«Всі хлопці однакові!» (монолог Кокетки)

Нітрохи їх не розумію, цих хлопців! Прямо інопланетяни якісь! Ходиш навколо нього, походжаєш, наче пава, на підборах височенних, таких, що аж пальці скручує… Зачіски, манікюри, косметика – все для них! А вони…словом, невдячні! Модні міні-спідниці, ще більше «міні» просто нікуди! Панчохи най-най-най! А вії! Чи я коли-небудь фарбувала їх так ретельно? Кожну війку, щоб підкручувалися… Луп-луп – в дзеркалі дівчина-цукерочка! Красуня, пальчики оближеш! А воно… Невдячний! Дурень! Йолоп! Лопух звичайний! Кактус без голочок! Ехіноцереус гребінчастий! Товчеться все на одному місці, наче той довбень у ступі! Аж плакати інколи хочеться? Чи то вони всі такі загальмовані, чи то я западаю винятково на тугодумів? Ні, що не кажіть, а дівчата все-таки розумніші за тих йолопів! Навіть в газетах пишуть, що ми на цілісіньких два роки випереджаємо в розвитку своїх ровесників-хлопців… Та будь-яка дівчина з-півслова зрозуміє, що подобається певному суб’єкту протилежної статі! А ті погляди, усмішки, жартики – то все для них, йолопів! Що ж, доведеться переходити до плану Б. Контрнаступ. Операція… Яка різниця? Коротше, ревнощі – суперштука, коли хлопець довго не розуміє натяків… О! Василь! Чи, може, Богдан? Ні, все-таки Олег. «Олегу!» - кличу неголосно, так, щоб тільки двоє почуло: «Отой» і Олег. Що це в нього за вусики страшні? Фі! Терпіти не можу курців і неголених! Але куди дінешся, коли план Б під загрозою? Причалюю. Привіт, як ся маєш, як здоров’я, як навчання, брати-сестри, коти-собаки, сусіди…продавці у магазині…таргани на поличках? Добре! Щоб ти сказився, такий нудний, наче черв’як при дорозі! Хоч би пожартував разочок! Мені ж треба сміятися, і то щонайголосніше, бо ж Він прислухається! Жартуй, Олеже! Ото пощастило: здається, цей також йолоп і тугодум! Ну чисто тобі інопланетяни! Добре, не старайся, сама якось пожартую, сама й посміюся… не звикати… Як на зло жодного анекдота не згадаю! Хоч записуй! О! Згадала! Він же від якоїсь там попсової групи аж казиться. Руки… гості… смеші… коріння… віа… гри… рефлекси… вроджені, набуті, умовні – чистісінька біологія! Точно! «Біологія» - пісня називається так! Нічого собі! Магічний ефект… Олег аж затрусився! Нічого собі пісенька, мабуть! Та що ти кажеш? Група розпадається… ой-йой, яке ж горенько! А що ж тепер НАША російська попса буде робити? Слухай, мені тепер не заснути… Цить! Іде! Що?!! Ідуть?... Що це за фарбована дівуля в дірявих панчохах? Спідниця із "секонду", мабуть… А ще вище нічого не хочеш показати, гадюко! Щоб у тебе туш потекла, щоб ти помаду вдома забула! Макіяж чудовий, як на Мериліна Менсона! Ну куди ти лаписька свої тулиш? Руки забери, коза! Ноги криві… Привіт-привіт – Йому, а тебе я взагалі вперше бачу (і твоє щастя буде, якщо востаннє, інакше я за себе не відповідаю!). Недарма люди кажуть, що жінки дурні! Ти у мене побачиш, які вони бувають! Скажені! І Він побачить… А вона! У-у-у, гадюка! Куди ти тулишся, Олеже? Я ж сказала, мені ніколи! Та відчепися ти зі своєю віагрою! Збоченець! Пішли! Нічого-нічого… Я ж тепер не засну!
Ох ці хлопці, всі ви однакові!