Шлях Володимира Северина до поетичного слова і журналістського пера, започаткувавшись в орелецькому батьківському домі, вдосталь був посипаний колючий терням.

Народився краянин 23 вересня 1927-го в селі Орелець на Снятинщині. В п'ять літ сім'я переїхала в Тулову. Сільська школа, реальна школа в Снятині, гімназійні студії під пильним наглядом отця-професора Иосифа Проця. післявоєнні вчительські курси і підпільна праця - так диктувало життя, веління чистої совісті.

Свідомо виховував дітвору в Устянській, Красноставській та Підвисоцьких школах.

За часів фашистської та більшовицької окупацій пов'язав свою долю з підпільною сіткою ОУН-УПА, за що був червоними «визволителями» арештований і засуджений на 25 років, ...Архангельськ, Вологда, Іжма, Інта, Воркута, Мордовські острови... .

Одночасно - спец робота в підпільній сітці ОУН, активна праця для УПА, мрія про самостійну Україну.

Повернувся з таборів і висилки весною 1959-го. Почалися роки без роботи і прописки, а після - праця малярем, фізична робота на будівництві та ремонтідоріг. З 1964 року заочно навчався у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка на факультеті журналістики. Але ком партійці Володимира Северина і близько не допускали до роботи в редакції. Відомого літератора порятували від морального виснаження тільки праця годинниковим майстром і літературна творчість.

Книги «їм дзвони не грали» (1993), «У бій за волю» (1995), «Незагоєні рани» (1997) - вагомий творчий доробок письменника-краянина, совісна документалістика боротьби за волю України.

 Літературний надбанок В Северина дає нам щедрий матеріал для вивчення. Герої його творів - наші односельчани, сусіди, діти, батьки і родичі. Вони живуть і діють з єдиною думкою - вірою в Україну і святе своє діло.

Цікавий і поетичний доробок автора. У ньому і дні священної боротьби

камер.

...Перестало битися серце письменника-патріота       5 липня 1997-го в Снятині, але діяння і творчість його повсякчас із нами.

 

 Ти чуєш, матусю, той плач?

Ти чуєш, матусю, той плач в казематах?

То в крові стискаєтьсягрудь...

Чи чуєш той скрегіт? То шепчуть грати:

«Забудь свого сина, забудь... »

Забудь сині очі, що грали весною,

Й цвіли волошками колись.

Вони вже померкли, закуті тайгою...

О, нене, за них помолись!

 

О, Краю мій!

О, Краю мій, моя розпуко - орхідеє!..

Чи бачиш мого серця кров?

Візьми, Тобі свята любов 

О, Світе мій, моє ти сонечко святеє!

Інта - Абезь,1955рік

 

***

«На грані двох світів ми стали» -

Одній ідеї присягали.

«Воля народам» - наш девіз!

Сторінки кров 'ю написали.

Щоб внуки правнукам читали

За що проллято море сліз.

Марні всі наші сподівання...

Ми плюємо вам без вагання

У ваші душі прогнилі!

Кінець тиранів царювання!

Не ждіте ласки за знущання

О, людомори, палії!

Ми чорне пекло спалимо,

А на руїні зведемо

Нову Будівлю, гей кати,

З лиця землі ми зітремо

Рабську неволю і ярмо

І попрямуєм до мети!

Архангельськ, Пукса-озеро, 1954 рік

 

***

В осінньому небі заплакані зорі

Тремтіли на вістрі байдужих світів.

Зітхали берези в холоднім просторі, -

На обрії танув  лебединий спів.

Шелеснула тирса-як тінь полохлива,

І степом крилатим журбу понесла.

У мряці осінній посивіла нива

Зчорнілеє горе мовчанням сплела

Німіє пустиня і сонце не сходить.

Ніч кригою давить на груди надій...

Лиш з вітрам, мов злодій, голодная бродить 

Незвершена доля незвершених дій.

У чорному небі померкнули зорі

На вістрі байдужих, зловіщих світів,

Зів'яли берези в жахливім просторі...

Лиш спогадом тихим лебединий спів.

Мордовія, 1956 рік

Окремі твори:

     Їм дзвони не грали. - Снятии : Редакція альманаху «Покуття». - 1993. - 112с.

    Там смерть гуляла з москалями... // Голос Покуття. - 1994. - 13 квіт. (№ 33).

    У бій за волю. - Снятии : Редакція альманаху «Покуття». - 1995. - 128 с.

   Все до останку тобі, моя ненько : [проза] ; Згадай ж бо, дитино; Моє село: [вірші] // Покуття. - 1996. - № 1. - С. 93-96.

Незагоєні рани : Іст. повість у двох частинах. - Снятии : Прут Принт, 1997. - 100 с.

Згадай ж бо, дитино: [вірш ] // Чабан Д. Тучапи над Черемошем : історико-краєзнавчий та етнографічний нарис. - Снятии : Прут Принт, 2001. С. 75-76.

Згадай ж бо, дитино // Попадюк М. П. Імена. - Снятии: Прут Принт,        1999.- С.115-116.

В полоні зради; Останні сальви; «Полтавець»; «Івась»; [добірка віршів] // Покутська хрестоматія / У поряд, і передм. М. Попадюка. - 2 вид.,          стереот. - Снятин : Прут Принт, 2008. - С. 221.

«Видиш, брате мій, товаришу мій» ; добірка віршів // Снятинська вежа.-2011.-23 верес. (№33).- С. 7.

 

ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ:

Попадюк М. Герої поруч : [про книгу В. Северина «їм дзвони не грали»] / Мирослав Попадюк // Снятинська вежа. - 2011. - 23 верес. (№ 33).- С. 7.

Чипига В. На його сторінках - кривавий біль України / Володимир Чипига //Снятинська вежа. -2011.-23 верес. (№ 33). - С. 7.

Володимир Северин // Попадюк М. П. Імена. - Снятии : Прут Принт,     1999. - С.79; 

Покутська хрестоматія / У поряд, і передм. М. Попадюка. -2 вид., стереот. - Снятии : Прут Принт, 2008. - С. 221.

Могили відомих діячів краю. Снятии. Северин Володимир // Я. Романюк, В. Харитон, Д. Чабан. Па'мяттю серця зігріті : Історія Снятинщини в літературно-мистецьких пам'ятках

Харитон В. Я. , Романюк Я. І. Снятинщина: люди, події, факти. -Снятии : Прут Принт. 2003. -272 с. - [ Про В. Северина - с. 156].

Сповідь : [з таємного записничка ] // Марусик П. Белелує, колиско моя! : Історія, етнографія, побут Покутського села. - Галич. - 2000. - С. 213-217.

Володим ир Северин : [некролог] // Голос Покуття. - 1997. - 4 жовт. (№ 45).- С. 5.

Нижник М. Ми не прощаємось з тобою : [образок та вірш, присвячені пам'яті В. Северина] // Голос Покуття. - 1997. - 4 жовт. (№ 45). - С. 5.

Смерть лицаря пера і волі: некролог Володимира Северина] // Голос Покуття. -1997.-    12 лип. (№34). - С. 1.

Любківський Д. «У бій, за волю!» : [про книгу письменника зі Снятина В. Северина] /Д. Любківський // Поклик. - 1995. - 7 жовт.

 

Воєвідко В. Друга «ластівка» : [Про нову книгу В. Северина «У бій за волю»] / Василь Воєвідко // Галичина. - 1995. - 9 груд. 

1.


2.


3.