добре що все пройшло.. багато чого пережила.. перетерпіла... думала просто не виживу.. без цих очей... без цієї посмішки.. його обіймів... його голосу від якого мурашки по шкірі...

і мабуть не заспокоїлась би і не забула якби все не повернулось так... ми знову разом... але це зовсім інше відчуття... кохати.. і знати що тебе він теж кохає.. не тільки тому що він це сказав (нарешті сказав:) ).. а тому що я це бачу в його погляді.. відчуваю серцем...

ЗВЕРТАЮСЬ ДО ТЕБЕ!
виступили сльози..
боже як же я кохаю...

милий.. мій хороший.. мій єдиний... любий.. ніжний.. лагідний.. коханий..

коли ти тоді написав... що хочеш зустрітись я до останнього не вірила що ти справді хочеш мене повернути... коли ми сиділи там за столиком ніби чужі люди... я не могла подивитись тобі у очі.. а руки тряслися... ти говорив ці слова а я думала що сплю.. що це лише сон...

я могла взяти час подумати... але життя спливає і треба жити лише в задоволення...

коли ти написав що кохаєш.. написав це вперше... мені хотілось кричати.... від шастя... я ніколи!! чуєш?!.. ніколи не відчувала себе такою щасливою...

я зараз плачу.... мабуть тому що дуже кохаю... і хочу донести до тебе ці слова... ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!!!