мені тут один хлопець казав, що коли близькі помирають, їм стає легше і тому ми повинні радіти з ними, але я сказала, що в такі часи наш біль найважливіший, наші відчуття остріші, наша туга за цією людиною глибжа ніж будь-коли...
у такі хвилини ми занурюємося в себе, в свої спогади, і вони тоді здаються спасінням від цієї болі...
мої співчуття...