три года не было надобности сюда заходить. и наверное и хорошо. но нет уже сил в себе держать мысли.
почему этот сраный мыр оставляет жить людей, которые гадят этот мир? почему надо забирать из жизни человека, который любил эту сраную жизнь больше всех остальных? который учил всех остальных КАК ее надо любить? у которого были четкие планы на будущее, который знал какому делу он хочет посвятить себя!!у которого был необыкновенный склад ума, которым бы он мог воспользоваться на благо этого гребаного мира! и что в ответ? забрать его отсюда??

пока еще полное понятие всего не появляеться в моей голове. кажеться что зайдешь в инет, а от него сообщение висит. или включишь скайп, а от него пропущеный. а через месяц он обещал вернуться в черкассы.обещал прийти в гости.а тут это убойное сообщение в контакте "Эйнарс умер".чувства? сначала удары сердца в ушах, потом дрожь, а потом..а какая разница если друга уже нет.и не будет.в один момент.

а умники будут орать что жизнь справедливая.что она все правильно делает.а пусть теперь эта гребаная справедливая жизнь вернет человека!

берегите близких.берегите от окружающего мира и от самой жизни

останнім часом шось страшне почало коїтися...чула шо треба кожен раз аналізувати свій прожитий день.ніби так набагато краще.ну от.спробую.
думала щодо свого оточення, щодо людей які мене оточують.і реально зрозуміла що в моєму житті знайдеться декілька людей, за яких я дуж вдячна і за яких я трясусь.писати їх імена неважливо, все одно то знаю тік я.але от що я б робила без них не уявляю.і тому може саме на цьому підгрунті останні два дні в мене з"явилися якісь кошмарні сни.ніби я поступово втрачаю тих друзів.то страшно.бо коли я намагюся прокинутися, воно ніби не відпускає мене.то може дійсно занадте переживання за друзів..або ж просто відхилення у психіці...хто б мені відповів...
і зе я одне зрозуміла.можна виказувати всякі емоції.але от якшо кохаєш, то мовчи...бо то до добра не доведе.

давно не писала..руки не доходили якось.. та і в принципі не було часу(( але от за останній час багато чого зрозуміла..зрозуміла те що не важливо знати людину все життя, щоб бути в ній впевненій.Можна жити з людиною пліч-о-пліч з дитинства, а все одно не знати всіх тараканів в її голові.а мона отак от за два тижні поачити що поруч з тобою живе твій однодумець..і згодом виявиться шо ви існували з ним поруч весь час..
а ще з кожним днем мене душить наше місто...вже так задовбали ці одні і ті ж обличчя, постійно чимось невдоволені і з кислим виразом..черкаси давлять мене, і кожного разу коли йдеш по цим нудним і вже вивченим до найменшої пилинки вулицям, роумієш шо все однакове, все банальне, все без усяких змін...фе..аж нудить вже від того..поскоріше б кудись подалі звідси..

отакі от перегажені вихідні....торчати на дачі невідомо скіки, в радіусі 30 км нікого за вийнятком пенсіонерів, котрим окрім сплєтєнь та городу нічого не треба....який жах..я з глузду з"їду..зате хоча б попередні два дні були просто якісь наче казкові..звичайно будуть ще моменти коли буде дуж фігово, але я так рада шо хоча б два дні носилася десь під хмарами!!і за ці відчуття, за повторення цих відчуттів згодна віддати багато..так хочеться знову те пережити..блін..

В колонках играет - Pandah - Осінь
настроение немного получше чем вчера вечером, но щас же ж еще не вечер..зато радует та мысль, что хоть после последнего экзамена не появлюсь в универе...эх...не увижу опять те лица((((

кстате, как думаете что лучше? что б вас молча игнорили и ничего не объясняли или что бы быстрее послали и вы уже знали наверняки что и как?

блин...смотрела седня фильм про позитивное мышление....чесно сказать даже на пару минут поверила,а потом еще и проверила.поначалу вродь сработало..а терь...руки трясуться, слезы катяться, нифига не хочеться..и какое в ж позитивное мышление!!хочеться залезть куда то на какую то гору, откуда бы было видно весь город, врубить на полную любимую группу и плакать, забыв обо всем...вот так просто подумать как один и тот же человек может приносить и радость, и грусть одновременно...больно то как...больно...хочу дождь.даж ливень....хочу сидеть на крыше дома у себя и плкать.а еще хочу что б в этот момент оказался рядом моя подруга.или друг.что б не быть одной...пожалуй с крышей щас так и сделаю.другого выхода нет...просто на крыше никто тебя не трогает, смотришь на людей свеху и думаешь что там, внизу все так низко и плохо, а на крыше вродь все как то попроще..ааааааааааа....блин. больно то как...:'(((((((((

В колонках играет - Stigmata - я вскрою вены для тебя
Настроение сейчас - херове

фака...таке зараз відчуття всередині...коли так хочеться підійти до однієї людини і...і...але ж все одно то тіки думки в голові, які нічого не варті.і кожного разу коли починаєш переконувати себе шо да, то таки правда, шо людину можна забути..але те відчутття тіки на пару хвилин.і виходить знову самообман..виходить шо знову ти намагаєшся робити веселу усміхнену гримасу обличчя, а всередині буря, яка навряд чи стихне...так неможливо...то дуже боляче...а тій людині все одно пох...

не знаю чем, но мне эта картинка оч понравилась.ваши варианты изображенного на ней?

я безбашеное чудо, которіе постоянно ищет приключения на свою пятую точку, а потом не знает как разгребтись с теми всеми проблемами))