В колонках играет - Би-2 и Чичерина "Мой рокенрол"

Настроение сейчас - фальш.

ніяковість. грубість. і жодного натяку на порозуміння. Бездушні, жадаючі любові і теплоти люди, хоча і так назвати вас важко. ХТО ВИ? мені не приемно кожен день бачити ваші обличчя, мені хочеться блювати від прорізних взглядів у спину, поглядів ніби знєте мене, і відчуваете кожну тонкіть моїх веснянок. Кожен бере з цього насолоду лише для себе. *сміх*. Замкнуті на проблемах, обмежені кимось,чимось, а де кольори і висловлення різноманітності щодо цього життя? де воно? не зважай, але я кажу за себе, як за нікого. "НІХТО"- положення нейтральне, але яке не виключає твоє існування з карти. Просто тебе не знають, на тебе не звертаютьуваги і не цікавляться. Ніхто і гадки не має як твое ім*я. МОже воно брутально гидотне... а може воно прекрасне. Але тебе ніхто в жодному разі не спитає про це. Такими данними дозволено насолоджуватися тільки тобі. Егоїстичність,повна замкненість і тиша. Ні слова, тільки музика кричучи з навушників може показати твій характер. ТИХШЕ. "НІХТО"- це витончена професія, яка не несе суспільних наслідків,а лише мовчки як наркотик руйнує твое внутрєнє Я. Ти забуваеш про все на світі, про радісь і проблеми, про кольори і сміх... навіть про свое ім*я... і в ходиш у стан ейфоріі акордів і криків АМАТОРІ. -Хто воно? - спитає хтось проходячи повз Людини в чорно-сірому, з повністю закритими очами,в юбко-штанах у конверах і з навушниками.-Ніхто,не зважай- почує він у відповідью. Лише тоді можете впевнено пишатися своїм "йа", яке має місце на існування і не таке яке маєш ТИ.

В колонках играет - Serj Tankian "Saving us"
АКА ПОЧУТТЯ ОНЛАЙН 2.
Сьогодні був хороший день. Зранку робота, а після пішла гуляти з Люхою і його сесторю. Ох, як ми вимокли))хехе.То було щось. Сезон на промокання в літні відкритий)). а про почуття... намагаюся знайти штучне сяйво. Як це б не дивно. Мені мало натуральності мені мало того що є. А хочу більшого. І я зможу.., але чи треба мені то? саме зараз? ще ж так рано.Я стаю схожою, на пофігістично звіра, я можу сказати щось образливе, я пожу позаганятися, я можу вдарити... За для чого таке? захист? або навпаки слабість? я не можу зрозуміти себе, хоча інших розумію з пів слова. Я все чудесно... Хочу його!! хочу те сяйво, крізь павутиння і пил! і мені байдуже, я хочу це зараз!*кричить* Вдих.Видих. Де ти? Що почуваєш саме зараз? Мені тебе бракує. А може то на краще? С-в-і-т-л-о.
Пе.Се.: не коментуйте, мені байдуже що ви нічого не зрозуміли, я пишу для своєї душі а не для ваших мізків. Залиште мій щоденик пустим.
Пе.Се.2: на книгу не хватило терпіння.

В колонках играет - Flipsyde "Someday"

Сьогодні я офіційно почала писати книгу. Що з цього вийде- не знаю. Але ідеї-є, бажання-є, все буде круто. * її вже є 4ст Microsoft worda*

В колонках играет - Пономарьов " він чекає на неї"
Настроение сейчас - на подумать.

Хех, довгенько я тут не була. ПОлазіла по ваших альбомах)З прошедшим святом.Хех як швидко пролітає час.А іноді хочеться просто його зупинити. Незодавно була на Московському, знаєте я закохалась у вид з нього, настільки все ідильно, просто сідаєш на край, спускаєш ноги і на хвилину думаеш не про те, не скільки летіти до низу, а щось про своє, заповітнє... і зразу стає так легко. Обожнюю вистоту. Одже чим вище, тим більше в тебе( у мене) виникає почуття володарства над всіми.Ех... а зараз, хочу лише літа... оточення вже на стільки набридає, що хочеться десь уєдинитись на пляжі і знов таки забути про все. Фальшивість, як я за останій місяц, а мо більше, трішки, полюбила це слово. Всі ми дешеві фальшивки, адже крім як "принципів", або "анархій" душі більш ні в кому ніщо не проявляється. А дє ж ваші почуття,любі? ХОХО. це просто починає набрдати, вибачайте. Або в інших це проявляється навпаки повне поглублення у себе- хіба це вихід? це ж шкодить усієй псіхіке...да і тобі самому. Да я і сама змінилась, під натиском фальшивих емоцій, стаєш більш пофігістичною, прокидаєш і засипаєш зі словами " ідіте на хуй, я вас знать нє знаю,бляді" (cencored). А сама не знаю чого хочу, не дивно, якщо я навіть не узнаю себе. Більш за все боюся стати такою ж пезчуствітєльной блядю,як була колись, боюсь що більш не чього не зможу почувствивать, а люді бу страдать...міло. хтя скажі проблемам -НЕТ.-" і всьо бутєт в шеколаде!Афігеть, улибаемся і машем позітіффф рульс)) я вас ЛюблЛЮюю)))" мда.

В колонках играет - HIM "Join me in death"

Люблю тебе як ранок ніжно
І так ласкаво мов вона
Хотіла доторкнутись й зникла
А за вікном уже зима…

Холодність серця гріє звук
Мелодій незабутніх
А пам’ятає серце тонкість губ
В спомині не відчутних

Трима в руці я сонце знов
Кричу, що дам нове життя
Благаю дати тиск у кров
Лечу повільно в небуття

Там буде краще, мир і дім…
Сім’я, самотність миті,
А тіло ломить, гуде грім -
Буремність мрій вмира у нім…

А я люблю тебе, і вкрай
Я намалюю звук троянди
Яка впаде на мій кришталь
І розіб’ється в марені легенди…

Я витримаю, дивлячись у не блаженні очі
Я буду зверху над усім
І пробуду біля тебе недоспані ночі
Я люблю тебе, висото, самотніх мостів..)

В колонках играет - Sum 41 "Angel with Dirty Face"
Парижська витонченість, ірландські манери.
Там була лише класична музика, живий оркестр, який підтримував аристократичний вечір, вишукана їжа, і делікатні прислуги. А про людей можна було написати і цілий том. З першу, під впливом воскових свічок, здавалось лише враження тіней, але придивившись до кожного крім як фобінічного настрою, Вас не зіткне ніщо. Чоловіки різнилися лише по званню, тобто когось прикрашав воєнний костюм, а хтось красувався в чорному вишуканому костюмі, може навіть від самого Черчілля. Бакенбарди, або укладена чолка в такому плані різноманітності не було, лише більш старі чоловіки прикрашали свою сивину білими перуками, іноді з вставками квітів. А от жінки не знали що ще можна додати до свого костюму. Маючи якусь принцесу за ідеал, одна за одною намагалися відтворити точність її стиля. У когось це навіть і виходило, а хтось збудувавши собі на голові корабель, або клітку для пташок з ненатурального волосся плясав у центрі залу одною. Світлі довгі плаття, тугі корсети, і туфлі на невеличкому каблуці. От так одна за одною вони найчастіше кружляли у ритмі вальсу.
Ставало моторошно коли, ти стоїш біля кута, нікому не заважаючи, а перед тобою як у страшному сну, одна за одною прокружлівають твої кошмари. Бліде лице, на очах маска птаха, і слава Богу. Перука. Тугий корсет здавлює залишкові кілограми, і не маленькі ручки вціпились в крупкого по-природі партнера. В іншій з 3ох волосин сторчала ціла купа пір’їв, сітковий поділ плаття, і коняча посмішка. НЕ витримую. Я хутко пішла с залу. Йдучи повз паняночок, кожна з них з жадобою дивилась на мене. Маски, пір*я, дзьоби, плаття, стук каблуків, перуки, блідність. Все оберталось, кружляло,все одноманітне, тут, навкруги. Рябіло у очах. Паморочиться. Крик. Удар. -Бал.

НЕНАТУРАНЬНИХ ЛЮДЕЙ БАГАТО, СТЕРЕЖІТЬСЯ!!!

Особистість.
Хто ми? Не маючи підозри на правду перше що ми скажемо на таке питання є : «Йа Лічность» - оригінально, але лише в деяких випадках. За своє життя я знала, мабуть, 1 людину яку могла назвати Особистістю, бо вона і в правду відрізнялась від інших.
Починаючи з цікавої зовнішності закінчуючи станом душі. Хоча навіть і він надав певності що ідеалів не існує, попре всі індивідуальності. Що коїлось у нього всередині, не знав ніхто, серйозно, один його погляд давай заворожуючий стан- не розуміння його думки. Таке доводило твою душу до істерики, але то відбувалося миттєво. Далі він опускав очі і дивився, як зрадник, униз. За все спілкування я рідко дивилась йому у вічі ставало моторошно, але водночас розпирала цікавість. Ти не такий як всі. Навіть коли ти просто проходиш, іноді стає весело, бо ти і справді шизануте створіння, а іноді просто мурашкі по шкірі, бо відчуваєш єдиним поглядом його сум. Ти казав, що майже ніколи не смієшся так і було, тобі весело, лише в душі. Все тримати в собі це теж не вихід але він був таким.. Може боявся відкритись? А може попросту знає, що від людей гарного не чекаєш? Як то було, але я ніколи не могла тебе зрозуміти- іноді ти робив такі речі, що лише визивали шок... Але нічього- терпімо, але все ж таки дивно… Романтік… як мене пре це слово, хоч як я їх не люблю, іноді це корисно. А якщо змішати долю романтизму з реальним уявленням світу- то тоді все й грані не буде- Особистість. А ще і доля емівських мрій, і вечори з другом на даху.. я мабуть ніколи не перестану дивуватись, твоїм вчинкам. Хто ти? Для мене лише загадка… А ви його знаєте? “S.P.” TOL.

Ха-га, знову добрий день, не то шоб я к вам з позитивом і повними штанами оптимізму,але і не без новин. Согодні доперла нарешті до НауКМА,як сказати мене попустишо щодо будьяких шансів поступити нормально у вуз... Мене ще при цьому давило на совість,жалість і маральне розчаруваня,зато позитивне дитятко разом з Маньячкой і Люхой записались у нашу ж чергу на двірників. ( А чьо тоже работа харошая))І платят прілічно, так що приеднуйтесь до нас))Або доповнюйте наше життя вашими ідеями. Щасти. До 14 лютого- 12днів))

Don’t let me go
(1)
I just want to forget, but like to be with,
I just want to stop, But can’t do something with this.
Feeling loneliest overcrowd my soul
But we’ve never give up. I can’t more howl!
Please, shut up, and let me say
I want better for our way
When you sleep, I die inside…
WTF? Don’t let me cry…

All happened with us someday,
When we’ll find out the way
Believe in it baby,
And gives yourself to know
Don’t let me go!)
(2)
I want for you all…
But understand that it’s so murder…
Compel you to do so.
But you need me, even you with she been
Better I’ll hide, and live in heart inside
One day you can feel it, may
We’ll die in orange show
I pleased you, don’t let me go!


Хто вміе писати музику???гг

Та боль- єкстазия моих сомлений
И безмятежный дух того что есть
Мне серде рвет одно лиш вдохновенье,
И забирает силы- это месть…

Но тело не боится унижений
Ведь не дано ему понять кого любить
Устал наш разум от моральных достижений
А в сердце рвется тоненькая нить…

Та боль лишь всё чем были мы
Холодными руками, завершив образ пустоты
Держались крепко, в идиллий красоты,
Я не забуду, сейчас, реальность -сны


Ех, лише спогади, і трішки ніжності в них.Куди все зникае??питання вічності, але тут не поробиш. Реальність, і все що відбуваеться зараз як пляма у пам*яті. НЕ віриться в кожен твій вчинок і крок.я сподіваюсь, що все змінить, я вірю, хоч ане знаю навіть у що. Мабуть ти мое найдороще створіння=)

Навіть не знаю, що сказати, все,можливо, і добре, але чему так на душі паршиво, буд-то не знаеш чогось або знаеш забагато, для того щоб сприймати цей стан? що я робЛю? іноді я божевільна у вчинках, якщо ви дізнаетесь все, перше що ви зробите, візьметесь за голову і зрадіете що ви мене не знаєте. А якщо ми вже знайомі, то спочатку ви посміетесь, а потім зробите те що сказано вище.  Але я не мо по іншому, проблеми- це моє життя) Наприклад зараз, мене вбиває совість, з одразу 2 причин, а наприклад когось вона взагалі не "колишиТь". А ще я знову скоро увійду в свое ПреЖнее состояніе... ВАм ще не набридло??? мені вже. Є ідеї що мо зі мною зробити. Пишіть)

Принцип
Всі люди живуть по принципам, скуті, замкнені у собі, але і прагнуть свободи. Кожен висловлює це по своєму. Для когось принципи заключаються у стилі: ти постійно сумний, вдягаєш кожен день чорні речі, вдягаєш тонну браслетів і рожеві кеди… Ти сумуєш, тільки з-за того що хтось плюнув тобі у душу, а ти не хочеш розкрити її барви і показати іншим… ТИ спиняєшся на болі… Деякі вдягнуть чорне плаття, розмалюються як ляльки, спустять свої чорняві локони і піде ховати свою красу на кладовища… чи заради цього ті народилася? Принцип… А може нам буде все рівно? Може взагалі нікому не потрібні правила? Давайте, знищимо все! Кому ж ми потрібні?? Принцип…
Ми кажемо, що ми вільні, але кожен задумується о свободі. Кожен у душі самогубець… Малюємо серця, ріжемо вени, захлинаємось у ванні, або стрибаємо з дахів.. . а який твій спосіб вижити? Стандартні принципи? Або катування душі? Я хочу бути вільною… Адже ми не такі як всі? ТИ зі мною? У відповідь тиша, вітер і трішки осінньої вологи… Я ненавиджу стіни, і правила, хоча роблю все так як скажеш ти! Я роблю це поза всіх норм, поза своїх бажань і наших сподівань… Я роблю шаг і все що я казала зітреться зі сторінок листів, так йому і бути, мені байдуже… Стрибаю…Принципи…
By Cherry.

...це не велике помешкання, в ньому нажаль ще не придумали вікон, але із-за натиску в ньому з*являються щилини, іноді, там бувае холодно... А іноді, навіть не хочеться покидати його, все ніби то палає, і вмить запалює тисячі сердець))А ти стоїш там одна, і любуєшся дією... і більше тобі нічого не потрібно! В ньому борются всі стихії, а ти все й далі запевняеш себе, що все буде добре. Так і є. Тільки треба забажати, якщо в вашому серці злишилось хоч трішки сили... А який ВАШ РАЙ???))))

...ненавижу это слово, оно доводит до безумия, заставляет сомневаться, и вводит в прежнюю депресию.Хотя с моей удачей, как ни что другое я слышу его вновь и вновь... Хочется кричать или следывать его понятию, так как изменить уже не чего не выйдет...Разве что в миг стать другим человеком (или даже ею...), показать себя с другой стороны... открыться, но не впускать.А я опять ЙА...к чему доводит бред безответия?? к тому что сново прийдется забивать? каким сильным надо быть что б суметь забыть пол жизни... Ррр...А ти снова с ней... жалость и совесть губит других, ее радость и унность поражает... а Что во мне?

Let'S Fuck EveryThing which moVe so Fast!!! думало, стане легше коли викладеш думки на папер- а фіг, мене ще продовжуе бити в конвульсіях почуття...Як представлю що сьогодні субота.. ой гг..засиділося, вже неділя...З новим днем) завтро в школи, ліпше Вбийте мене...:-000!!))

Там был лишь свет порыва звук
И капли слез текли вокруг
Она свела его с ума
Как тень подкралась и ушла…

А он страдал и видел боль
Она рвала его покой
И шаг за шагом в пустоту
Он умирал за красоту…

И лишь свобода высоты,
Хранила в нем его мечты
Пообещал ей он тогда,
Разлюбит тень он навсегда.

Ей было больно все понять,
Ведь тяжело, что ли б терять…
Не понимала она боль
В которой он хранил любовь…

Года и слезы рушат путь
Былое сердцу не вернуть,
И поняла лишь Тень тогда
Что без него прожить нельзя…

Закат и крыша, ветра грук,
Свела два сердца, в ритм и стук
Ведь мы- весь МИР
И страсть тогда разбила детские сердца…

Полета крик, и холод тел…
А разве ты вот так хотел?
Лишь дождь с закатом смыли кровь…
А солнце и тень едины вновь!

Когда огонь горит в сердцах,
Забыв о страхе боли,
Он рвется в путь и весь в цепях,
Не чувствует потери крови

Ведь в ней вся жизнь…
Она- судьба…
она частичка доли…
Захлебывался он тогда прося в замен любови

Она молчала, робко шла,
смотря на серость неба,
Ведь он не был ее судьба
А та лишь капля смеха

Настал тот час, огонь погас,
И смыл собой надежду,
В глазах детей лишь сожаленье
А на губах ни слова о прощении…

А он идет опять вперед,
На крыльях тело боль несет
А впереди там пустота…
За что убью опять себя?

-Ты будешь жить ,я буду рядом
И буду в путь с тобой идти
Ладони за ночь я согрею,
Ведь я твой ангел, ты прости…

Сказала девушка и скрылась
в душе мальчишки навсегда
А он просил ее вернутся,
Убила в нем его судьба

Он Падшим стал, он пил лишь яд
Ища в толпе той незнакомки взгляд
Не понимал ведь он тогда
Что там, в раю ее душа…

Узнал лишь через годы это,
Храня в кармане слов ответы
И лишь в могиле видел сон…
Когбуд-то в рай попал и он…

Там поцелуй нарушил тишину
И тело с ангелом слились в судьбу
Они уже не дети, жизнь друга
А мы не изменились, как и тогда…

Возьми меня
Прошу, возьми меня за руку, пусти под аккорды песни, меня в даль… Я буду кружиться, пока не собью последние каблуки и не оборву подол платья… Но ты будешь со мной… Забери меня, впусти хоть на минуту в мир своих мечтаний, я их не нарушу, я бережно, буду дотрагиваться до каждой иллюзии… И я уду с твоей жизни, если захочешь, просто скажи… Я не нарушу час желаний и судьб, я молча уйду… Там будет лишь закат, море, и умершая девушка на песку… Нет, я не умру, я буду лежать и смотреть в небо и думать о справедливости и совести… Она еще не замучила тебя? Твой вкус губ и прикосновения рук будут нарушать мой покой, но тугой корсет не даст прочувствовать боли. Возьми меня с собой, прошу, не кидай! Хотя бы ты… А в это время ты держишь за руку другую, целуешь нежно в щеку, забыв обо мне… Я не нарушу ваш покой, пусть будут так как скажешь ты, в этой игре разума. Я знаю, иногда они непосильны, но что может быть страшнее разбитой черной души, которую обернули в обертку и поставили на аукцион. Я стараюсь не думать, ведь знаю что это лишь мои иллюзии, я проснусь, и все станет на свои места… вот только ты до сих пор будешь сжимать руку вторгнувшейся незнакомки….

Улюбайтесь, и постарайтесь ценить то что у вас есть, живите, пока не поймете что это за штука...