В колонках играет - Холодне сонце
Настроение сейчас - Сумно романтичний... чи щось в цьому роді

Мене знову пробило на нічні посиденьки за компом. Може все через те, що вдень нема можливості щось розумне написати? А може через те, що саме так , вночі, все і почалось? Не знаю. Мені просто подобається залізти посеред ночі на вікно, звісити ноги і спостерігати за сонним містом. За тим, як поспішають додому поодинокі автомобілі, за тим, як гуляють закохані пари, за тим, як живе планета. У такі моменти хочеться зробити лише крок назустріч висоті і полетіти, полетіти туди, де є щастя, полетіти до свого Янгола. Прикро, що ми не вміємо літати. Адже, як чудово було б злетіти у нічне небо подивитись з висоти пташиного польоту на мереживо вогнів нічного міста і, плюнувши на всі негаразди, полетіти у влесний світ... Можна було б частіше бачитись зі старим друзякою, що живе за сотні кілометрів, не потрібно було б переживати через те, працює сьогодні нет, чи ні, мати в дупі усі негаразди і незручності повязані із міським транспортом. Шкода...