А я хочу, щоб був дощ, мені не потрібне сонце. Хочу, щоб заплакане небо стало мною, а я посміхалась.
Вільна, та це не має значення. Бо є інше, що вбиває не гірше за алкогольні пальці та тютюнові стрічки.
Нібито сильна. Нібито.
Вечорами, хапаючи натхнення, пишу наукову. І все одно не сплю.
Я б втікла, але ніде не чекають. Тікаю до себе самої. Живу.
Заберіть у мене хтось цю ненависну чутливість до усього, вирвіть з корінням, бо на шматки.
І ніхто не знає того, що насправді.