнкс кгрвр-

18. Світає нині Око се. Святе у Нені Око се. Освяте Бож, ожиє! По Тату упасе! Ліпе
Інь-Янь Око се! Свято Голе Усе.
-свтннкс свтннкс свтбжж птпс лпнкс свтглс-

19. Діє Ум. Ліпе Інь-Янь Око се. Святе у Бозі жиє! Яве Тато Божа, ожиє. Подія-День.
Інь-Янь Око се. Сватання Ока се. Світанок Ока се.
-дм лпнкс свтбзж втбжж пдн нкс свтмкс свтнкс-

20. Волю понесе. Світанок се. Святе у Бозі жиє! Воля. По Нені Око се. Діє Гора.
Ламає зілля!
-влпнс свтнкс свтбзж вл пннкс дгр лм зл-

21.Діє Бож жиє. По Нені воля! Світає нині по Оку Усе! Святеє Голе.
-дбжж пннвл свтннкс свтпкс свтгл-

22. Освяте Бож, ожиє! Опа! Потянися. Діє Бож, ожиє! Усеволя у Бозі жиє!
У Пана Ниті се. Уловили?
-свтбжж п птнс д бжж свлтбзж пнтс лвл-

23. Святе у Бозі жиє. Опа! По Тату се. Освяте Ум се. Освяте Інь-Янь Око се. Усе Яве
у танку Око се. Свята Гора се!
-свтбзж п птс свтмс свтнкс свтнкс свтгрс-

24. Се Ява Ора (УСеВар).У Бозі жиє! По Інь-Янь Яве Волю. Воля! По Інь-Янь Голе. Яве Ор!
По Нені Усе. Снн Тата є Бож. Ожиє! Око Гора си!
-свр бзж пнвл вл пнглвр пннс снтбжж кгрс-

25.Око у Божа жиє! По Інь-Янь Око се! Усеволя. У Тата і Нені Око се. У світанні Інь-Янь
Око се. Діє Гора! Бож ожиє, зажиє. По Нені і Тату Око се! Око є Усе!
-кбжж пнкс свл тннкс свтнннкс дгр бжжзж пннтс кс-

26. Святеє у Божа, ожиє. Подія-День. Інь-Янь Око се. По Інь-Янь Око се. Усеволя.
Пан у Оку се. Святе Бож, ожиє. Освяте Бож, ожиє. Пан по Тату се. Ор є Бож! Жиє!
-свтбжж пдн н кс пнкс свл пнкс свтбжж свтбжж пнптс рбжж-

27. Діє. Воля! Тата і Нені се! Яве Тато Божа, ожиє! По Інь-Янь Око се. Святе у Бозі жиє.
Подія-День нині Око се. Святе у Божа ожиє. По Інь-Янь Око у Божа ожиє. По Інь-Янь
Голе Усе!
-д вл тннс втбжж пнкс свтбзж пднннкс свтбжж пнкбжж пнглс-

28.Око. Подія-День. По Інь-Янь Око се! А що по Інь-Янь Око се? Святе у Бозі жиє! По Інь-Янь Око се. Око є Воля. Полель! Святе Тато і Неня Око се. Святу волю. Воля понесе!
-к пдн пнкс щпнкс свтбзж пнкс квл пл свтннкс свтвл влпнс-

29.Тати. О умоволя у Бозі жиє (тьма волі у Бозі жиє). По Інь-Янь Усе. Святе Тато і Неня Око се.
Сва у Тата у Бозі жиє! По уму Око се. Ліпо обозілля се!
-т мвлбзж пнс свтннкс свтбзж пмкс лпнкс-

30. Що є воля? Подія-День нині. Око є Усе. Се у Яві Ум Ока Усе! Святе у Божа ожиє. Опа!
Є! Що понесе? Усеволю! Лета у Божа ожиє! Подія-День. Інь-Янь Око се. Усеволя!
-щвл пднн кс свмкс свтбжж п щпнс свл лтбжж пдн нкс свл-

31.-Воля Божа жиє! По Нені се. Подія-День. Неню по Тату несе! Лада Неню несе. Шест у
Божа ожиє (шуст-шість?). Подія-День нині. Око се! Леле, Бож ожиє!
-влбжж пннс пдннптннс лднннс шстбжж пднннкс лбжж-
32.Око Бозі нині жиє! У волі. Умань є Око се! Яве Тато Божа, ожиє! Подія-День нині.
Воля! Освяте Бож, ожиє. Подія-День Яве Око се. Сва у Татуся.
-кбзннж вл мнкс втбжж пднн вл свтбжж пднвкс свтс-

33.Око Божа ожиє. Подія-День. Усеволя. По Інь-Янь се. Світанок се. Сва у Тата Гола.
Арії Ярії! У Бозі жиє! Полель є! Ор є! Ого – го – го – го! Ор милує!
-кбжж пдн свл пнс свтнкс свтгл р бзж пл р г рмл-

34. УсеЯва Тата і Нені Око се! Світанок се! Світає нині Око се. Світання Ока се. Світає
нині се. Ор у Божа ожиє. Полель!
-свтннкс свтнкс свтннкс свтннкс свтннс р бжж пл-

35.Око по Нені є. Воля! По Нені Око є! Освяте Бож, ожиє. Сватання Ока се. Світанок Ока
се. Ор є Бож, ожиє!
-кпнн вл пннкс свтбжж свтннкс свтнкс рбжж-

36. Подія-День нині.Усе!Синюще по Інь-Янь Око се.Усеволя!По уму Око се!Світанок
Гора. По Нені се.Лель є Велес Око се!
-пднннс снщпнкс свл пмкс свтнкгр пннс лвлс кс

37. Освяте Бож,ожиє.По Інь-Янь. Ліпе Загор’я. Око Голе. Пора у Парі! Доля! Діє! У Бозі
ожиє. Ор є! Бож жиє! Уллє віки!
-свтбжж пн лпзгр кгл пр дл д бзж вл р бжж лвк-

38.Око є у Божа, ожиє! Є Полель! Опа! Є! А що? Подія-День. Низ Усе. Тато Голе. По
Неволі. Око є обозілля! Гора. Ум Тато несе. Око у Божа, ожиє!
-кбжж пл п щ пдннзс тгл пнвл кбзл гр мтнс кбжж-

39.ОсеДень є по Низу Усе! Око Полеля! Діє Бож - є Ор. Воля! Добу ллє! Око Голе у Яві. (Око голова!). Тато у Бозі жиє! Око Леля є. Гора є. Усе є. Око є голова!
-с днпнзс кпл дбжр вл дбл кглв тбзж клгр с кглв-
40.-Диво є. Око-Гора! Волево Татуся! (Воля Лева!). ото, тю, Усе!
-двкгр влв тс-

Варiант пiснi, який також можна прослухати - дивись "Луже" http://www.rockgeroy.ru/view/groups/19774.html :

Гой ти, Луже! Славний Луже!
Мій веселий давній друже!
Ще як хвилі тут гуляли –
Ми з тобою розмовляли… 2 р.

Коли хвилі тут гойдались –
Вже тоді ми сповідались..
Коли буйний вітер вівся –
Ти за мене заступився… 2 р.

Гой ти, Луже! Диво Луже!
Мій зелений, милий друже!
Серед трав, мов у чуприні,
Ти ховав мене в цвітінні… 2 р.

Там у пахощах купався,
Коли з світом ще кохався…
Скільки раз в твої простори
Я навідувався згОри! 2 р.

Скільки раз ці буйні трави
Лікували мої рани?..
Чи даремно вони рвані,
Що не гоїлись й в нірвані? 2 р.

Світло - друже! Любий Луже!
Ти про що зі мною тужиш?
Чим ми долі завинились,
Що оце навкіл вчинилось? 2 р.

Добрі люде? Люди – добрі…
Зазіхають вже й на обрій!
Чи, - коли ми славно бились -
Десь з тобою помилились?! 2 р.

Де взялася ця зла года,
Із якої вийшла згоди?
Як воно пролізло в пори,
Захопило всі простори? 2 р.

Ой ти, Луже! Світло-луже!
Мій зелений буйний друже!
Як оце тебе побачу –
Наче кінь те серце скаче… 2 р.

Як почую пісню твою –
Сам співаю її Воям!
Світлий Луже, славний Луже
Знаю, ти зі мною дружиш 2 р

Тарас Бульба. Иллюстрации и аппликации по сценарию А.П. Довженко. 200-летию Н.В. Гоголя посвящается.

Читать далее...

Тарас Бульба. Иллюстрации и аппликации по сценарию А.П. Довженко. 200-летию Н.В. Гоголя посвящается.

Читать далее...

по воспоминаниям военного летчика-полбинца о Второй Мировой войне, летавшего на пикирующем бомбардировщике «Пе-2»
(82-й гвардейский бомбардировочный авиационный, орденов Суворова и Кутузова, Берлинский полк)

1. Спас-дерево. Падение на лес с самолетом.
(ноябрь 1942 г., период участия в боях на Калининском фронте)

Из «Выписка из истории болезни №66 от 14.03.1958г.»:
«В 1942 г. в ноябре месяце при выполнении боевого задания на самолете Пе-2 был сбит, упал с горящим самолетом на лес. Получил повреждение спины, правого коленного сустава и травму головы (резко выраженная деформация тел нижнегрудного и поясничного отделов позвоночника Д11-Д12 после множественного компрессионного перелома, разболтанность правого коленного сустава с резким нарушением функции конечности). Около 12 часов был без сознания.
Лечился в военных госпиталях до марта 1943 года. По излечению был признан негодным к военной службе, но вернулся на фронт в свою часть, документы о негодности уничтожил и продолжал выполнение летной работы в авиационных частях в качестве летчика до настоящего момента».

* * *
Уже возвращались домой группой после очередного выполнения задания.
В то время практически ни одного вылета не проходило без воздушного боя. Истребители немцев начали атаковать еще при подходе. И продолжали атаковать нас после сбрасывания бомб и ухода домой. Уже на отходе – похоже именно от снаряда зенитки и подбило.
Что подбили - и не сразу понял. Сначала вроде как палкой по ноге кто-то ударил – такое ощущение было. Под колено ударило. Даже не понял сразу, что ранило, как-то вроде и не очень больно тогда показалось. Потом чувствую, что вроде мокрая какая-то нога стала – что ранен, сообразил, когда рукой пощупал – смотрю: кровь на руке.
Осколком снаряда попало прямо под «чашечку» коленки. Похоже, осколок уже на излете был – а то оторвало бы ногу совсем, а так перелом. Как потом оказалось.
Но тогда некогда было разбираться, не до этого ранения было – «фоккеры» атакуют, со всех сторон стреляют, зенитки бьют. А потом кто-то, то ли радист, то ли штурман закричал: горим..
Смотрю - горим, язычки пламени возле правого мотора, дымить начинает, а мы еще над вражеской территорией. В таких случаях всегда: первая задача – дотянуть до своих, за линию фронта. Прыгать – значит попасть в плен.
Самолет начал терять высоту. Начинаю из строя вываливаться. А если от своих отстал, из общего строя выпал, когда истребители атакуют – немцы сразу именно такого и добивали. Даже если подбили, но можешь держаться в строю – то еще есть шанс выжить, а как только один остался – шансов выжить почти и нет. Особенно, если еще и опыта не было нужного у летчика.
И тут эти стервятники добить стараются – пришлось идти еще больше на снижение. От всех истребителей уходить лучше всего пикированием было. Они под таким углом как «пешка» не могли пикировать.
А высота и так была небольшая. Еще думалось, может, пикированием удастся огонь сорвать.
Воздушный поток сильный получается при пикировании – и он срывает огонь. Если еще не сильно разгорелось там.
Иногда такое получалось.
Оторвался от немцев, они не стали тянутся за мной, чтобы на выходе из пике догнать – то ли подумали, что летчик убит и самолет падает.
Высоту потерял, а набрать быстро уже не могу. Мотор уже не тянет. А с другой стороны, куда там вверх лезть, когда надо до своих долететь и постараться сесть сразу. Хотя над линией фронта пролетать на низкой высоте – гиблое дело было. Там же по тебе начинают стрелять из всего только, что может стрелять. Правда, за счет пикирования скорость большую набрал – думаю, так и проскочим. А чтобы набрать высоту – оно, наверное, и не получилось бы. Скорее всего, только скорость потерял бы, если бы начал пытаться уйти на высоту. Еще бы и к немцам упали бы.
Таких вот моментов много было – надо принимать решение, чего надо делать, как поступить, чтобы и самим выжить, и к немцам не попасть, и самолет сохранить - а времени на раздумья совсем нет. Буквально секунды для принятия решения – а как только сделал маневр какой-то – уже не изменить. И если ошибся, не заметил истребителей немецких, скорости или высоты в результате не хватило тебе – и гибли, и в плен попадали.
И в этом случае такое же было..
Вот: чтобы так было лучше в данный момент – от «фоккеров» уйти - лучше спикировать. А на следующем шаге уже другое «лучше» появляется. Чтобы через линию фронта перелететь – лучше как можно на большей высоте находиться.
А тут уже не получается. Нет возможности уйти на ту высоту, чтобы через линию фронта было лучше проскочить.
И опять как лучше – скорость не терять и высоты не набирать, а даже еще ниже к земле. Хотя в уме звенит мысль – а там дальше как. Если низкая высота – уже не выпрыгнешь с парашютом. Но про это не столько думаешь, как про то, как лучше проскочить над передовой. Потому что «там дальше» может и не наступить.
От истребителей тех же уходишь, падая вниз, а что потом - как над линией фронта на низкой высоте лететь – тебя это еще не пугает.
А когда истребителей не стало, то становиться жарко уже от того, куда ты сейчас нырнешь в результате того, что от той смерти спасся.
Смерть, которая пугала тебя минуту назад, теперь уже не такой страшной кажется, как та смерть, навстречу которой ты летишь теперь. Из огня да в полымя, как говорится.
Потому, что - если идут активные боевые действия на данном участке фронта – а мы почти и не летали там, где не было таких боев – с двух сторон стреляют. Они и не по тебе стреляют. Но баллистика полета снарядов, мин, пуль такая – что каждые полметра ближе к земле количество железа в воздухе уплотняется.
Рассказывают, столько тонн железа на каждый квадратный метр земли падал во время хорошего боя. Так это ж количество железа через воздух пролетало. И если кто-то туда попадал – в этот слой - там уже бесполезно чего-то маневрировать. И не видишь ничего, что летит тебе навстречу и что тебя догоняет сзади.
Причем, и не можешь понять на какой высоте опаснее. Потому что по-разному может быть. Основная сила огня артиллерии, минометов может быть нацелена не по передовым позициям, а по тыловым. По той же артиллерии противника.
Огонь этот они переносят даже в ходе артобстрела. Началась атака или только готовится – и те и другие то дальше куда-то целятся, то ближе.
Но все это летит по дуге над землей. Иногда на высоте 30-50 метров над землей летит меньше железа, чем на высоте 100 метров и больше.
И пойди, пойми – где сейчас больше всего летит, на какой высоте. Хотя, когда и те, и другие стреляли – обстреливали и на максимальную дальность и на минимальную.
Да при этом еще и осколки. Оно взрывалось-то на земле. Но осколки летят во все стороны. В основном говорят про осколки, которыми косило пехоту. Но это ж не все осколки. Своя часть осколков летела вверх.
* * *
Поэтому все старались пролетать над линией фронта как можно выше. Причем, мы не редко забирались на такую высоту, что дышать нечем уже было. Даже с бомбами, а без бомб еще выше. На хорошей высоте уже и истребители немецкие не могли атаковать. Не могли удержаться в таком разряженном воздухе, а тем более им еще выше надо было уйти, чтобы атаковать.
Снизу могли на наборе высоты атаковать. Но редко кто из немцев на такое шел. Группа идет. У стрелков-радистов пулеметы неплохие стояли, которые вниз как раз нацелены были стрелять. Даже если кто-то и пытался так подлезть, снизу, то их быстро отгоняли. Немцы снизу и на других высотах почти никогда «пешек» не атаковали.
Вроде, у них есть такая возможность атаковать, видно «мессеры» или «фоккеры» снизу летят. И наши «маленькие» им не будут так мешать. Они, когда нас сопровождали, всегда сверху висели, над нами.
Все равно, немцы набирают высоту и только сверху, с хвоста начинают атаковать. Пока стрелок-радист стреляет – близко не лезут, издали стараются. Если группа идет, то не так страшно, если стрелок сзади замолк. Но тоже, смотря - где в группе самолет летит. Если в конце группы летит – тогда немцы сразу именно по нему начинают бить.
***
Летали постоянно в условиях активных боевых действий. Особенно, когда вошли в, так называемый, резерв Главного командования – наш полк из боев практически не выходил всю войну. В отличие от тех, которые к какой-то армии были прикреплены, на одном фронте каком-то воевали.
Называлось, что мы в резерве находимся. А в действительности - чуть только в этом месте затихнут боевые действия, нас переводят в другое, где как раз продолжаются активные боевые действия. Или вообще на другой фронт, где только начинается новое пекло.
Над передовой пролетать на низкой высоте во время боя – гиблое дело было.
Когда с двух сторон стреляют: и наши, и немцы – то пролети целым сквозь такую тучу пуль, осколков, мин, снарядов. Даже если они и не в тебя целятся, но ты летишь на высоте этой стены огня.
***
Оно так постоянно - спасаясь от одной опасности, можно было попасть в другую ситуацию, еще более страшную и опасную.
Какое ты решение примешь. Принятое решение в одной ситуации влечет за собой, что в следующей ситуации – которая возникает иногда сразу же – у тебя уже или уменьшается возможность выбора, или все же сохраняется. Насколько удается удачно совершать какие-то действия на всех таких этапах полета, чтобы не попасть в тупиковую, безвыходную ситуацию.. Оно и везение, и опыт, и те варианты решений, которые прокручиваешь в своей голове, когда представляешь на земле разные ситуации.
* * *
Проскочили линию фронта. Сразу мысли, прыгать или постараться сесть где-то. Вроде уже, чтобы прыгать, и низко летим. Да еще лес под нами – если б просто до земли, может, и успел бы парашют раскрыться.
Набрать высоту попробовал - не получается. Оно лучше выпрыгнуть, потому что садиться на вынужденную при горящем самолете – можно взорваться. Но тут смотрю - летим уже на такой высоте, с которой и прыгать нельзя – парашют не успеет раскрыться.
Лес вокруг, почти уже над самыми деревьями. Можно только садиться.
А лес кругом и куда не гляну - нигде ничего подходящего, если и есть полянки какие-то, то маленькие. Тогда зима была, снег уже. А тут все черное от деревьев и ни одного белого пятна нигде не мелькнет.
Кричу штурману и радисту: ищите поляну.. И сам кручу головой во все стороны хоть что-то найти, куда довернуть: тут начнешь влево заворачивать, а оно справа может мелькнуть – подходящая поляна или просека. Или наоборот. И решай за эти секунды чего делать. Самолет все ниже и ниже – и все сплошной лес…
Так и упали вместе с самолетом.
Наверное, все равно сгорели бы, если б я – и сам не знаю зачем, – не выключил за несколько секунд до удара подачу топлива.
Понимал, что это ничего не даст уже, но что называется, по привычке, на уже выработанном автоматизме действий.
Потому что на земле много раз прокручивал всякие варианты, если такая ситуация или такая. Между собой летчики обсуждали, кто да как соображает, чего делать и в какой последовательности действий..
Я почти постоянно мысленно отрабатывал, что делать для разных возможных случаев, в какой последовательности…
В первые дни, недели на фронте – это как бы невольно. Пытаешься осмыслить, чего происходило во время боя и что ты делал. И уже понять, а как надо было и что было бы лучше сделать.
А потом это в свою привычку вошло.
И в самолете, когда сидишь в ожидании команды «на взлет». Разную степень готовности объявляли. То на КП ждем команды «на вылет», то возле самолетов, а то готовность №1 – уже в самолетах. Иногда, бывало, и целый час так, уже по кабинам, сидели.
Сидишь, нажимаешь, тягаешь рычаги, штурвал – отрабатываешь, как лучше действовать в разных ситуациях. Иногда после выполнения задания – все ушли, а я для себя повторяю, чего надо было делать в бою и отрабатываю, как лучше было бы сделать.
Почти постоянное такое обдумывание, мысленная отработка или в кабине самолета последовательности действий: при взлете, при посадке, в воздухе – отказал левый двигатель, правый, оба, при пикировании, шасси выпущенные, шасси убраны… Через несколько месяцев на фронте - вошло в привычку.
Так уже всю войну было. После завтрака, пока есть десять минут, перед обедом, вечером в землянке, еще где-то. Такая привычка уже была, как бы на уровне рефлексов отрабатываешь и повторяешь.
Со временем уже свои блоки определенных ситуаций для себя составил. В конце войны уже было, сам себе думаю, давно не повторял разные варианты, если надо садится без шасси, на «брюхо». Или бомба не отделилась.. Варианты: отказ мотора – левого.. правого. При боевом развороте, при пикировании, при выходе из пикирования.
* * *
К тому времени, когда на лес падал, уже был свой опыт и «на брюхо» садиться. Если нужно было садиться на вынужденную не на шасси, а на «брюхо», то перед самым ударом об землю важно отключить не только моторы, но и подачу топлива. Чтоб уменьшить возможность загорания в момент такой посадки без шасси.
И тут это сработало, хотя и понимал, что это ничего не даст - щелкнул по тумблеру, когда уже вот они - деревья, верхушками застучали по фюзеляжу..
Но это, наверное, тоже спасло – если б не отключил – сгорели бы.
Куда падали и как – ничего не помню. Отшибло, видно, ударом.
Все, что помню из последних мгновений – все головой крутил: может, в последнюю секунду увижу, куда еще можно будет довернуть, чтобы сесть..
* * *
Потом уже только рассмотрели, как спаслись..
Самолет попал между 2-мя стволами V-образно выросшего дерева. Крыльями зацепился за стволы - где-то посередине как раз стволов. Дерево вырвало с корнем, но оно съамортизировало удар – самолет воткнулся носом в землю... Но никто из нас троих не погиб.
А сначала, пришел в сознание – ничего не вижу, но чувствую - вишу на ремнях куда-то вниз головой. Потом вроде вижу, но одним глазом – правый глаз не видит. Краги сбросил – лицо ощупываю – вместо правого глаза какое-то месиво. Неужели глаза нет – первая мысль…
Потом, пока по госпиталям таскали, и позже соображал - в кабине самолета примериваясь, - что, видимо, об прицел ударился, и оно распороло – шрам на брови и щеке долго еще был виден. Тоже еще своя случайность – как глаз не выбило. Похоже, сверху вниз удар пришелся о прицел, и прошел как-то так ближе к носу. Потому что тот кружок резиновый, что одевался на окуляр прицела, не спас бы, если бы снизу удар получился.
А тогда пальцами рук, левой и правой, с двух сторон – снизу и сверху - растянул кожу, чтоб веки растянуть. Левый глаз закрыл - какое-то светло-красное пятно вижу – значит, глаз цел. Уже легче – летать смогу. Какие-то такие мысли мелькали, хотя, казалось бы, именно об этом тогда думать нужно было.
Начал выбираться. Не могу понять, чего вишу. Оно, наверное, и сотрясение мозга было – все как в тумане, а еще кровь течет, с носа капает и левый глаз заливает. На лбу тоже распороло – кровь течет.
Потом как-то сообразил, расстегнул лямки парашюта и упал. От удара бронированная спинка согнулась – и прижала. Эта бронеспинка как раз и позвоночник, видно, сломала при ударе.
Попытался встать – не могу, выполз как-то. Кабину разворотило – дыры были.
Самолет торчит хвостом вверх, но не горит уже. Не взорвался. Пытаюсь подняться - не могу. Сначала думал, что из-за ноги. Осколок перебил кость, правая нога была сломана почти в коленке, хотя тогда этого не понимал. А что это из-за спины даже и не думал тогда. Рану надо перевязать на ноге, кровь течет, а нет сил пошевелиться.
На лице рана ледяной коркой такой взялась от мороза и кровь уже почти не течет. Спина сначала как бы и не болела.
Сколько времени прошло – не знаю. Тут штурман вылезает. Вроде стал на ноги, нигде не ранен. Ко мне подошел – жив или нет. Полез смотреть, чего со стрелком. Вылез, говорит: живой, но лежит без сознания, похоже, сорвавшейся бронепанелью по голове ударило. А так вроде не раненый – крови не видно.
Штурман мне кое-как перевязал рану на ноге. Бинты какие-то с собой брали. Посмотрел – вроде перелом. К каким-то веткам, как к шинам, бинтами закрутил на ноге рану. На голове решили и не трогать.
Рассмотрели, как мы живы остались. Дерево спасло – и надо же было так попалось..
Надо выбираться. Время: уже темнеет – а вылетали утром. А один и тот же это день – ни я, ни штурман не можем точно сказать.
Вроде упали на своей территории, но где находимся – начали по карте вместе с штурманом соображать. Куда летели, когда из пике вышли, куда я там крутил в последние минуты, и вправо, и влево стараясь чего-то найти, где сесть.
Как-то сориентировались, что, вроде, мы где-то здесь находимся, а туда надо пробираться и так ближе всего до людей. Я идти не могу.
Штурман стрелка-радиста как-то притащил. Огонь развели. Ждать следующего утра или идти штурману за помощью ночью? Подумали – будут ли нас искать. Вряд ли – если и видели, куда мы упали, то парашютов не было видно – чего там уже искать. А скорее и не видели потому, что мы не совсем по курсу полета группы упали. И не сразу – еще ж летели над землей.
Насколько там правильно мы сориентировались, по времени вроде часов шесть идти туда, где должны быть люди. На карте вроде поселок какой-то обозначен или хутор. Если там кто-то есть. Шесть часов туда, шесть обратно – вроде часов через двенадцать должен с помощью вернуться. Или сам, если нет никого. Или – и не понятно, что делать.
Решили, что штурман пойдет за помощью, а я с радистом останусь тут. Чего тут утра ждать. По лесу идти, не зная точно, откуда идешь и куда – разница не большая. Зима же, мороз – чего тут возле костра сидеть. Да и какой там костер – не очень греет. Штурман собрал веток побольше, чтоб огонь поддерживать.
Ушел штурман.
Лежу, ветки подбрасываю, а зима, холодно. Стрелок в сознание так и не приходит. Сам в какое-то забытье впадаю. Огонь вроде развели, но сколько тех веток собрать штурман смог. Надо быстрее за помощью идти. А минимум двенадцать часов надо костер жечь.
Понимаю, что заснуть или самому потерять сознание – замерзнем. Радиста как бы переворачиваю, чтобы разными боками к костру. Сам тоже кручусь.
Ночь еще только началась, а веток уже мало осталось. Это ж не дрова.
Сам не могу нормально веток собрать – чего-то поползал туда-сюда. Одну ветку пока притащишь – она сгорает быстрее, чем со следующей приползешь.
Притащишь чего-то, а сил нет, самому плохо. У огня вроде прикорнешь – на животе лежишь, голову на руки положишь. На снегу же. Сначала и мне и радисту какие-то там ветки еловые подложили. Я свои в костер кинул. Когда начал по снегу ползать – чтоб хоть чуть передохнуть подольше.
А мороз уже тогда в ноябре 42-го не маленький был, да еще ночью.
Так ночь как-то прошла, а никого нет. Вроде рассвело. Костер еще чего-то горит, но уже, чувствую, что не смогу так долго ползать. Уже вроде не только утро, а и полдень где-то. Прикидываю по времени. Уже как-то и к ночи опять дело идет.
То ли дошел он, то ли – мало ли что.. Может его и не дождемся – кто тут в лесу может бродить, фронт не далеко.
Чего-то там еще притащил несколько веток каких-то, чтоб хоть немного стрелок еще обогревался. Хотя оно уже костерок какой-то – и тепла никакого.
Пополз я по следам штурмана.
* * *
Сколько полз - не знаю.
Ноги не очень работают, даже левая. Сначала еще как бы мог левой ногой отталкиваться, а потом – нет.
В основном на одних руках подтягиваюсь. Вперед выкину руки – и подтянулся. А снега уже много выпало в то время, глубокий снег – пропахивай его. То было холодно, а тут – мокрый весь от пота..
Я и перекатываясь пробовал двигаться, и на спине ползти. Но понял, что могу только на руках.
Снега этого наелся, пока полз, наверное, ни один килограмм…
Не знаю, сколько полз. Пополз по следам штурмана ближе к вечеру. Одну ночь и еще почти день. Или несколько. Потому что в какие-то моменты падал лицом в снег и все. Потом как бы очнешься, холод пробирает. То темно вокруг, то вроде светло. То опять темно. То ли утро, то ли вечер – то же не поймешь.
Облачность, солнца нет. Хорошо еще, что снег не сильно падал. Немного было, но следы оставались видны.
То ли сутки, то ли две ночи и два дня. То ли, сколько так полз – не знаю.
На какой это день, не знаю, уже как бы под вечер. Темнеть уже стало опять – смотрю, кто-то вдали идет. Сразу не поймешь издали кто это. Человек или зверь, не говоря уж в военной одежде или гражданской. Свой или немцы. Территория, куда упали, была под немцами, только недавно освобождена.
Вижу, что движется как раз в мою сторону. Сначала показалось, что какой-то волк или кабан – небольшой. Оно уже и стемнело, и одним глазом там рассмотришь.
Меня в снегу не видит пока. Пистолет достал из-за пазухи. С предохранителя снял. Один патрон мы все в патронник загоняли сразу. Чтоб на один патрон больше было.
Жду, когда подойдет.
Смотрю - мальчик идет навстречу. Лет 10 - 12. Оказывается, сын лесника. Штурман добрался к дому какого-то лесника.
* * *
Уже не выяснял потом, и не помню точно, но то, что мы по карте тогда думали – оно все не так получилось. Штурман, пока ждали, чтоб нас забрали от этого лесника, чего-то рассказывал. Как он искал и почему так долго – но мне уже было все равно.
Что пока они – штурман с лесником - там собирались кого-то еще звать в помощь, то по следу штурмана мальчика послали к самолету.
Бутылка молока у него в торбе, какая-то еда.
А пить хочется так. Этого снега столько уже съел, но пить хочется. Раза четыре-пять это упражнение сделаешь: выкинул руки вперед – подтянулся. Сил нет – отдыхаешь какое-то время, снег этот хватаешь ртом.
В какие-то моменты, видно, засыпал или сознание терял. Вскинешься от холода – опять: руки вперед выкинул – подтянулся. Сколько хватало сил.
Иногда впереди какой-то бугорок вроде. Штурман шел – ему ж ноги переставлять, не ползти. А перед этим бугром яма небольшая. Он через яму на бугор и прошел. А я в яму попадаю такую, а на этот бугор себя втащить – это уже не по прямой так подтягиваться. А в лесу – таких мест не одно. Он же не по тропинке шел или дорожке какой. А я за ним ползу. Иногда пытался чего-то срезать, если было видно, что он чего-то петлял. Но когда лежишь – насколько ты там можешь увидеть, куда следы дальше идут.
Я попробовал молока попить – а оно замерзло. Спрашиваю: спички есть, чтоб разогреть? - вроде, да. Костер там возле стрелка-радиста уже давно не горит.
Спросил этого паренька: Далеко до хаты? Давно идешь?
Чего-то он сказал, что вроде не очень. Идет он не с самого утра. То ли до обеда еще пошел, то ли после.
Тогда – иди к самолету. Он пошел к радисту, а я дальше пополз..
* * *
Подобрали меня мужики, когда я почти уже до их дома дополз. Причем, штурмана с ними не было, остался в доме лесника. Хотя, он тоже ж упал, тоже, наверное, ударился.
Лесник с какими-то еще мужиками, сани какие-то тащат. В село куда-то бегал за ними или что-то такое. Чего-то обсуждали между собой. Как лучше, двое дальше идут к самолету, а один меня тащит. Или вернуться - меня дотащить, а потом уже идти за мальчиком. Чего-то меня спрашивали, встречал ли мальчика, давно ли.
А я и сообразить не могу. То ли сегодня, то ли вчера это было. Они его как бы отправили, а сами на следующий день только выбрались.
Меня на сани, завезли. Вроде, действительно, они меня не долго тащили. Часа полтора или два. Потом опять пошли - за радистом.
Пока сообщили о нас, пока приехали за нами – дня три или четыре тоже прошло. Может и больше, я в каком-то мареве был. Сотрясение мозга, скорее всего, было тоже. В этой избушке лежишь – то ли день, то ли ночь, вроде спишь, то в каком-то забытье. Провалился, пришел в себя, чего-то теплого попил, опять провалился. Стрелок-радист так в сознание и не пришел, но как-то бредить хоть начал. Рядом с ним лежали.
В какой-то момент штурман чего-то рассказывает. Как искал, как должны о нас сообщить. Кто кому передать, чтоб за нами приехали. Это все уже как бы не важно.
Пока до госпиталя довезли – а сначала нас доставили и не в госпиталь, а медпункт на передовой. Тоже оттуда не сразу увезли в госпиталь. Голову, ногу забинтовали.
Потом в госпитале перебинтовали вроде раны. То ли в первом, то ли втором с гипсом. Ногу и тело. Определили, что травма спины - и сразу дальше в тыловой госпиталь. И так из одного в другой госпиталь – все дальше в тыл. Штурман как бы сразу от нас отделился – в полк возвращаться. Стрелка-радиста тоже где-то оставили, а меня дальше отправили.
И ничего не делают. В первом, а спину во втором ли - еще сделали перевязку головы, гипс на ногу, вокруг туловища с какой-то доской или двумя какими-то палками - а дальше только переправляют.
Никаких ни лекарств, ни уколов.
Тогда был приказ: если летчики – они должны были лечиться только в специальных госпиталях. А особенно если ранение тяжелое – запрещалось чего-то делать. Потому что в тех фронтовых госпиталях отрезали руки-ноги - не раздумывая.
В очередной госпиталь привозят, врач подойдет, только посмотрит в бумаги – «летчик, повреждение спины…» - и все. Команда - еще дальше везти. Делать - ничего не делают. Чего там с глазом, с ногой – даже не смотрят.
И так от одного госпиталя до другого. Чувствую, у меня нога начинает гореть, соображаю, что гангрена может начаться. Пытаюсь попросить, хоть развяжите, посмотрите, промойте. Даже не слушают. С тяжелыми ранениями всем летчикам лечение только в нескольких специальных госпиталях – остальные не имеют права.. И так меня недели три везли. Перевезут в одно место, пока дальше везти – где два дня, где три-четыре приходиться лежать.
Я еще, когда уже из прифронтовых госпиталей начали вывозить, припрятал пистолет. Начали забирать оружие, а я чувствую, что с ногой плохо, и не сдал. Сказал, что потерял. При ударе оторвалась, мол, кобура с пистолетом. А мы, когда на задание летали, никогда кобуру и не брали. Пистолет всегда под комбинезоном, во внутреннем кармане. Или изнутри петли какие-то делали. Потому что если сверху к поясу в кобуре, а нужно будет выпрыгнуть – воздушным потоком кобура отрывалась сразу. Хорошо если к своим попал.
В первое время так не один в плен попадал: сбили, выпрыгнул, а приземлился - оружия нет. Даже застрелиться нечем. Нас тогда же всех, кто летал, настраивали – сталинские соколы в плен не сдаются.
Не знаю, почему не стал сдавать пистолет, то ли мысли, если инвалидом будут делать, то застрелюсь – я тогда о ране на ноге больше всего думал. То ли на всякий случай, поскольку сам неподвижный, мало ли что, хоть и в тылу уже.
И пока не привезли в подмосковный тот специальный госпиталь именно для летчиков – так ничего никто и не делал.
Как тогда в первых госпиталях забинтовали голову, тело к какой-то доске тоже бинтами да гипсом ногу залепили.. А когда делали - никак не обрабатывая. Мол, в следующем, в который перевезут тут рядом, уже по всем правилам сделают. Так и перевозили из госпиталя в госпиталь.
* * *
Положили меня в коридоре, и другие там лежат – коридор длинный, большой. С двух сторон койки, а некоторые и на полу лежат. До войны какой-то то ли пансионат был для начальства, то ли.. не знаю что. Большой дом, в несколько этажей, колоны такие при входе.
Поснимали повязки, гипс – будет обход и осмотр профессором вновь прибывших раненных. Кому чего лечить и как.. А я чувствую, что с ногой дело плохо.. И себе решил, что если начнут отрезать, то буду отстреливаться, но не дамся калечить.
Обход, идут в белых халатах, шапочках. Я как раз так лежал, что в их сторону смотрел. Впереди - уже достаточно пожилой мужчина, за ним человек шесть еще. В каких званиях – не понятно, петлицы не видно за халатами.
Возле каждого раненого – не то что больше минуты не останавливаются, а 10-20 секунд. Редко возле кого побольше.
Лежу, наблюдаю, как они приближаются, соображаю. Ко мне подошли. Один из них читает по каким-то бумажкам: летчик, младший сержант, ранен надцать там не помню сколько дней назад… Этот пожилой недослушав, подошел приподнял простынь, глянул на ногу… И сразу дальше идти, но я услышал как он бросил – ампутация.
Я достал пистолет, на него навел и чего-то начал там говорить, что всех вас перестреляю, живым не дамся…
Запомнилось мне лицо этого профессора. Видно, что уставший, мало спал, наверное. Он совершенно спокойно смотрел на меня, лежащего и грозящего ему этим пистолетом в руках.
Потом, когда я замолчал, чуть заметная улыбка в уголке губ появилась..
Глянул опять на кого-то и сказал: ладно, отложим на недельку, попробуем лечить, а если нет – то выше колена отрезать будем.
Через неделю или полторы опять подошел при каком-то обходе, лечащего врача послушал, сам поглядел на ногу. Считай - повезло тебе, говорит, будешь с ногами. А вообще-то гангрена у тебя уже была.
Вроде как удивился, что так произошло.
А самое худшее - перелом спины - и я почти полгода в гипсе пролежал. От пояса почти до горла.
Намучался за эти месяцы. И не столько, что спина болит, а именно оттого, что зуд какой-то. Просто до крика уже доходило.
А сделать ничего не могу. Со всех сторон гипс. А все эти врачи и медсестры только твердят – терпите.. надо потерпеть.
Вылечили вроде. На комиссию – определять, куда дальше: на фронт или уже отвоевался.
Выписывающихся запускают по одному. Большой такой зал, за длинным столом врачей сидит много. И большинство среди них – не молодые, все в белых халатах, в шапочках. Званий не видно.
Заходишь, докладываешь: товарищ председатель комиссии..
Не долго все это длилось - чего-то там зачитала одна, с кем-то главный пошептался и все. Объявляют - инвалид. Не только к летной службе, а вообще не годен к строевой.
Выдали бумаги – поезжай куда хочешь.
* * *
Вышел я из госпиталя – и не знаю, чего делать, куда деваться. Какие-то были, конечно, мысли, что вот война идет, и как это можно - что я уже не буду воевать.
Это ж была весна 43-го года – немцы еще наступали.
Но что я горел прямо желанием вернуться на фронт, как в кино показывают, - такого не было. А чего делать - не знаю.
В 23 года - инвалид. Вроде – отвоевался. Некоторых комиссия из армии не увольняла – куда-то направляли служить дальше. Хотя тоже давали заключение, что не годны к летной работе.
Поскольку война – нужны не только летчики.
Пока там, в госпитале, все это варилось, документы оформляли – между собой разговаривали, обсуждали, кому чего понаписывали.
А тут написали не то, что летчиком, вообще в армии служить «не годен».
Оно, наверное, если бы были какие-то родственники, какой-то дом, то на фронт не вернулся бы. А так, в том селе, где вроде отец жил – немцы еще были. А больше и некуда и нет к кому ехать… Никому я не нужен, никто меня нигде не ждет.
Куда тут подашься, это ж устраиваться где-то надо жить, работу какую-то искать. Шофером опять становиться – как бы уже не то. Уже ж летчик. А эта инвалидность не видна, как если б без руки или ноги был бы.
Подумал, подумал – и решил ехать назад в полк.
* * *
В полк приехал. Докладываю командиру, что прибыл после излечения для прохождения дальнейшей службы.. а документы потерял – украли в поезде…
А тогда такая обстановка была в полку – какие там документы. Это ж 43-й год, незадолго до Курской дуги. Как раз погибло несколько экипажей, пополнения нет или молодые, не обстрелянные. Кого-то из летчиков еще ранило.
А здесь - летчик появился.. Тем более уже все знали: и командир полка, и остальные. Вместе летали и не один раз.
Какая-то такая ситуация, что самолеты есть, а летать некому… А тут не просто летчик, а уже с боевым опытом... Сразу в бой без разговоров. Чуть ли не на следующий день.
Когда из госпиталя выписывали, то давали рекомендации, что если б не военное время, то так быстро не выписали бы из госпиталя, что еще нужно лечиться. Чтобы хоть немного укрепились позвонки после такой травмы надо специальную физкультуру делать под наблюдением врача. Никаких нагрузок, щадить свой позвоночник.
Какая там физкультура - сразу на боевые задания. Там физкультура еще та сразу началась. Никто не знал в полку, что я был комиссован, инвалидность получил – поэтому никаких поблажек не было. Что спина болит, утром так тяжело было – старался размяться, но что там получалось. Тоже старался так, чтобы никто не заметил, чтоб не догадались, что что-то не так. Первое месяцы очень тяжело было. Потом как-то привык уже к постоянной боли – вроде так и надо.
А вскоре назначили командиром звена. Я - младший сержант по званию, а у меня в звене: правый ведомый – старший лейтенант, а левый ведомый – лейтенант. Командир – младший сержант, а подчиненные офицеры. И вроде так и надо – кому чего скажешь.
И так было до тех пор, пока погоны не начали вводить. Тогда уже присвоили офицерское звание.
* * *
Так о инвалидности никому и не говорил. Даже про то, что у меня нога в коленном суставе выгибается в обратную сторону чуть ли не на десять сантиметров. И после войны ни на одной медкомиссии не обнаруживали. След от ранения видят – вмятина под коленом: выпрямите до упора ногу - и начинают толкать дальше. А я мышцу напрягаю и делаю вид, что это и есть упор. Вроде, как и должно быть все.
А потом при демобилизации в 58-м году, когда рассказал о ранении спины, направили на комиссию. Сделали рентген – все врачи удивлялись: как вы летали. У вас же так позвонки стоят, что при малейшем толчке или даже не так наклонитесь – все может разорваться и парализует.
* * *
Дополнение к данному эпизоду из воспоминаний сестры:

Коли німці прийшли і почали забирати молодь у Німеччину, я втекла з села. І потрапила на фронт. А ще й сімнадцяти не було. Спочатку в якійсь канцелярії чи що, якісь документи писала.
А потім якось німця полоненого привели. Допросити треба, а перекладача немає. Я кажу – давайте спробую. Почала його питати, його відповіді перекладаю – то потім як перекладача мене до штабу перевели..
Ми з Василем переписувались. Якось знайшли адреси. Бо він тільки зі мною й підтримував зв’язок – з батьком своїм і не знався після того, як він Василя вигнав з хати, коли той тільки школу закінчив.
Оце мене викликають і кажуть, що подзвонили і передали, що Василь дуже тяжко поранений, чи й виживе. І просить приїхати мене, бо нині в госпіталі, недалеко від нас перебуває. Але його скоро мають кудись повезти.
Брат, льотчик, тяжко поранений – то мені командири дали три дні аби з’їздила побачитись та й повернутись. Воно наче недалеко..
Поїхала, але ті дороги.. Зима. Де вдалось з кимось під’їхати, а то пішки йду. То я тільки на третій десь день лише до госпіталю добралась. А воно вже мала б повернутись у частину.
Знайшла Василя. Він лежить, тільки стогне тихо. Голова забинтована – лише одним оком може дивитися. Тіло все у гіпсі, нога теж.
Побачив мене і заплакав. Я сіла край нього на ліжку – й сама плачу. Й говорити ні він, ні я не можемо.
Потім він мені каже: Надіє, у мене так свербить там в нозі, просто не маю сил терпіти. А ніхто нічого не хоче зробити. А сам не можу дотягнутись. Якось почеши там.
Щось почала пробувати під тим гіпсом почухати чимось, нічого не виходить. Він тоді каже: а ти розковиряй той гіпс. Щось знайшла стала розковирювати.
Розковиряла якось - а там черві білі прямо у рані...
Сиджу, плачу, та й виковирюю тих червив. А він на мене дивиться й те ж плаче..
Отак ми декілька годин й посиділи. Потім пішла десь у кутку заночувала, а з ранку попрощалися.. Бо мені треба було назад повертатись, а Василя кудись далі у тил мали вже повезти...
Вже потім, після війни у 46-му році лише й побачились, коли я на весілля у Відень до них приїхала..

Не обитаем остров наш необитаемый,
что не изведано – оно в неведомом теряемо.
То, что теряем мы – не повторяемо,
что не исполнилось – недосягаемо…

На остров наш необитаемый не уплываем мы...
Фрегаты заперты по гаваням глухим на рейдах.
Какие там страдания… всезнания во "фрейдах".
Покойней в дрейфе – без признания…

Волнения морей любви не наш кораблик бороздит –
хоть ветер свеж, да паруса опущены.
Всё в дрейфе: в гавани лежит, не спит...
На остров наш необитаемый не уплываем мы.

На то оно и было то пророчество – про одиночество...

Одна из наиболее поразительных особенностей анатомии человека - крайнее сходство ее со строением тела эмбрионов или ювенильных форм человекообразных обезьян. Голландский эмбриолог и анатом Луис Больк был первым, кто проанализировал эти особенности с эволюционной точки зрения. Он считал, что практически все особенности анатомии человека могут быть объяснены как результат продления ювенильной стадии развития и задержки наступления зрелости. Ученый показал, что такие важные с точки зрения происхождения человека признаки, как относительно плоское лицо без развитых надбровных дуг, неравномерное распределение волосяного покрова, чрезвычайно длительный период прорезывания зубов - результат подобной задержки развития. Он называл этот процесс фетализацией и считал, что человек является ничем иным как зародышем обезьяны, который приобрел способность к половому размножению [1].
Для дальнейшего изложения вопроса, напомним более подробно, что на основании изучения зародышей шимпанзе и гориллы, длиной 23-24 см, Л. Больк нашел в организации человека такие эмбриональные черты ( рис.1).



Рис.1 (1 - голова зародыша гориллы, 2 - голова зародыша шимпанзе, З - голова зародыша гориллы (в профиль), 4 - голова зародыша шимпанзе (в профиль), 5 - голова человеческого зародыша, а), б), с) стадии развития раковины павиана Sеmnоріtheсus mаurus.)

Волосяной покров взрослого человека по сравнению с высшими обезьянами имеет эмбриональный характер. Ушная раковина зародыша гориллы очень похожа на ухо взрослого человека: она закруглена, снабжена мочкой, которая у взрослой гориллы выражена слабее, чем у зародыша, и лишена остатка остроконечного уха млекопитающих. На веках зародышей гориллы и шимпанзе есть складки, исчезающие уже у новорожденных обезьян, а у человека они остаются на всю жизнь. У взрослых шимпанзе и гориллы хвостовой отдел позвоночника редуцирован в большей степени, чем у человека. Кроме того, у человека зародышевая искривленность хвостовых позвонков сохраняется на всю жизнь, а у взрослых гориллы и шимпанзе хвостовой отдел позвоночника расположен почти прямо [2].
Основываясь на указанных представлениях Л. Болька и с учетом современных данных молекулярной биологии [3], в отношении гипотезы происхождения Хомо сапиенс можно говорить о следующем. В известный период у всех особей человекоподобных обезьян, в силу определенных экологических условий, значительно увеличились генетические мутации. Широкий спектр накопленных мутагенных изменений в их организмах в итоге вызвал “катастрофическое” увеличение рождаемости недоношенных детенышей. Это происходило на протяжении эволюционно достаточного периода времени. В результате, именно благодаря биологическому механизму преждевременных родов у самок обезьян, был совершен естественный отбор прогрессивного вида изменений из возникшего спектра всех генетических изменений. Отобранные в такой способ изменения фактически и стали основными признаками нового вида приматов - Хомо сапиенс, т.е. преждевременные роды оказались тем определяющим механизмом, который способствовал эволюционному переходу на качественно иной уровень физиологических и, соответственно, психических возможностей Homo sapiens.
Сформулированные выше представления позволяют по-новому поставить вопрос понимания процессов, которые происходят сегодня в мире и имеют заметное социальное значение для большинства промышленно развитых стран. Современные статистические данные медицинских служб многих стран свидетельствуют, что за последние десятилетия динамически увеличивается количество недоношенных детей [4]. Согласно современному определению Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ), недоношенным считается ребенок, рожденный на сроке беременности до 37 недель и имеющий все признаки незрелости. Научная медицинская доктрина классифицирует это как “патологическое явление” в ряду других “патологических заболеваний детей неонатального возраста”. Такой подход определяет и соответствующие медицинские мероприятия, среди которых одним из главных является вопрос обеспечения “нормального периода эмбрионального развития плода”. Это приводит к тому, что в экономически развитых странах за последние 30 лет частота преждевременных родов остается почти неизменною [5]. С учетом значительных социальных изменений и прогресса медицины, кажется удивительным, что никакие усилия не способствуют уменьшению частоты преждевременных родов, а наоборот, в большинстве стран неуклонно возрастает их количество. Однако именно это подтверждает правомерность излагаемой ниже точки зрения.
Для уяснения масштабов данного явления, приведем некоторые общие статистические данные по ряду стран. Эти показатели требуют уточнения и могут рассматриваться только как предварительная оценка некоего социального явления общепланетарного характера.
Приводимые в тексте определения и понятия рекомендуются ВОЗ для обработки статистических данных относительно понятий живорождения, перинатального периода и параметров физического развития новорожденного (плода).
«Новорожденные (плоды), родившиеся с массой тела до 2500 г., считаются плодами с низкой массой при рождении; до 1500 г. - с очень низкой; до 1000 г. - с экстремально низкой.
Перинатальный период начинается с 28 недель беременности, включает период родов и заканчивается через семь полных дней жизни новорожденного
Преждевременными родами принято считать роды, наступившие при сроке беременности до 37 недель.
Преждевременные роды в 22 - 27 недель (масса плода от 500 до 1000 гр.)
Преждевременные роды при сроке гестации 28 - 33 недели (масса плода 1000 - 1800 гр.)
Преждевременные роды при сроке гестации 34 - 37 недель (масса плода 1900 - 2500 гр. и более)» [6].
Есть основания считать крайне неудовлетворительными современные статистические данных по данному вопросу. По-видимому, приводимые данные ВОЗ по Европейским странам являются менее достоверными («улучшение» показателей), чем данные статистической службы США. Следует отметить интересный факт, что начиная с 2002 г. в США перестали публиковать в своих открытых отчетах данные по преждевременно рожденным детям.
На рис. 4 приведены данные за последние десятилетия, из которых прослеживается динамика рождения «недоношенных» детей в США по двум показателям: преждевременные роды (срок беременности меньше 37 недель) и вес новорожденного (менее 2500 г) 7-9].
Общая сумма затрат в США на медицинскую помощь в случаях патологических родов и неонатальной помощи растет ежегодно и, к примеру, в 2000 г. составила около $244 тыс. на каждого такого ребенка 10]. Говоря о перинатальной помощи, прежде всего мы имеем в виду медицинские мероприятия, направленные на обеспечение «нормальных сроков беременности». В то же время преждевременное рождение (вес ребенка меньше 2500 г) занимает второе место в структуре причин смертности новорожденных. Если по данным Национального центра статистики здравоохранения США (the National Center for Health Statistics) за 1996 г. отмечалось, что один из каждых десяти детей рождается преждевременно (с 1986 г. по 1996 г. количество преждевременных родов выросло с 384642 до 423107 случаев), то по данным за 2002 г. в США уже почти каждый восьмой младенец был рожден преждевременно ( 12,0% ), что составило почти 500 тыс. младенцев, то есть по сравнению с данными за 1981 г. этот показатель вырос на 27% [7]. Средняя продолжительность беременности в США составляет 39 недель, что на одну неделю короче традиционного срока. К таким выводам пришли специалисты фонда помощи детям Марч оф Димес, подведя итоги 10-летнего наблюдения за американскими женщинами. По результатам исследования, опубликованным в издании Еурекалерт, с 1992 по 2002 год количество беременностей длительностью более 40 недель сократилось на 21%. Одновременно на 12% выросло число родов между 34 и 36 неделями беременности [11].
В приводимых в свое время данных Министерством охраны здоровья Украины наблюдалось увеличение преждевременных родов с 4,9% в 1992 г. до 5,2% в 1995 г. и приводится такая динамика соотношения недоношенных детей к общему количеству новорожденных:
1992 – 4,9% ; 1993 – 4,8%; 1994 – 5,2% ; 1995 – 5,2%; 1996 – 5,2% [12]
По другим неофициальным данным этот показатель в 1995 г. был - 8,9%, а в 2000г. – 10,4% [13]. Если сравнить эти показатели с официально подаваемыми сейчас от Украины данными в ВОЗ (Рис.6), заметно существенное отличие в сторону «улучшения» показателей, в понимании уменьшения количества «патологических родов».
Говоря об этих официальных статистических показателях по Украине, особо следует отметить, что только с 1 января 2007 года Украина перейдет на стандарт ВОЗ, согласно которому будут выхаживаться все младенцы, родившиеся после 22-х недель беременности, а не 28-и как это было ранее [14].
На приведенных ниже рисунках данные по количеству рожденных живых детей с весом меньше 2500 г для Украины взяты по информации Центра медицинской статистики МОЗ Украины 15].
Приведем для сравнения средние данные по странам ЕС, СНГ и Украины для живорожденных детей с весом меньше 2500 г (рис.2 – данные Центра за 2007 г.).

<бр />


Рис.2
Исследования, проведенные медицинской благотворительной организацией "Фонд врожденных пороков развития" и опубликованные в 2000 г. свидетельствуют, что в Великобритании 10% детей рождаются недоношенными [16], при этом число детей, родившихся с теми или иными аномалиями, увеличилось за 5 лет на 50%.


Рис.3
Это отличается от сравнительных данных по некоторым странам ЕС (Финляндия, Франция, Германия, Англия) для живорожденных детей с весом меньше 2500 г (рис.3). Тем не менее, можно отметить, что за последние десять лет в Западной Европе количество детей, рожденных преждевременно, увеличивается.
Сравнительные данные по США и Европе представлены на рис 4.


Рис.4
Примеры свидетельствуют, что существующие различия статистических данных для многих стран и резкие изменения, по-видимому, требуются более детальных и независимых исследований, чтобы при анализе оперировать более достоверными статистическими показателями.
Для того, чтобы говорить об общей картине эволюционного изменения, необходимо учитывать и другие факторы. Например, на Западе из тысячи беременных, по показаниям генетиков, прерывают беременность около 40 женщин (4%) 17]. В России из тысячи беременных женщин, по рекомендации генетиков, прерывают беременность только восемь 18], при условии, что ежегодно регистрируется 1,3 миллиона беременных женщин, из них 60% делают аборты, 10% теряют не рожденных детей и только 30% рожают 19]. В Украине, по данным Министерства здравоохранения, ежегодно обследуются свыше 400 тыс. беременных женщин, в результате в 2001 г. было выявлено 1700 случаев аномалий у не рожденных детей.
Статистически данные для Украины за последние годы приведены по показателям: рис.5 - % живорожденных с весом меньше 2500г


Рис.5

и рис.6 - преждевременные роды,%. Противоречия статистических данных, как и отмечалось уже раннее [20], продолжают оставаться.


Рис.6

Не будем анализировать эти противоречия статистических данных, отметим главное.
Подобные явления относятся к так называемым бифуркационным процессам. Используя понятие бифуркации в контексте данного вопроса, необходимо обратить внимание, что с точки зрения представлений о саморегуляции, можно предполагать ту особую системную пластичность, благодаря которой значительно увеличится вероятность изменений, которые будут иметь скачкообразный характер.
Известные научные представления о процессе акцелерации развития человека дают основания рассматривать увеличение за последние десятилетия количества преждевременных родов практически во всех развитых странах как одно из проявлений именно процесса акцелерации. Так в работе 21] отмечается, что процесс акцелерации особенно усилился за последние 60 лет и стал заметен даже без специально проводимых исследований. В этом можно заметить известную корреляцию по времени с уже приводимой информацией за 1996-97 г.г. из журнала «ПРОЛОГ-Акушерство» о том, что „...последние 30 лет частота преждевременных родов остается почти неизменной...”. Это свидетельствует, что как минимум с начала 1960 годов врачи-акушеры начали особо выделять такие случаи. Аналогичным, неким косвенным, подтверждением можно рассматривать время начала организации и создания специальных неонатальных служб в системе здравоохранения разных стран, т.е. формирования, не существовавшего до этого ни в одной стране, нового направления в здравоохранении.
Все это дает основания рассматривать увеличение количества преждевременных родов не как «патологическое» явление, а как факт известной саморегуляции существования вида Хомо сапиенс в общем контексте понимания современного процесса акцелерации развития.
Такие представления общего характера позволяют предполагать, что современное человечество практически “включило” тот же биологический механизм, что был задействован и в период выявления, как разумных существ, нового вида Homo sapiens из среды человекообразных обезьян – механизм преждевременных родов. Тогда следует говорить, что на данном историческом этапе явление преждевременного рождения детей требует изучения не как “патологического”, а как медико-социального, действие которого, как эволюционного механизма, уже использовалось в истории человечества и результат его известен.
Вполне вероятно, что процесс выявления из среды сегодняшних разумных приматов Homo sapiens новой генерации разумных приматов, которую можно предложить определять как Primat Ora (лат. primator – главенствующий, англ. premature - преждевременный), уже обрел характер необратимого исторического процесса (более 10%). Одним из основных признаков такого видоизменения организации нового человека должен опять стать срок так называемой нормальной беременности (внутриутробного развития), т.е. если для вида Homo sapiens - 9 месяцев (37-41 недель), то для Primat Ora - 7 месяцев (ориентировочно 29-31 недель). Вполне вероятно, первыми психо-физиологическими проявлениями Primat Ora в социальной жизни современного общества можно рассматривать явление, которое уже обрело достаточный резонанс и описывается как «дети цвета индиго» (дети Индиго).
Выводы.
Приведенные факты указывают, что для того чтобы говорить и принимать решения о каких-то изменениях в социально-медицинских концепциях, необходим всесторонний научный анализ достоверных данных по данному вопросу.
В тоже время, если исходить из правомерности такой точки зрения, можно отметить следующее:
- Современные возможности медицины позволяют препятствовать эволюционному процессу выявления из среды Homo sapiens новой генерации человека ( своеобразный вариант межвидовой борьбы).
- Современный человек, на стадии рождения и выхаживания недоношенных детей, также использует возможности, которые отсутствовали для человекообразных обезьян («чудеса неонатальной реанимации»).
- Изложенные представления дают основания предполагать, что современное человечество практически “включило” тот же биологический механизм, что был задействован и в период выявления, как разумных существ, нового вида Homo sapiens из среды человекообразных обезьян – механизм преждевременных родов.
- Вполне вероятно, реальный процесс выявления из среды сегодняшних разумных приматов Homo sapiens новой генерации разумных приматов уже обрел характер необратимого исторического процесса (>10%).
- Предлагается новую генерацию разумных существ определять понятием Primat Ora (от лат. primator – главенствующий)


Литература
1. Schwartz J. H. Sudden origins: Fossils, genes, and the emergence of species. — New York : John Wiley and Sons, 1999. — 420 p.
2. Берг Л.С. «Труды по теории эволюции». — Ленинград: Наука, 1977. — С.339-341.
3. Кордюм В.А. И тогда я сел писать эту книгу (не совсем обычные представления о генетике человека). — Киев:Укр. отделение Всемирной лаборатории, 1993. — 246с.
4. MacDonald H. and the Committee on Fetus and Newborn, 2002-2003. Perinatal Care at the Threshold of Viability. Pediatrics. — November 2002—Volume 110, N 5, — Р.1024-1027.
5. The American College of Obstetricians and Gynecologists. J. Obstetrics & Gynecology. PROLOG: Gynecology and Surgery , 5th Edition, 2004. —218 p Обзорная статья. ПРОЛОГ-Акушерство. Американская коллегия акушерства и гинекологии. 1996-97 г.г.
6. Инструкция об определении критериев живорождения, мертворождения, перинатального периода. Приказ-постановление Минздрава РФ и Госкомстата РФ от 4 декабря 1992 г. Н 318/190.
7. . Medicaid State Repots /Division of Health Policy Research.-–FY 1995-1998
8. Health, United States. — National Center for Health Statistics. –1999. — P.121; 2003. — P.110.
9. National Vital Statistics Rep. / American Academy of Pediatrics. — 1996. — 45, N 3(S)2. — P. 3-12; 1997. — 45, N 11(S). —P. 69; 1997. — 46, N 1(S)2. —P. 3; 2002. — 50, N 5.- P. 55; 2002. — 51, N 2.- P. 3-4, 56-57; 2003. — 51, N 11. — P. 3.
10. Sackier J.M., Falcon M. Ireland leads march against birth defects // Jan.17,2000. — USA Today Helth
11. По материалам Вашингтон Профиле. «Американки стали рожать раньше». – 25.03.06.
Корреспондент.нет урл]хттп://www.korrespondent.net/main/149244/урл]
12. „Здоров’я дітей та жінок України’97” . — Київ: Міністерство охорони здоров’я України, 1988. — 153 с.
13. Facty i kommentarii : 2001. 25-Май — урл]хттп://www.facts.kiev.ua/May2001/2505/06.htm/урл]
14 По материалам Интерфакс-Украина: «В Украине будут бороться за жизнь недоношенных младенцев». - 16.08.2006. урл]хттп://www.podrobnosti.ua/health/2006/08/16/340173.html/урл]
15. Украинская база медико-статистической информации, Центр медицинской статистики МЗ Украины. — урл]хттп://www.medstat.com.ua/ru/download/download_ru.html/урл]
16. Premature babies ‘have lower IQs’. BBC News, 2000,18 October.
урл]хттп://news.bbc.co.uk/1/hi/health/976874.stm/урл]
17. Выродимся или вымрем, что наступит раньше? — БИОМЕТРИКА. —
урл]хттп://www.biometrica.tomsk.ru/ftp/medicine/vpr.htm/урл]
18. Медико-демографическая ситуация в области. Управление здравоохранения Тамбовской области. урл]хттп://www.regadm.tambov.ru/strukt/upravlenie/Zdrav/data.htm/урл]
19. В России более 60% беременных женщин делают аборты. Невсру —2002 — (урл]хттп://www.newsru.com/russia/18oct2002/pregnant.html/урл] )
21. Чорный Е.В. «Некоторые эволюционные аспекты развития человека за последние десятилетия как проявление саморегуляции существования вида (на примере данных о преждевременных родах).» Кибернетика и вычислительная техника.- 2004- Вып.142. - С.87-98.
20. Василик П.В. Вековой ход изменения краниологических признаков древнего населения Украины и магнитное поле Земли. Подход к моделированию // Кибернетика и вычислительная техника. — 1988. — Вып 78. — С. 5-15.

Мне вся печаль твоя знакома,
Восторг ликующий рябин,
Когда незримо, невесомо
Летишь на струнах паутин.

В дожде я вижу тайну линий…
Чередованьем красок их
Заворожен я. Вечер синий
В ладонях осени затих.

Осенний миг…

Поезд когда убывает,
Когда самолет улетает,
Когда пароход уплывает...
Ну, что тут скажешь?.. Бывает.

Аз єсъм = я є семь

Для тех, кого интересует вопрос о родинках в виде созведия Ursa Major ( откуда и получился просто, как вариант перевода, - Большая Медведица).
Тех семи звезд Ковша, которое издавна именовалось словом-понятием - Воз.

Из понимания этого приоткрывается иное понимание и понятие ВозДух.