-Музыка

 -Подписка по e-mail

 

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Князь_Велес

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 16.10.2008
Записей: 11
Комментариев: 43
Написано: 149





Разрывая кольца времён, возрождая из пепла честь забытых имён...

Понедельник, 22 Августа 2011 г. 11:46 + в цитатник
Через долгие временные барьеры я возвращаюсь в старую, но с новыми мыслями и более четким мировоззрением, место. Место это интернет. нет. Я его не покидал, но покидал это место. Я новый, я другой. Я стремлюсь все так же к старым целям, но все так же получаю новые преимущества над собой, выскаребывая из себя самое положительное, а главное старание.
Каждому нужна в голове полочка и приспособление для ее заполнения, а еще лучше в правильном порядке. Тут то мне нужна небольшая помощь в этом. Наверное потому я и вернулся. Я потерялся в себе.
Надо меньше думать :)
продолжение следует...


Понравилось: 34 пользователям

Аудио-запись: Ad Hominem - Slaves of God

Воскресенье, 02 Августа 2009 г. 20:30 + в цитатник
Файл удален из-за ошибки в конвертации Альбом: Dictator - A Monument Of Glory (2009)

Без заголовка

Четверг, 23 Июля 2009 г. 18:34 + в цитатник
Задумываясь над жизнью, целями, смыслом всего жизненного течения, понимаешь, что есть за что бороться, но и так, же видишь, что слишком глубоко мир погружен в тоталитарную яму рабства.
Веришь, знаешь – о Возрождении и, падая, поднимаешься, встряхиваешь серую пыль, а Солнце оживляет в теле силу, Земля под ногами не дает тебе пасть снова.
Ты стремишься к новым деяниям и всегда помнишь о вечных спутниках и помощниках, пробуждая в себе еще больше страсти и желание победить. Пробивая одну стену бед, ты вдыхаешь легче, чем раньше. Но хочется вздохнуть полной грудью…
Так будем теми, кем должны быть…


"Молитви, наче заклики до зброї,
Із ними я піду у майбуття,
Та чистими все ж будуть руки мої
На видноколі вічного життя.
Впадуть всі мури горя і сум'яття,
Налигачі та ярма упадуть,
І полум'ям кривавого багаття,
Багаттям правди, очі розцвітуть.
Настане день безпрограшний та чистий,
Ми будемо готові вже тоді,
І на списах промінчик сонця бистрий
Нам виграватиме мелодії дзвінкі.
Підемо в путь сувору і безкраю,
Заглянемо у вічність золоту,
І буде видно десь за небокраєм
Дідівську землю рідну і святу.
Прорвемось у незвідані простори,
Не знайдеться там місця марноті,
Залишимо в минулому роздори,
Поновимо обійми вікові.
Поновимо й зміцнимо узи братні,
Що розірвала доля нелегка,
Перед лицем одвічного прокляття
Постанем разом – до руки рука.
У лавах тих, численних і широких,
Згадаєм славу Предків світову,
І на могилах скитів синьооких,
Збудуємо державу молоду.
Ударим разом, як давно не били,
Аж рознесеться небом дикий гук,
У наших душах русичі ожили,
Згадай-но, друже, чий ти є онук!


(с)Святослав Войтко"

***

Среда, 29 Апреля 2009 г. 14:19 + в цитатник
В колонках играет - Невидь - Победа (butterfly radio)
x_4037cbeeca (304x453, 61Kb)
Я коротаю жизнь мою.
Мою безумную, глухую:
Сегодня - трезво торжествую,
А завтра - плачу и пою.

Но если гибель предстоит?
Но если за моей спиною
Тот - необъятною рукою
покрывший зеркало - стоит?...

Блеснет в глаза зеркальный свет,
И в ужасе, зажмуря очи,
Я отступлю в ту область ночи,
Откуда Возвращенья нет...

~

Четверг, 26 Марта 2009 г. 20:13 + в цитатник
Глядя на дым можно точно сказать,
Будет ли завтра дождь,
Ветер или снова как сегодня –
Солнце подымается в глубокой тишине
В синем прохладном тумане.

 (699x489, 49Kb)

чем дальше, тем хуже

Пятница, 20 Марта 2009 г. 15:54 + в цитатник
«Он свято верил в то, что жизнь пройдет прекрасно без него…»

О боги! Я, наверное, больше не смогу любить… как не стремился, но любовь выше меня. Наверное, все тепло, всю страсть, ласку и все, что я мог дать, я уже посвятил одной. Больше надежд нет. Теперь я алчу безмятежности. Уехать в Карелию и работать там. Уйти в лес, построить дом - жить по-человечески. Ведь кому я нужен…?!
Как мне наскучило предательство, ложь и эти лики в маске благородного человека с кривыми пальцами и хромой ногой, как будто пострадали из-за собственной глупости. Одни Солнце, Звезды и Луна знают, чего я хочу. Поэтому я всегда свидетельствую свое почтение только им.
Завел кота, подобрал с улицы. Моральных ценностей у него богаче, чем у «некоторых».
Ныне он единый мой друг.
 (340x394, 56Kb)

Прошлое Больно Вспоминать

Вторник, 04 Ноября 2008 г. 00:17 + в цитатник
Иногда я себя не понимаю... я вообще ничего не понимаю! Я больше не чувствую зла к Ней. Я даже не был бы против встретить Ее, поговорить. Я скучаю за Ней... Почему?!
Я шел вечером домой через весь город, высматривал в сумерках Ее силуэт, не Она ли это идет ко мне на встречу?!... И это была все же не Она... Я без проблем бы узнал Ее в темноте...
Уже 2,5 месяца моего одиночества, я вспоминал Ее всего лишь первые пол месяца, затем забыл и теперь снова Она проникает в мои мысли...
Вспоминаю прошлое.
Я никогда не забуду Ее теплой улыбки.... Вспоминаю Ее взгляд, когда Она смотрела на меня..у Нее красивые зеленые глаза... Когда Она меня обнимала, на моей рубашке оставался Ее запах.. у Нее были прекрасные духи. Я помню тепло Ее тела. В холодные серые дни мне было даже жарко сидеть с Ней на сырой земле, обнимаясь, под лесными деревьями...

надоело........ Не хочу больше помнить все это...

обычный серый день

Пятница, 31 Октября 2008 г. 19:49 + в цитатник
Снова печаль, грусть... Не могу я противостоять самому себе. Хочу чтобы было приятно на душе, чтобы было хорошо! Но все же оказывается, хотеть это не все что требуется. Нужно иметь большую волю. Да, она есть у меня. И ее не достаточно...
Хочется чтобы кто-то составил мне компанию в моей серой квартире... и хочется одиночества. Какие-то смешанные чувства...не ясность... что происходит?! ...снова не ясность...
Вот, я один, пью крепкий чай, жду ЧЕГО-ТО. Нечего не происходит...

Сегодня звонил сто раз сестре. Не брала трубку... как же она меня испугала. Слава богам, нашлась, все с ней в порядке. Она меня расстроила своей не послушностью. Уехала на концерт и не возвратилась. Она просто сводит с ума меня своим поведением.
Да, я понимаю, что хочется побыть самостоятельной, хочется погулять, сам был таким... но все же...

...

Суббота, 25 Октября 2008 г. 18:27 + в цитатник
Сьогодні Вона відвідала моє житло...
Я сидів біля вікна, чув лише дзвін струн гітари, вона потребувала настройки. Потім раптово хтось подзвонив в двері. Я був здивований. Оскільки до мене давно ніхто не приходив.
Відчинивши двері моя свідомість застигла...
Вона привіталась і увійшла до хати, прямуючи на кухню. Я мовчки пішов за Нею... відразу заварив чаю в невелику склянку і подав їй. Хвилину ми мовчали. І тут я запитав Її навіщо Вона прийшла. Не почувши нічого у відповідь я ще раз повторив питання. Вона зробила пару ковтків чаю і сказала:

"Саша, я тебе кохаю... ти пробачиш мене?"

Я був в замішанні, мене охоплювали злість і в у свій час шок. Як? Як вона посміла мені сказати таке?! Вона поводиться зі мною як з річчю! Я майже втратив контроль, але все таки насилу зміг подолати свої емоції і спокійно відповів їй:
"Прошу тебе.. піди..."
Вона підірвалася зі стільця, підбігла до мене, схопилася за светр обома руками і промовила:

"Саша... будь ласка... пробач мене... пробач... я знаю, я винувата перед тобою. Я зробила велику помилку... але я зрозуміла її... я зрозуміла, що моє кохання належить тільки тобі!"

Знову! Знову вона розбудила в мені гнів! Мені було дуже боляче... Я відчепив її руки від себе і не стримавшися висловився:
"ТИ РОЗБИЛА МОЄ СЕРЦЕ! Прошу тебе, покинь мене як і тоді..."
Вона опустила голову і по її щоках стрімко потекли сльози. Вона пішла...
Я злий! Я ЗЛИЙ! За, що вона зі мною так?! А я так її кохав... я намагався робити все щоб їй було добре... я просто кохав... а вона розбила моє серце... вона зрадила мене! Вона сказала, що полюбила іншого і покинула мене, а зараз, от так просто повернулася і заявила, що все ж таки я її кохання... Я вже майже змирився, що мені тепер нікого обіймати, нікого цілувати, говорити що КОХАЮ, просто відчувати сенс життя... тепер я просто відчуваю до неї ненависть... і ненависть до себе...

Путь воина

Четверг, 16 Октября 2008 г. 23:59 + в цитатник
В колонках играет - Невидь
Лукаво смеется луна.
Солнце лишилось дна.
Мой меч в крови
И нет дороги назад
Война священа.
Мир ты не увидешь закат.
Танец мечей, ветра стон.
Я принес жертву войне
Пусть брызжет кровью врагов
Злость что скопилась во мне.
Будь во мне сила земли,
Чистота воды и стойкость горы,
Скорость стрелы, жар огня.
Всегда будь со мной, доблесть моя.
 (700x449, 97Kb)

Дневник Князь_Велес

Четверг, 16 Октября 2008 г. 17:56 + в цитатник
Достойно прими свою смерть как победу,
Когда в тяжкой битве пронзит сердце меч.
Лик Хорсов приветствуй вскинутой в небо
Дланью, лежа мертвецом на земле..


Поиск сообщений в Князь_Велес
Страницы: [1] Календарь