хм....так дивно...так дивно все.......
...треба робити новий крок....у так зване доросле життя...нове.....на це треба сили....яких зараз нема...а бажання??........може колись з,явиться.....

треба поринути у щось...щоб просто не думати про щось......про це..про це все......

давно вже такого не було........меня просто хочеться мовчати...і насолоджуватись тишею...і байдуже що навкого....це лякає..

в голові щось схоже на яєшню.....мізки розщявлені.......і купа різних думок.........як начинка....


якась маячня.....


хочускоріш зайнятися справою...заповнити своє життя чимось...щоб на роздуми не залишалося часу...бо вони вюивають...роз`їдають зсередини....ще стає схожим на фільм жахів....

приэмно збагнути , що навіть через кілька років нам є про що поговорити...))

давно вже час....але це так важко.....


важко посміхатися, коли на дущі дощ.......

В колонках играет - Nickelback "Far away...."
Настроение сейчас - ////

якби мені таку драбинку...щоб доторкнутися до обрію...і поринути у танок з хмаринкою.......там....де збуваються мрії.....

яке ж дивне створіння.....людина

ось я ....така собі дівчинка з дивакуватими звичками і різкими змінами настрою....
то мені хочеться сміятися і посміхатися назустріч оточуючим...
а то існує бажання повбивати іх усіх....
то мені здається, що я здатна на все...а іноді я відчуваю себе такою беззахистною....
я гадаю....що забула цю людину....а виходить, що ні....
то ненавиджу, то кохаю.....
то жити не можу....ато дихати нічім поряд з ним....
то мене переповнює симпатія...то дика образа....
то захищаю....то звинувачую....
то відштовхую.....то знов хочу, щоб був поряд....
інколи хочеться підійти і ніжно-ніжно поцілувати......а коли він торкається мене - післати під три чорти
мені вже так набридло грати.....я хочу підійти і розказати про все, що я відчуваю......але розумію....що не можна.....
бо не зрозуміє....
він сам себе не розуміє...а тут ще я
коли людина одного дня каже...що хоче засинати, дивлячись на мою фотографію...коли говорить про почуття....а наступного дня робить вигляд, що цього не було.....
як....як вірити і розуміти....
не можу.....а так хочеться.....
чому.....чому не розумію я, мене так до нього тягне.....

обожнюю нічний Київ....він незрівняний.......самотні вулиці та горді ліхтарі......

я дИтина..і напевНо залишусь такою назавжди.... а вік?то лише за паспортом)....