Знаю досить багато людей, які бояться такої страшної дати 13-те число...воно навіває жах і обіцяє неприємні пригоди. А якщо це ще й пятниця??? Страшно, правда??? Ха, аж смішно з таких людей))) Ну і раз люди в таке вірять, треба їм допомогти, чи не так? В мене сьодні свято - відмічаю 13 серпня!! Во! Надіюся від мого хард-року у сусідів вікна не позносить)))) Гуляєм)))  

Я вже здається писала, що люблю малювання. Мій улюблений художник - Йозеф Лада. Його картини у попередньому записі)

Ось деяка інформація про нього, взята з сайту http://www.philatelia.ru:

"

Лада (Lada) Йозеф
(1887—1957)
Сказки

Чешский график, живописец и писатель. Его карикатуры и иллюстрации (наиболее известны иллюстрации к «Похождениям бравого солдата Швейка» Гашека, 1924) отличаются лаконизмом контурного рисунка, добродушным народным юмором.

Он родился в деревеньке Грусице в центральной Чехии. Он был четвёртым ребёнком в семье сапожника. Хотя в семье Ладовых никогда не было много денег, Йозеф прожил счастливое детство. Природа, люди и воспоминания, связанные с родной деревенькой, нашли своё отражение в его будущем творчестве. Большое влияние на него оказали также родители – отец, популярный шутник и собеседник, которого приглашали на все свадьбы, мама – отличная рассказчица чудесных сказок.

На восприятие Йозефом Ладой окружающего мира сильно повлияло и одно трагическое событие. Будучи ещё младенцем, он однажды упал на закройный нож отца и поранил себе правый глаз, который уже навсегда остался слепым. Таким образом, Йозеф Лада всю свою жизнь смотрел на мир вокруг себя только одним глазом, без чувства глубины и перспективы. Это отразилось, прежде всего, на его рисунках пейзажей – чаще всего он их изображал вертикально, как будто всё находилось на холмe.

Любовь к рисованию у Йозефа Лады проснулась уже в раннем детстве. Когда он закончил среднюю школу, отец его отправил в Прагу учиться маляром. Но поскольку представление Йозефа Лады о работе художника несколько отличалось от действительности, с которой он встретился у маляра, эту учёбу он бросил. Наконец он обучился у переплётчика, где вечерами мог просматривать книги, подготовленные для переплёта. Он также начал посещать вечерние курсы в пражском Высшем художественно-промышленном училище. Через некоторое время ему удалось туда поступить на дневные курсы обучения, но скоро оказалось, что академическая муштра ему не по душе. Он бросил институт, и продолжал учиться сам. Он остался в Праге и зарабатывал деньги как иллюстратор и карикатурист в различных газетах и журналах.

В 1910 Йозеф Лада опубликовал свою первую книжку для детей «Мой алфавит». Тогда он ещё не знал, что это произведение будет сопровождать многие поколения детей в их первых путешествиях за тайнами языка. Постепенно его сатирические картинки, анекдоты и карикатуры становились всё популярнее среди читателей. Самый плодородный период Йозефа Лады начинается датой его свадьбы, 1923. В это время Лада работал не только редактором, но и иллюстратором книг известных писателей, как, например, Божена Немцова, Ярослав Гашек и других. Кроме того, он начал писать и иллюстрировать свои собственные книги для детей. Среди самых популярных —приключения кота Микеша, сказки о хитрой лисе, водяных, буках и бяках. В это время к нему приходят многие дети, чтобы рассказать ему о своих впечатлениях от его рисунков. Самые смелые ему даже советуют нарисовать лису очень рыжей, поскольку такую они видели летом в лесу, или у него просят милости для овечки, которую ждёт волк с вилкой в руке, в результате чего Лада волка удалит. Для него критика детей была всегда очень важной. Как он считал, ребёнок полностью понимает обиду и несправедливость в книге, он любит тонкость, благодушие и всегда требует счастливого конца. Поэтому Йозеф Лада намного больше прислушивался к критике детей, чем к мнению взрослых. Он много знал о детском мире фантазии.

В течение своей жизни Йозеф Лада нарисовал около 15.000 рисунков и иллюстраций и более 400 картин. Многие его произведения, как, например, «Кот Микеш», «Шаловливые сказки», «О хитрой кумушке лисе» и другие появились на телевизионных экранах в виде мультипликационных фильмов.

К сожалению, конец Второй мировой войны принёс Йозефу Ладе большое горе. В феврале 1945 во время бомбёжки трагически погибла его младшая дочь Ева в возрасте 16 лет. Шесть лет спустя мир покинула и его жена Гана. И спустя следующих шесть лет, 14-го декабря 1957, умер также Йозеф Лада. Хотя дети сейчас уже не могут лично навестить этого доброго, щедрого и искреннего человека, они с ним постоянно встречаются в его сказках и картинках. И тот, кто захочет, может отправиться в родную деревню Йозефа Лады Грусице, где находится его музей, и где можно пешком путешествовать по местам, связанным с миром его сказок."

Тепер моя думка щодо всього цього. Йозеф Лада мені дуже подобається з декількох причин. По-перше, стиль його картин наївно дитячий, тому викликає захоплення, заворожує, втягує у свій особливий паралельний світ, де все таке добре, щире, світле, одним словом - дитяче) По-друге, на картинах домінує зима, а я обожнюю цю пору року через сніг. Напевно тому, що він теж світлий і чистий...і знову таки нагадує дитинство. Як часто дорослі люди грають у сніжки?! Здається таке несерйозне заняття, але тим не менше воно захоплює, затягує, робить безмежно щасливим. ..А в чому секрет? Та просто воно родом з дитинства)))  

Ну я часто змінюю хоббі, захоплююся неовими речами, але з часом інтерес слабшає і я шукаю щось нове...Хоча деякі заняття є досить сталими, наприклад малювання. Літом я рідко малюю, нема натсрою. А під час навчання - вдома чи на парах)) - я малюю часто. Це розслабляє, краде душу у віртуальний світ нереальності... в кінці кінців просто прочищає мозок від зайвого вантажу) Вирішила виставити один малюнок) Не кидайтеся, будь ласка, тапочками - боляче))) Асловами можна. Я за конструктивну критику. Тим більше, що я на всі 100% розумію, що я не ідеальна, і ніколи такою не буду, але це означає лише те, що мені є чого прагнути і до чого наближатися!  

Я показую цей малюнок не тому, що  мені потрібно, щоб ви його оцінили. Просто хочу показати більше граней своєї особистості) 

P.S. Мрію про книгу "Анатомія для художників" - реальну таку книгу - матеріальну, таку, щоб відчути її під руками, роздивитися, як на сонці, так і в тіні. Я могла б завантажити з Інтернету віртуальні скани якоїсь книги для художників та і не одної, але це так нецікаво...

Настроение сейчас - Норм)

 

Ну трохи про книги...Я люблю читати. В оновному це фентезі, детективчики. Хоча іноді читаю щось незвичне, наприклад, в мене на компі є повна версія казок "Тисяча і одна ніч". Надзвичайно цікаво) А ще цікаво читати твори в оригіналі, з моїми можливостями англійською мовою.  Вже читала Шарлотту Бронте, Артура Конан-Дойля. Та зараз не про це...

Недавно дочитала фан-фік по книзі Дж. Роулінг "Гаррі Поттер" - "Цвет Надежды", автор Ledi Fiona. Якщо хтось ще не знайомий з цим творінням, почитати його можна тут: http://www.hogwartsnet.ru/fanf/ffshowfic.php?l=0&fid=939. Щодо самого твору. Рекомендую почитати. Це альтернативна реальність Гарріі Поттера. При чому розповідь ведеться в двох паралельних реальностях: старше покоління - молодше покоління. Автор протиставляє характери, вчинки батьків і дітей, хоча їхні життєві ситуації схожі між собою. Не ідентичні звичайно, але вимагають від героїв  схожих дій. Книга емоційно і психологічно насичена. В історії молодшого покоління двоє абсолютно протилежних людей, можна сказати ворогів, закохуються одне в одного. І страждають морально. Відчувається їхня емоційно-психологічна напруга. В історії старшого покоління двоє людей закохані, але доля їх розлучає. І вони мають боротися за своє щастя. а це вних вже як виходить) 

Ну, прочитали верхній абзац - думаєте стандартна "мильгниця")) Втім - ні. Характери персонажів тонко прописані з психологічної точки зору. Події дещо несподівані, і хепі-енд, хоч і в наявності, не викликає огидливого відчуття набридивості і стандартності. Думаю книгу варто почитати, хоча б тому, що автор довела, що є люди здатні писати не гірше, ніж оригінальний автор. Саме так. Я вважаю, що історія Ledi Fiona нічим не гірша за оповіді Роулінг, в багатьох відношеннях вона навіть краща. Це моя особиста думка.

Втім, якщо ви це прочитали, залиште, будь ласка, свій комент, якщо ви думаєте інакше, або якщо підтримуєте мою думку. Буду рада почути всіх)     

P.S. Картинка не моя, хто автор не знаю, вибачте, що використала, просто вона дуже гарна)