привіт.
так,я чудово знаю,що ти ніколи не відповіси мені на це...
бо просто байдуже.
так захотілося тепла,і ось вона я.сонце,море,ялта,массандра.
як же багато нас тепер розділяє,та хоча б не розділене кохання.
ти на іншому кінці "світу",мого ВСЕСВІТУ.
зараз натискаю все ті ж гладкі клавіши,а пальці холодіють від все тих самих неподоланих у серці сподівань.справді,досі вірю у кохання.
шрами залишаться зі мною,залишаться у пам"ять про все.але ,сподіваюся,згодом заживуть і я заживу життям.
ти пам"ятаєш ті гвинтові сходи,ту кімнатку з видом на нескінченне,невблаганно стрімке море.куди несуть його хвилі?
та площадка з колонами,здається,стоячи на ній ти вже пірнаєш в глибину буття...
той зоряний вечір і шум прибою..де це все?-залишилося там.
люди застигли,наче у крані вода,раніше я помічала їх,а тепер перестала.вони-німі тіні,чужі тіні,чужі душі
і я знову біжу від своїх думок у пустоту,але спотикаюся об минуле...раз у раз
свічки...коридори пустої душі.
завтра кофе с молоком,вальс Бостон...в густом тумане принёс крик с берега:"Постой!".волны бурлят,кипять белой пеной,что-то в этом мире останется,непременно...неизменно
Я мечтала спать на коленях твоих,мечтала вдыхать запах волос,время остановили...грусть теперь целует холодом меня в шею...
я хотела подарить тебе тайну людей на грани.
Наверно я одинока в этом мире,хотя, мы,вероятно,все немного одиноки в этом мире..закрывшись от других в своих комнатах смотрим в окна и ждет солнечного света,и лишь тогда выходим на улицу...
мир полон простых истин,но я не смогла найти себя в чужих мыслях.
мне так часто снятся южные сны..я расскажу тебе про волны,если захочешь,но они всё равно не с нами.благодарю тебя просто за нежное солнце,за те улыбки,что дарил мне ты.
сижу и тяну сладкий дым,выпускаю его наружу,сквозь него вижу море и наш берег.
если что прости,просто внутри меня огонь горит.
знаешь,я теряю слух,зрение,я теряю ощущение реальности вокруг меня,и ..и этот февраль уже никогда не прийдет,я просто плавлю время в своих руках.я таким образом удаляю это прошлое,ведь мы живые,просто живем дальше.
обещай мне хранить мгновения,и тихо так плыть,и плыть по волнам..
