Чи було то все коханням? Незнаю...

Але точно знаю, що сьогодні нап"юсь.... Зі своїми дівчатами... 

Не до такої степені як він тоді, але.... все одно нап"юсь....

Відколи я почала пити у таких випадках???.......

Думала, коли скажу йому "нас нема", то стане легше, а насправді легше нічого не стало.... стало гірше....

Нічого не можу робити, ні про що думати.... але то спочатку завжди так, потім стане краще.... забудеться.....

Стільки всього хочеться сказати йому, але мабуть всі ті слова будуть лишніми.

Що у нас було? Кохання? Чи просто якась тупа гра, після якої я себе відчуваю останньою сукою?

Блін, якісь мої роздуми неправильні... я навіть не можу писати нормально останнім часом....

Може до понеділка попустить з цим усім, бо у понеділок у мене важлива співбесіда...

Ненавиджу такий підвішаний стан.....

Як зараз....

Зеркальные демоны грозно кривляясь

Мысли твои убивают без боли,

И хладнокровно тебе улыбаясь

Всю твою злость выпускают на волю

Марш Мендельсона играя на венах,

Лезвием острым словно молитвой

Ты заперла себя в этих стенах

Один на один - с зеркалами и бритвой.

И розучившись верить и слушать

Лишь подражая порыву желанья

Навек прирекая уставшую душу

На холод и мрак, немое засланье.

Останови порыв суицида,

Легче не станет от этих движений,

Все прокрути назад по "репиду".

Верить нельзя лжи отражений....

Натрапила на "случайний дневник" однієї схильної до суїциду дівчинки..... перечитавши кілька її постів, в душі стало якось не по собі, от і віршик такий навіяло, гатічний......

Час...Його дофігіща...Вільного... Особливо коли сидиш вдома.....

Але розтрачається він якось незрозуміло.

Хоча останнім часом тратила його виключно на підготовку до тестування, походи на "пиво" з друзями і ще на всяку фігню... 

Зараз от сиджу, риюся в інтернеті. Шукаю інформацію про пірсінг (хотя вапрос, шо саме шукаю? так,  картінки дивлюся).

Вчора зробила пірсінг брови, понравілось, буду мабуть проколювати ще шось =))) Ваффф.... 

Правді рідні рекомендують моСк пропірсінгувати, але то пофіГ, переживуть, потриндять і успакояться....

А я зато собі в Зєркалє нравлюсь... хоча і до цього нравілась...

Якось може фоткі виложу....

Мила вдома туалет =)))).... Зрозуміла просту річ :

Все в житті міняється так само, як в унітазі міняється вода.

Правда не всі люди вміють за собою змивати....

Висновок: частіше треба мити туалет, такі геніальні думки приходять в голову =))))))))))))))))))))

Знаєш, я абсолютно не ревную тебе...

Я довіряю тобі, хоча і трохи боюся тих, хто був у тебе ДО

Я вже перестала ділити життя на твоє-моє... до мене-до тебе....

Все стало якимось таким загальним-спільним-нашим...

Неформальним.... Бо так хочу я.....

Формальним....Бо так хочеш ти...

І в цьому я боюся твоїх почуттів....І не бачу ніякого сенсу, в тому, що було у мене........ до ТЕБЕ...

Іноді я думаю, що буде з нами якщо доведеться розійтися.... Ти кажеш, що це все дурниці, брєд, і не варто про таке думати....

Я так боюся щось міняти..... Мене влаштовує все таким яким воно є.....

Але.... fuck......

я.............................<3

Найобразливіше - це коли твої мрії збуваються у когось іншого (с)

Подумала над цими словам. Добре подумала. І зрозуміла, що я нічого не роблю для того, щоб збувалися мої мрії. Жодних дій.

Раніше якось йшла, щось робила, а тепер? Все влаштовує таким, яким воно є.... Радію, що не гірше...

Люди навкруг вроді нормальні. У особистому житті все спокійно. На все решто абсолютно пофігу.  Хоча іноді десь і "гавкаю" на жізню, що вона така нєсправєдлівая по відношенню до мене...

І це та дівчинка, що рік назад не боялась відстані 800 км. у незнайоме місто? А тепер боїться поїхати на кілька днів до Львова...

Старію? Чи що?

Фак ... Як так можна, Ліко?... І це тоді, коли треба найбільше рухатись вперед... Соромно, самій перед собою соромно...

Пі.Сі. Будь-ласка дайте хтось Ліці копанця, а то вона скоро павутиною покриється від бездіяльності....

Самотня... t=37.4.... за мною плаче гарячий малиновий чай,  улюблена піжама і плюшевий медведик...

але не сьогодні.....сьогодні, мабуть ще прийдеться помучитись....

Щастя...Всі найдорожчі люди поруч...

Але чого всередині ця самотність?

Пригадую як хтось з великих сказав: "Самотність - не тоді, коли ти один, а коли ти відчуваєш себе самотнім серед людей"...

Душа вимагає перепочинку? Чи просто треба зібрати сили перед тим, як продовжити йти вперед?

Щоденники існують для того, щоб на старості років було легше писати мемуари...(с)

Слів як назло немає...Настрій  - позитивний.... Все ніби стає на свої місця...

2 грудня відвідувала концерт "Крихітки Цахес" і гурту "Знак Води".... Сподобалось....Організаторам і всім хто приймав участь в організації великий респект) Молодці, постарались на славу)....

Правда фотоапарат мене підвів в самий потрібний момент. Ф топку його треба))))

Але кілька фото все таки залишилось:

Крихітка -

Ми -

О, це майбутні три зірки літератури (с)Ірина Рехло

На фото: neYangol,   Пьяная Фея, ФАКтично_Янгол,

На фото: Пьяная Фея, ФАКтично_Янгол, neYangol,

Попалили папарацці (нєвінаватая я, сісти не було де))))

Дуркую)))

Пі.Ес. Велике дякую Сані за білети, чудовий вечір і гарний настрій...Цьом) Я знаю ти це прочитаєш

Хтось з великих сказав: "Щоб бути щасливим, треба перестати турбуватись про речі, які не залежать від нас..."